Рішення № 9567722, 21.04.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.10 Справа № 24/97/10

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод сучасних харчових технологій” (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 309)

до Відкритого акціонерного товариства “Вільнянський маслозавод” (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65)

про стягнення суми 77741,81 грн.

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача вартості поставленого за договором поставки № 06/05-2009/34 від 06.05.2009р. товару, в розмірі 71700,27 грн., пені в розмірі 3736,15 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 548,35 грн., суми 1757,04 грн. –індексу інфляції, всього –77741,81 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.02.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 24/97/10, судове засідання призначено на 24.03.2010р. Ухвалою суду від 24.03.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.04.2010р.

21.04.2010 р. судом прийнято рішення по суті .

У судовому засіданні 24.03.2010р. позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просить позов задовольнити на підставі ст. ст. 509, 526, 530, 625, 655 ЦК України.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 21.04.2010р., відповідач заперечив проти позову, зазначивши про наступне. Договір поставки № 06/05-2009/34 від 06.05.2009р. на який посилається позивач у відповідача відсутній. Сторони не керувалися договором у своїх взаємовідносинах. Видаткові накладні, які ніби-то виписані на підставі цього договору, не містять посилання на нього, тобто вони не є його невід’ємними частинами. Здійснені позивачем поставки по суті мають позадоговірний характер, а значить на них не можуть поширюватись умови договору. Вважає, що відсутні підстави для задоволення позову за цим договором і відповідно є безпідставним нарахування пені, втрат від інфляції та 3 % річних. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод сучасних харчових технологій” (постачальник, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством “Вільнянський маслозавод” (покупець, відповідач у справі) був укладений договір поставки № 06/05-2009/34, за яким постачальник зобов’язався систематично поставляти та передавати у власність, а покупець приймати та оплачувати харчову продукцію на умовах договору. Найменування, кількість та ціна продукції визначаються у погодженій на кожну партію продукції Специфікації, що є невід’ємною частиною договору (п.п. 1.1, 1.2).

Згідно з п.п. 2.1, 2.3, 2.4 договору ціна продукції погоджується з покупцем за три дні до відвантаження та вказується в Специфікації на партію продукції. Покупець проводить оплату вартості продукції на умовах відстрочення платежу –14 календарних днів з моменту її отримання. Форма оплати –безготівковий розрахунок на поточний рахунок постачальника.

Матеріали справи свідчать, що за вказаним договором відповідачу була поставлена продукція на суму 518200 грн., проте відповідач лише частково оплатив поставлену продукцію на суму 446499,73 грн.

На час розгляду справи, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 71700,27 грн. за наступними видатковими накладними: № РН-0000520 від 23.09.2009р. на суму 45000 грн. (заборгованість за нею складає - 26700,27 грн.) та № РН-0000534 від 01.10.2009р. на суму 45000 грн. (заборгованість за нею складає - 45000 грн.)

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи встановлені ст.712 ЦК України. Цією ж нормою визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є, зокрема, договір.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач порушив свої грошові зобов’язання щодо оплати отриманої продукції. Доказів перерахування суми 71700,27 грн. суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми 71700,27 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 1757,04 грн. індексу інфляції за загальний період з листопада 2009р. по лютий 2010р. та суми 548,35 грн. –3% річних за загальний період з жовтня 2009р. по лютий 2010р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення суми 1757,04 грн. індексу інфляції та суми 548,35 грн. –3% річних є обґрунтованими, розрахунок здійснений вірно, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 3736,15 грн. пені .

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошових сум (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських правовідносин зобов’язується сплатити в разі невиконання або неналежного виконання господарських зобов’язань.

Відповідно до п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п.5.2 договору за несвоєчасне виконання своїх зобов’язань, вина сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення зобов’язання відповідачем суд вважає доведеним, пеня в сумі 3736 грн. 15 коп. розрахована позивачем вірно, з урахуванням вимог зазначеного закону, договору та підлягає стягненню у повному обсязі.

Заперечення відповідача спростовуються викладеним вище. Проте, слід додатково зазначити, що договір поставки № 06/05-2009/34 від 06.05.2009р. є укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод сучасних харчових технологій” та Відкритим акціонерним товариством “Вільнянський маслозавод”, оскільки підписаний уповноваженими на це особами (з одного боку –генеральним директором Деревянко М.С., з іншого –директором Скрипником С.В.) та скріплений печатками. Що стосується видаткових накладних № РН-0000520 від 23.09.2009р. на суму 45000 грн. та № РН-0000534 від 01.10.2009р. на суму 45000 грн., то в них чітко зазначено, що вони виписані на підставі договору поставки № 06/05-2009/34 від 06.05.2009р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати суд вважає за необхідне покласти повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:          

Позов задовольнити.

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Вільнянський маслозавод” (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65; п/р 26001320110061 ДОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 334011, код ЄДРПОУ 00445593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод сучасних харчових технологій” (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 309; п/р 26006060290248 у від. № 1 ХМРУ “Приватбанк” м. Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ 34951735) суму 71700 грн. 27 коп. основного боргу, суму 3736 грн. 15 коп. - пені, суму 548 грн. 35 коп. –3 % річних, суму 1757 грн. 04 коп. –індексу інфляції, суму 777 грн. 41 коп. витрат на державне мито, суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 26.04.2010р.

суддя Т.А. Азізбекян

Суддя Т.А. Азізбекян