Рішення № 95675835, 10.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року Справа №160/13068/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання Зіненко А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Єпіфанова Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» про винесення додаткового рішення щодо судових витрат на правничу допомогу у адміністративній справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправною бездіяльності та стягнення 1653553,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2021р. у цій справі адміністративний позов позивача було задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення даних до Реєстру з відшкодування податку на додану вартість щодо бюджетного відшкодування ПДВ позивачеві у сумі 1 653 553,00 грн.; зобов`язано відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування повну інформацію щодо відшкодування позивачеві суми податку на додану вартість по декларації за грудень 2016 року у розмірі 1 653 553,00 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено(а.с.10-16 том 2).

24.02.2021р., до закінчення судових дебатів, представником позивача була подана заява про надання доказів, які підтверджують понесені судові витрати на правничу допомогу у строк, встановлений ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.234-235 том 1).

01.03.2021р. представником позивача до канцелярії суду була подана заява про винесення додаткового рішення, у якій позивач просив винести додаткове рішення щодо судових витрат на правничу допомогу на підтвердження чого до даної заяви додано копію договору №6 про надання правової допомоги від 01.10.2020р. та копію акту про надання послуг за вказаним договором від 25.02.2020р. на суму 20000 грн. (а.с.18-27 том 2).

Ухвалою суду від 02.03.2021р. зазначену вище заяву було призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.03.2021р. про що повідомлено учасників справи (позивача, відповідача) 02.03.2021р., що підтверджується відповідною ухвалою суду, повістками та електронними повідомленнями, а також довідкою секретаря судового засідання від 04.03.2021р., складеною у відповідності до вимог ч.3 ст.129 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.33-37 том 2).

Відповідач свого представника для участі у судовому засіданні 10.03.2021р. не направив, причину його неявки не повідомив, заперечень щодо поданої позивачем заяви суду не надав, незважаючи про належне повідомлення останнього про дату, час і місце розгляду справи електронним повідомленням 02.03.2021р. (а.с.36 том 2).

У відповідності до вимог ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача (Офіс ВПП ДПС) про дату, час та місце судового розгляду зазначеної заяви, що підтверджується електронним повідомленням та довідкою секретаря судового засідання від 04.03.2021р. (а.с.36-37 том 2), строки вирішення заяви, встановлені ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану заяву за відсутності представника відповідача виходячи з вимог ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні 10.03.2021р. представник позивача підтримав заяву про винесення додаткового рішення та просив винести додаткове рішення щодо судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 грн. посилаючись на те, що ним як адвокатом були надані позивачеві послуги професійної правничої допомоги у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі договору №6 про надання правової допомоги від 01.10.2020р., у фіксованому розмірі гонорару на суму 5000 грн. за п.п. 3.2 договору, а також додаткового гонорару за досягнення мети представництва у розмірі 15000 грн. за п.п.3.3 наведеного договору, що підтверджено актом про надання послуг від 25.02.2020р., як пояснив представник позивача, у акті була ним допущена помилка у даті складання акту та зазначено неправильно рік його складання (2020р.), вказав, що цей акт фактично був складений саме 25.02.2021р.

Відповідач жодних заперечень проти заяви позивача на адресу суду не направив, причини такого не направлення суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення заяви позивача про винесення додаткового рішення щодо судових витрат на правничу допомогу частково в частині стягнення з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., виходячи з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно до п.4 ч.1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012р. №5076-УІ (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076 встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч.1 статті 1 Закону №5076).

За приписами статті 19 Закону №5076 видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Чинне адміністративно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, за змістом ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правову допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами ч.7 ст.139 наведеного Кодексу, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналізуючи вищенаведені норми, можна зробити висновок про те, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу адвоката, судом враховується як пов`язаність вчинених дій адвокатом із розглядом даної справи, так і обґрунтованість та розумність визначення їх обсягу і розміру.

Так, як встановлено судом зі змісту наданої копії договору №6 про надання правової допомоги від 01.10.2020р., укладеного між Єпіфановою Ю.О. (Адвокатом) та ТОВ «ОПТ НАФТА ПЛЮС» (Клієнтом) Адвокат взяв на себе зобов`язання за дорученням Клієнта і за винагороду надати такі види правової допомоги, а саме:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питання стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 653 553,00 грн., що було узгоджено на користь Клієнта відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017р. по справі №804/2609/17 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017р. у справі №804/2609/17;

- складання позовної заяви (адміністративного позову), скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, необхідних для досягнення мети надання правової допомоги - стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1653 553,00 грн., що була узгоджена на користь Клієнта відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017р. по справі №804/2609/17 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017р. у справі №804/2609/17;

- представництво інтересів Клієнта у судах адміністративного судочинства - Дніпропетровському окружному адміністративному суді та, за потреби, Третьому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді, - а також в інших державних органах, з метою стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 653 553,00 грн., що була узгоджена на користь Клієнта відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017р. по справі №804/2609/17 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017р. у справі №804/2609/17 - п.1.1 договору (а.с.22 том 2).

Також за п.п.3.2 наведеного договору, було встановлено, що за надання правової допомоги, передбаченої п.1.1 договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у фіксованому розмірі, зокрема, в окружному адміністративному суді - 5000 грн.

У разі, якщо буде досягнуто мету представництва (судом прийнято рішення про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування), Клієнт додаткового сплачує Адвокату гонорар в розмірі 15000 грн. - п.3.3 договору.

За п.3.4 договору належним підтвердженням надання правової допомоги, передбаченої п.1.1 договору, є складений Адвокатом і підписаний сторонами акт про надання послуг за цим договором, що складається після виконання договору, а саме: прийняття судового рішення судом відповідної інстанції (а.с.22-25 том 2).

На виконання умов вищенаведеного договору про надання правової допомоги, 25.02.2021р. між сторонами було підписано Акт про надання послуг за договором №6 про надання правової допомоги від 01.10.2020р. за змістом якого видно, що адвокатом Єпіфановою Ю.О. позивачеві як Клієнтові були надані послуги з представництва інтересів позивача в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі №160/13068/20 за позовом позивача до Офісу великих платників податків ДПС, зокрема, складання та подання до суду, а саме:

- позовної заяви (адміністративний позов) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення;

- заяви про видачу копії ухвали;

- пояснення на виконання ухвали суду від 19.10.2020р. у справі №160/13068/20 про залишення без руху позову позивача;

- клопотання про доручення письмового доказу до матеріалів справи (копії постанова Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №804/2609/17);

- листа на виконання ухвали суду від 01 грудня 2020 року у справі №160/13068/20;

- відповіді на відзив на позовну заяву б/н від 28.12.2020р. Офісу великих платників податків ДПС (в порядку ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України);

- клопотання про доручення письмового доказу до матеріалів справи ( копії листа Державної казначейської служби України від 26.01.2021р. № 12-12-12/2020 про надання інформації);

- заяви щодо судових витрат;

- представляв інтереси Клієнта в підготовчому засіданні Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/13068/20 18 грудня 2020 року, 25 січня 2021 року, в судовому засіданні Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/13068/20 24 лютого 2021 року (а.с.26-27, 40-41 том 2).

Також, слід зазначити, що факт участі представника позивача Єпіфанової Ю.О. у підготовчих засіданнях 18.12.2020р. (7 хвилин), 25.01.2021р. (1 година 04 хвилини), та у судовому засіданні 24.02.2021р. (2 години 08 хвилин) підтверджується також і змістом протоколів підготовчих та судового засідань, наявних у справі.

Проаналізувавши умови наведеного договору, обсяг вчинених адвокатом дій, спрямованих на надання правової допомоги за вищенаведеним актом про надання послуг, пов`язаність наданих послуг з предметом спору у даній справі та перевіривши розумність розміру їх визначення, суд приходить до висновку, що обсяг адвокатських послуг, визначений у п.1.1 договору та визначений у п.3.2 договору у фіксованому розмірі такої правової допомоги (гонорар адвоката), що становить 5000 грн. та який було надано адвокатом Єпіфановою Ю.О. при розгляді даної справи у Дніпропетровському окружному адміністративному суді є пов`язаним з предметом заявленого позову (стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 1 653 553,00 грн.) та обсягом наданих адвокатом послуг і його ціною, а отже, за надання адвокатом вищенаведеної правової допомоги позивачеві, що підтверджено актом про надання послуг від 25.02.2021р., підлягають відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати позивача на професійну правову допомогу адвоката саме у розмірі 5000 грн.

При цьому, задовольняючи заяву позивача у частині відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн., суд виходить із того, що належним доказом, який свідчить про витрати позивача, що підлягають понесенню позивачем згідно ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України є саме копія акту про надання послуг від 25.02.2021р. незалежно від того, чи проведено сплату цих коштів позивачем, адже у п.3.5 договору №6 від 01.10.2020р. сторони узгодили, що Клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом 10 банківських днів з моменту отримання Акту про надання послуг (на момент розгляду цієї заяви вказаний строк ще не сплинув) з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній у його постанові від 26.06.2019р. у справі №813/481/18, яка є обов`язковою для застосування адміністративним судом за ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017р. імплементував нову процедуру відшкодування витрат на правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою стороною, чи тільки має бути сплачено, про що також зроблено висновок у постанові Верховного Суду від 21.01.2021р. у справі №280/2635/20.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що заява позивача в частині винесення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правову допомогу адвоката у сумі 5000 грн. підлягає задоволенню.

Між тим, зазначена заява позивача в частині відшкодування позивачеві судових витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 15000 грн. задоволенню не підлягає, виходячи з того, що ні проаналізованими видами правової допомоги, які перелічені у статті 1 Закону №5076, ні видами судових витрат, які підлягають розподілу та містяться у п.1, п.2 ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України такий вид правової допомоги - додаткового гонорару адвоката за «досягнення мети представництва» вищенаведеними нормами не передбачено.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що визначений сторонами у п.3.3 договору додатковий вид гонорару адвоката у розмірі 15000 грн. за «досягнення мети представництва» не може бути відшкодований за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень, оскільки такий вид правової допомоги не віднесений до судових витрат, встановлених ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, слід зазначити, що, приймаючи додаткове рішення у наведеній частині про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000 грн., суд виходить із того, що також і проаналізований судом зміст копії Акту про надання послуг від 25.02.2021р. не містить жодних посилань на те, які дії були вчинені адвокатом на виконання п.3.3 договору та до заяви жодних доказів не додано, при цьому, судом враховується і те, що фактично досягненням мети представництва інтересів позивача адвокатом є дії, які були вчинені адвокатом у межах виконання ним вимог п.1.1 договору, за які сума гонорару адвоката визначена у фіксованому розмірі та становить 5000 грн.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме сума судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн., підтверджених змістом акту про надання послуг від 25.02.2021р., підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень згідно до вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим вищенаведена заява позивача підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката за ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України у сумі 5000 грн. підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень, тобто, за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС.

Керуючись ст. 134, ч.7 ст. 139, ст.ст. 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» про винесення додаткового рішення щодо судових витрат на правничу допомогу у справі №160/13068/20 - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 43141471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС» (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, кімната 9, код ЄДРПОУ 36726843) - судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. - відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Додаткове рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне додаткове рішення складено - 22.03.2021р.

Суддя С.О. Конєва