Рішення № 9567506, 29.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.10 р.                     Справа № 7/58                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „САДІН ПЛЮС”м. Харків

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „СЄМ” м. Краматорськ

Предмет спору: стягнення 13 569, 21 грн.

За участю представників:

від позивача: Сотников Д.О. - дов.

від відповідача: не з"явився.

СУТЬ СПОРУ:                     

ТОВ „САДІН ПЛЮС”м. Харків звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ „СЄМ” м. Краматорськ про стягнення 13 569, 21 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки б/н від 24.12.2009р.; видаткові накладні №ЦС1225017 від 25.12.2009р., №ЦС1225007 від 25.12.2009р., №ЦС1225018 від 25.12.2009р.

Позивач наполягає на позовних вимогах. Стосовно посилання у видаткових накладних на номер договору, позивач надав пояснення, що такі посилання на номер документа присвоює бухгалтерська комп’ютерна програма позивач, разом з цим надав суду податкові накладні та товарно-транспортні накладні за спірною поставкою, в яких міститься посилання на договір б/н від 24.12.2009р.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду не виконав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи неодноразово відкладався, разом з цим відповідач не скористався своїм правом на захист інтересів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 01.04.2010р., довідки головного управляння статистики у Донецькій області від 06.04.2010р. №14/4-20/1883, Товариство з обмеженою відповідальністю „СЄМ” зареєстровано як юридична особа за адресою: 84307, Донецька обл.., м.Краматорськ, вул.Дніпропетровська, б.4.

У зв’язку з викладеним, справа розглянута за наявними в ній документами в порядку ст..75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки б/н від 24.12.2009р. (далі по тексту Договір).

Відповідно до п.10.2 Договору, строк дії договору встановлений до 31.12.2010р.

З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) зобов’язується поставити та передати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар й оплатити товар на умовах цього Договору.

Ціна, кількість та розгорнутий асортимент товару вказується в накладних на товар, який поставляється, які є невід’ємною частиною Договору (п.2.1 Договору).

Покупець оплачує в повному розмірі вартість поставленої партії товару на 14-ий календарний день з моменту отримання цієї партії товару. Форма оплати – безготівковий розрахунок (п.п.5.1-5.2 Договору).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, за видатковими накладними №ЦС1225017 від 25.12.2009р., №ЦС1225007 від 25.12.2009р., №ЦС1225018 від 25.12.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 14126, 37 грн.

Відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, в порушення умов Договору, поставлений товар у повному обсязі та у встановлені Договором строки не оплатив.

На підставі викладеного, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 12626, 37 грн.

У зв’язку з викладеним, посилаючись на несплату відповідачем вказаної вище заборгованості до теперішнього часу, позивач звернувся до суду та просить стягнути 12626,37 грн. боргу за поставлений товар у примусовому порядку.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем наявна сума боргу за поставлений товар у розмірі 12626, 37 грн., яка підтверджена матеріалами справи іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості у сумі 12626, 37 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 08.01.2010р. по 23.02.2010р. 3% річних в сумі 47, 14 грн.

Розрахунок 3% річних перевірено судом. Зазначена сума розрахована арифметично вірно, у відповідності до приписів чинного законодавства та підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.1 Договору, у разі порушення покупцем умов оплати товару, встановлених п.5.1 цього Договору, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення виконання зобов’язань за весь період наявності заборгованості. Якщо про строчка оплати продовжується більше 10 днів, постачальник також має право вимагати від покупця оплати процентів за користування грошовими коштами у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення за весь період існування заборгованості.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 322, 14 грн. за період з 08.01.2010р. по 23.02.2010р., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ, а також проценти за користування грошовими коштами у розмірі 0,1% у сумі 573, 56 грн. за цей же період.

Судом здійснено розрахунок суми пені та процентів за користування грошовими коштами у розмірі 0,1% з урахуванням умов Договору та відповідно до приписів чинного законодавства, які відповідно складають:

пеня – 322, 14 грн.;

проценти за користування грошовими коштами у розмірі 0,1% – 563, 56 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 322, 14 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, вимоги щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами у розмірі 0,1% – частково у сумі 563, 56 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами у розмірі 0,1% в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625, 665 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „САДІН ПЛЮС” м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю „СЄМ” м. Краматорськ про стягнення 13569,21 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СЄМ” (84307, Донецька обл.., м.Краматорськ, вул.Дніпропетровська, б.4, ЄДРПОУ 36513819, п/р 2600410384 у відділенні №3 ДФ АБ „Укргазбанк” м.Краматорськ, МФО 335894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „САДІН ПЛЮС” (юр.адреса: 62414, Харківська обл.., с.Липці, вул.Пушкінська, 20, пошт.адреса: 61052, м.Харків, вул.Червоножовтнева, 7, ЄДРПОУ 35288465, п/р 2600906162462 в АКБ „Правекс-Банк” м.Києва, МФО 321983) заборгованість – 12626, 37 грн., 3% річних – 47, 14грн., пеню – 322, 14 грн., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 0,1% –563, 56 грн., державне мито – 135, 59 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 235, 83 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя