Рішення № 95673197, 22.03.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2021м. ДніпроСправа № 904/81/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І. В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"

до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЖОВТОВОДСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА"

про стягнення 248188,84грн., з яких 189312,13грн. пені; 29182,17грн. трьох процентів річних; 28072,69грн. інфляційних втрат; 1621,85грн. збитків (договір №3580/18-КП-3 від 08.10.2018 постачання природного газу)

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 23.12.2020 за вих.№35/5-4408-20 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЖОВТОВОДСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - відповідач) про стягнення 248188,84грн., з яких 189312,13грн. пені; 29182,17грн. трьох процентів річних; 28072,69грн. інфляційних втрат; 1621,85грн. збитків.

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/81/21 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021.

Ухвалою від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Сторін повідомлено, що процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а саме по 10.02.2021.

27.01.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшов відзив від 19.01.2021 за вих.№56/21 у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1621,85грн. збитків та в частині стягнення 170380,92грн. пені.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Оглянувши відзив від 19.01.2021 за вих.№56/21, господарський суд констатує його направлення на адресу позивача і доходить висновку про його прийняття до розгляду.

28.01.2021 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання від 26.01.2021 за вих.№74/21 про зменшення розміру пені у якому просить суд зменшити розмір стягуваної пені до 10 відсотків від заявленої суми, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 18931,21грн. пені та відмовити у стягненні пені у розмірі 170380,21грн.

02.02.2021 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла відповідь на відзив від 25.01.2021 за вих.№39/5-599-21 у якому підтримано позовні вимоги.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Оглянувши відповідь на відзив від 25.01.2021 за вих.№39/5-599-21, господарський суд констатує його направлення на адресу відповідача і доходить висновку про її прийняття до розгляду.

У відповідності до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Отже, строк для розгляду справи по суті розпочато.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.06.2009 по справі №16-рп/2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина.

Господарським судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи відпустку судді Петренка І.В., господарський суд констатує, що строк на вирішення даної справи не є порушеним.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

22.03.2021 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

08.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір №3580/18-КП-4 постачання природного газу (далі - договір).

Позивач вказав, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перейменовано в АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу у період з жовтня 2018 року по березень 2019 року природний газ на загальну суму 1336791,08грн., що підтверджується актами приймання-передачі.

Позивач стверджує, що оплату за переданий газ відповідач здійснив у повному обсязі, проте несвоєчасно, чим порушив взяті на себе зобов`язання закріплені пунктом 6.1 договору.

В результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 27.12.2018 по 25.10.2019 на загальну суму 189312,13грн.;

- три проценти річних за загальний період прострочення з 27.12.2018 по 31.05.2020 на загальну суму 29182,17грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2019 року по травень 2020 року на загальну суму 28072,69грн.

Відповідно до пункту 2.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №6 від 20.03.2019 постачальник передає споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 30,00тис.куб.м.

Актом приймання-передачі від 31.03.2019 сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у березні 2019 року в обсязі 22,911тис.куб.м.

Таким чином, відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі більшому на 7,089тис.куб.м (на 23,63%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до пункту 2.1 договору.

16.05.2019 позивачем на адресу відповідача відправлено Акт-претензію за вих.№26-1153-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13, 5.7 договору та пункту 1 Розділу IV Правил у розмірі 19095,92грн. за різницю між замовленим у березні 2019 року та фактичним обсягом використаного відповідачем у березні 2019 року природного газу.

Листом від 02.12.2019 №26-4500-19 позивач повідомив відповідача щодо перерахунку за Актом-претензією за вих.№26-1153-19 та зазначив, що сума збитків за березень 2019 року складає 1621,85грн.

Таким чином, загальний розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем пункту 2.1 договору, розрахований на підставі пункту 3.13 та пункту 5.7 договору і пункту 1 Розділу VI Правил, складає 1621,85грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Позовні вимоги частково не визнає посилаючись на таке.

Щодо стягнення пені.

З арифметичним розрахунком пені позивач погоджується, проте просить суд зменшити її розмір на 90%.

Щодо стягнення збитків.

Відповідач наголошує, що відповідно до положень пункту 3 розділу 1 Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу укладеного між постачальником і споживачем. При цьому, договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний споживачу або по точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий ЕІС-код.

Таким чином, відповідач доходить висновку, що протягом розрахункового періоду у споживача природного газу може бути один діючий постачальник природного газу, який зобов`язаний на підставі укладеного договору постачання забезпечити його усім необхідним обсягом газу незалежно від цільового використання ним обсягів природного газу.

Відповідач констатує, що йому присвоєно один окремий ЕІС-код - 56ХQ0000NHXR300A і у жовтні 2018 року між сторонами укладено три договори постачання природного газу за окремими категоріями споживачів, а саме договір №3578/18-ТЕ-3, договір №3579/18-БО-3 та договір №3580/18-КП-3, використовуючи при цьому один окремий ЕІС-код - 56ХQ0000NHXR300A.

Отже, у березні 2019 року за договором №3578/18-ТЕ-3, за договором №3579/18-БО-3 та за договором №3580/18-КП-3 позивач зобов`язався поставити, а відповідач спожити у точці комерційного обліку природного газу, газ в загальному обсязі 1880,000тис.куб.метрів, проте фактично, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу у березні 2019 року відповідач споживач у точці комерційного обліку природного газу, газ в загальному обсязі 1862,992тис.куб.метрів.

Відповідач оцінюючи вимоги позивача доходить висновку, що оскільки замовлений обсяг природного газу у березні 2019 року складає 1880,000тис.куб.метрів, а обсяг фактично спожитого природного газу, згідно Актів приймання-передачі, у березні 2019 року склав 1862,992тис.куб.метрів, то таке відхилення споживання обсягу природного газу у точці комерційного обліку за ЕІС-кодом - 56ХQ0000NHXR300A не перевищує +/-5%, що врегульовано пунктом 2.4 договору та складає -0,9%.

Відтак, проти стягнення 1621,85грн. збитків відповідач заперечує.

Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Відповідач визнав, що за отриманий від позивача природний газ розрахувався несвоєчасно, а відтак заперечень проти загального розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат не має.

Таким чином, відповідач просить суд відмовити у задоволенні вимог про стягнення збитків та пені.

Зміст клопотання про зменшення розміру пені.

Відповідач вказує, що згідно із Статутом підприємство відповідача створено з метою надійного і безперервного виробництва та забезпечення підприємств, організацій і населення міста Жовті Води тепловою енергією згідно укладених договорів, надійного і безперервного виробництва і постачання електричної енергії, згідно ліцензій.

Відповідно до виробничої програми на 2018 рік (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для надання послуг з централізованого опалення) виробництво та реалізація теплової енергії спрямована на забезпечення тепловою енергією такі категорії: 1. Населення (88,5%); 2. Бюджетні організації (9,8%); 3. Інші споживачі (1,74%). Виробнича програма відповідача на 2018 рік погоджена рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради 18.01.2018 за №06.

Відповідно до виробничої програми на 2019 рік (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для надання послуг з централізованого опалення) виробництво та реалізація теплової енергії спрямована на забезпечення тепловою енергією такі категорії: 1. Населення (88%); 2. Бюджетні організації (9%); 3. Інші споживачі (2%). Виробнича програма відповідача на 2019 рік погоджена рішенням виконавчого комітету Жовтоводської міської ради 24.01.2019 за №03.

Відповідач наголошує, що за період з 2018 року по 2019 рік дебіторська заборгованість суттєво збільшилася в результаті несплати споживачами теплової енергії (послуг з централізованого опалення).

Постановою про арешт майна боржника від 03.01.2013 накладено арешт на все майно боржника та внесено реєстраційний запис до бази державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою головного державного виконавця Відділу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 23.11.2017 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках відповідача у відповідних банках.

Відповідач зауважує, що розрахунки за договором здійснювалися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним використанням для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах з поточного рахунку із спеціальним режимом використання.

Відповідач констатує, що вживає всіх заходів, спрямованих на покращення фінансово-економічного стану.

Відповідач звертає увагу, що є єдиним постачальником та виробником теплової енергії для забезпечення потреб споживачів міста Жовті Води комунальної послуги з централізованого опалення.

ДОВОДИ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.

Щодо неможливості зменшити заявлений до стягнення розмір пені.

Станом на 01.07.2020 торгова дебіторська заборгованість перед позивачем складає 49,421млрд.грн.

Станом на 30.09.2020, відповідно до консолідованого звіту позивача, розмір короткострокових зобов`язань складає 78,419млрд.грн., у тому числі з податку на прибуток - 1,786млрд.грн.; довгострокових - 89,097млрд.грн. (в тому числі відстрочені податкові зобов`язання - 18,408млрд.грн.). Всього - 167,516млрд.грн.

Позивач звертає увагу, що Держава, покладаючи на позивача спеціальні обов`язки з постачання природного газу, не виконує свої зобов`язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, тим самим спричиняючи до збитків.

Щодо правомірності стягнення збитків.

Умовами договору сторони погодили обов`язок відповідача відшкодувати збитки у разі відхилення планових обсягів природного газу від фактично спожитих.

Правилами постачання природного газу передбачено підстави та механізм розрахунків збитків, відповідно до якого обсяг природного газу вираховується за договором на постачання природного газу.

В якості позитивної практики стягнення збитків позивач посилається на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020 по справі №904/3639/20.

ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА ЩОДО НЕЗГОДИ З АРГУМЕНТАМИ ПОЗИВАЧА ВИКЛАДЕНИМИ У ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ.

Заперечення не надано.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: 1. Обставини укладання договору. 2. Природа договору. 3. Факт поставки товару. 4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості. 5. Правомірність нарахування пені. 6. Можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені. 7. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат. 8. Правомірність вимог про стягнення збитків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

1. Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між позивачем, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №7 від 29.03.2019, (далі - позивач, постачальник) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) укладено договір №3580/18-КП-3 від 26.11.2018 постачання природного газу (далі - договір).

Предмет договору. Постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (пункт 1.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4 від 26.11.2018).

Відповідно до пункту 1.2, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4 від 26.11.2018 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем (відповідачем) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Ціна договору. Ціна (без урахуванням тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням.

У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (пункт 4.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4 від 26.11.2018).

Ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61грн. (пункт 4.2 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4 від 26.11.2018).

Загальна вартість цього договору, відповідно до пункту 4.3 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4 від 26.11.2018, дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.

Строк. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4 від 26.11.2018).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

2. Природа договору.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

В даному випадку предметом договору є природний газ.

3. Факт поставки товару.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у пункті 3.8 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4 від 26.11.2018, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач у період з жовтня 2018 року по березень 2019 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 1336791,08грн., що підтверджується:

- Актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 178265,75грн.

- Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 на суму 394647,92грн.

- Актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 на суму 376914,13грн.

- Актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 на суму 215529,16грн.

- Актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 на суму 171434,12грн.

Отже, факт поставки природного газу визнається підтвердженим.

4. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 5.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4 від 26.11.2018 оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Господарський суд констатує, що зазначений вид договорів є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити природний газ відповідає обов`язок покупця оплатити його вартість.

Строк оплати за спірними Актами приймання-передачі природного газу є таким, що настав.

Сторони визнали, що поставлений позивачем газ у спірний період оплачений відповідачем у повному обсязі, проте несвоєчасно, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

5. Правомірність нарахування пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4 від 26.11.2018 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 27.12.2018 по 25.10.2019 на загальну суму 189312,13грн.

Відповідач з арифметичним розрахунком пені позивач погодився, проте просить суд зменшити її розмір на 90%.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою.

6. Можливість зменшення заявленого до стягнення розміру пені.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 по справі №904/6250/19 звертав увагу, що реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Крім того Верховний Суд зазначив, що застосоване в статті 233 Господарського кодексу України та частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають значення.

Господарський суд констатує недоведеність з боку відповідача існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, оскільки право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів, тоді як відповідач не надав суду відповідних доказів в обґрунтування свого клопотання.

Таким чином, заявлена до стягнення з відповідача пеня у розмірі 189312,13грн. підлягає задоволенню, а клопотання відповідача від 26.01.2021 за вих.№74/21 про зменшення розміру пені визнається таким, що не підлягає задоволенню.

7. Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 27.12.2018 по 31.05.2020 на загальну суму 29182,17грн.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав; вимогу визнав.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2019 року по травень 2020 року на загальну суму 28072,69грн.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав; вимогу визнав.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

8. Правомірність вимог про стягнення збитків.

Право позивача на нарахування збитків, а також порядок розрахунку таких збитків передбачено пунктами 3.13, 5.7, 6.2, 6.3 договору.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 7,089тис.куб.м. (на 23,63%), ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є збитки, які поніс постачальник внаслідок споживання відповідачем природного газу менше замовленого обсягу більш ніж на 5% встановленого пунктом 2.1 договору обсяг газу у березні 2019 року, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у сумі 1621,85грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЖОВТОВОДСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" (Україна, 52204, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ 8 БЕРЕЗНЯ , будинок 42; ідентифікаційний код 23645975) про стягнення 248188,84грн., з яких 189312,13грн. пені; 29182,17грн. трьох процентів річних; 28072,69грн. інфляційних втрат; 1621,85грн. збитків (договір №3580/18-КП-3 від 08.10.2018 постачання природного газу) задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЖОВТОВОДСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" (Україна, 52204, Дніпропетровська обл., місто Жовті Води, ВУЛИЦЯ 8 БЕРЕЗНЯ , будинок 42; ідентифікаційний код 23645975) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) 189312,13грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч триста дванадцять грн. 13 коп.) пені; 29182,17грн. (двадцять дев`ять тисяч сто вісімдесят дві грн. 17 коп.) трьох процентів річних; 28072,69грн. (двадцять вісім тисяч сімдесят дві грн. 69 коп.) інфляційних втрат; 1621,85грн. (одна тисяча шістсот двадцять одна грн. 85 коп.) збитків; 3722,83грн. (три тисячі сімсот двадцять дві грн. 83 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Дата підписання та складення повного судового рішення - 22.03.2021.

Суддя І.В. Петренко