Ухвала суду № 95672354, 17.03.2021, Оболонський районний суд міста Києва

17.03.2021 Справа № 756/7005/20

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________________

Унікальний №756/7005/21

Провадження №2-з/756/112/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Київ

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Диба О.В.,

розглянувши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» м. Київ Мосійчук Оксани Василівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» м. Київ Мосійчук Оксани Василівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом встановлення заборони співробітникам АТ «Альфа-Банк» та іншим особам, що діють в інтересах АТ «Альфа-Банк», входити до квартири АДРЕСА_1 ; встановлення заборони пошкоджувати, псувати та передавати в оренду вказану квартиру; встановлення заборони здійснювати реєстрацію будь-яких осіб у квартирі; встановлення заборони вчиняти дії по передачі права користування на квартиру.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що вказане майно вибуло із власності позивача поза його волею. Представники АТ «Альфа-Банк» систематично вчиняють дії, направлені на відчуження квартири АДРЕСА_1 , використовують методи психологічного та морального тиску на позивача та членів його сім`ї.

Зважаючи на викладене, позивач вважає встановлення вказаних заборон ефективним способом захисту своїх прав та інтересів.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 13.01.2020 у справі №922/2163/17 Верховний Суд зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу», при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і знаходяться в кращому становищі, ніж міжнародний суддя, для оцінки того, що становить «суспільний інтерес». Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22.06.2020, заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено частково, шляхом накладення арешту на спірне майно. Застосований захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Дослідивши надані матеріали, суд вважає, що заява шляхом встановлення заборони встановлення заборони співробітникам АТ «Альфа-Банк» та іншим особам, що діють в інтересах АТ «Альфа-Банк», входити до квартири АДРЕСА_1 ; встановлення заборони пошкоджувати, псувати та передавати в оренду вказану квартиру; встановлення заборони здійснювати реєстрацію будь-яких осіб у квартирі; встановлення заборони вчиняти дії по передачі права користування на квартиру до завершення розгляду справи судом та набрання рішенням суду законної сили, задоволенню не підлягає у зв`язку із тим, що обставини, на які посилається позивач як на підстави для забезпечення позову ніяким чином не підтверджені.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, немає підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у зв`язку з чим заява не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» м. Київ Мосійчук Оксани Василівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - залишити без задоволення;

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її вручення.

Ухвала суду набирає законної сили після її підписання суддею.

Суддя О.В. Диба