Рішення № 9567093, 06.05.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.05.10 р. Справа № 41/30пн

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Петровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача: ОСОБА_1, м. Донецьк

про зобовящання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0246 га (АДРЕСА_1) та привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи знесення будівель та споруд

При участі представників:

від позивача: не зявились

від відповідача: не зявились

в засіданні брали участь: прокурор Пономарьов А.О. посвідчення № 2644

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Петровського району м. Донецька звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Донецької міської ради до ОСОБА_1, м. Донецьк про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0246 га (АДРЕСА_1) та привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи знесення будівель та споруд.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідачем у Петровському районі м. Донецька по вул. Херсонська, 7 самовільно використовується земельна ділянка загальною площею 0,0246 га під збільшення території земельної ділянки без документів, що підтверджують право на користування нею, без їх державної реєстрації, без встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Позивачем позов прокурора підтримано.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням від 22.03.2010 року про припинення провадження у справі у звязку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарському суді. Клопотання вмотивовано тим, що Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2009 року припинено підприємницьку діяльність відповідача.

Також, відповідачем до суду заявлялись клопотання від 06.05.2010 року про продовження строку розгляду справи та про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідач, ОСОБА_1, є субєктом підприємницької діяльності, фізичною особою, зареєстрований 08.06.2006р. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2009 року припинено підприємницьку діяльність відповідача, у звязку з чим відповідачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Як вбачається з наданої на запит суду Управлінням державної реєстрації Донецької міської ради Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серіїАД № 301343-301344 щодо ОСОБА_1, 25.03.2010 року проведено реєстраційну дію внесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця, що не повязано з її банкрутством.

Проте, з наведеної довідки не вбачається наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців будь-яких даних щодо внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що відповідача не позбавлено статусу підприємця у відповідності до п. 3 ст. 46 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, а тому клопотання відповідача про припинення провадження у справі задоволенню не підлягає, спір підлягає розгляду по суті.

Державіним інспектором начальником Донецького регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області 24.04.2009 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства, результати якої викладені в акті перевірки від 24.04.2009 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що на час проведення перевірки відповідачем огороджена парканом земельна ділянка площею 0,8246 га із земель житлової та громадської забудови по вул. Херсонській, 7, на території Петровського району м. Донецька, на ній, зокрема, 0,0246 га самовільно огороджено парканом під збільшення території без правовстановлюючих документів (без встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та його державної реєстрації), що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області відповідачу 24.04.2009 року видано припис № 030474, яким відповідачу приписано усунути виявлені порушення.

Одночасно 24.04.2009 року державним інспектором головним спеціалістом Донецького регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області складено протокол № 012816 про адміністративне правопорушення, вчинене відповідачем та передбачене ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 211 Земельного кодексу України.

Постановою державного інспектора головного спеціаліста Донецького регіонального відділу земельних ресурсів про накладення адміністративного стягнення від 29.04.2009 року № 88-05 відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

25.05.2009 року здійснено повторну перевірку відповідача з питання дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено невиконання відповідачем вимог припису № 030474 від 24.04.2009 року. За результатами перевірки 25.05.2009 року відповідачу видано припис №030492, яким приписано усунути виявлені порушення.

Одночасно державним інспектором головним спеціалістом Центрального регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області складено протокол № 012831 від 25.05.2009 року про адміністративне правопорушення, вчинене відповідачем та передбачене ст. 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою державного інспектора головного спеціаліста Центрального регіонального відділу з контролю за використанням та охороною земель про накладення адміністративного стягнення від 26.05.2009 року відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором , укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду). Погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється: затвердження проекту відведення земельної ділянки; вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 24.04.2009 року та від 25.05.2009 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою площею 0,0246 га, що розташована у м.Донецьку в Петровському районі по вул. Херсонській, 7.

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, відповідачем до суду заявлялось клопотання від 06.05.2010 року про продовження строку розгляду справи. Проте, відповідно до ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті. Заявлене відповідачем клопотання з іншою стороною, Донецькою міською радою, не погоджено та, за таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи.

Клопотання відповідача від 06.05.2010 року про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою відповідача також не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували викладені в клопотанні обставини, наявних в матеріалах справи документів достатньо для прийняття рішення та встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору сплинув.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора Петровського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради до ОСОБА_1 про зобовязання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0246 га (АДРЕСА_1) та привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи знесення будівель та споруд задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПННОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0246 га (АДРЕСА_1) та привести вказану земельну ділянку в придатний для використання стан, включаючи знесення будівель та споруд.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПННОМЕР_1) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 85грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПННОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, отримувач: код ЄДРПОУ 34686537, державний бюджет м. Донецьк, Ворошиловський район; призначення платежу: код бюджетної класифікації 22050000) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Суддя