Рішення № 95660905, 05.03.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5920/20 2/335/241/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Гашук К.В.,

за участю секретаря судового засідання – Жукової В.Е.,

представника позивача – адвоката Прохода І.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Валько В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про надання доступу до житлового приміщення для виконання рішення суду,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про надання доступу до житлового приміщення для виконання рішення суду.

В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2019 у справі № 335/2235/19 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про відновлення газопостачання у квартиру АДРЕСА_1 та стягнення моральної шкоди у сумі 2 603 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 519,60 грн. на припинення та відновлення газопостачання відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 26.01.2020 апеляційна скарга АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» задоволена в частині відновлення газопостачання у квартиру АДРЕСА_1 , у стягненні моральної шкоди відмовлено.

З метою добровільного виконання рішення суду від 02.12.2019, АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» направив на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лист від 31.03.2020 з проханням 08.04.2020 надати доступ до квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для відновлення газопостачання. Проте, відповідачі двері не відчинили, доступ до квартир не надали, про що працівниками позивача було складено акт від 08.04.2020.

15.06.2020 АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» вдруге направив на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лист з проханням 24.06.2020 надати доступ до квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для відновлення газопостачання. Проте, відповідачі двері не відчинили, доступ до квартир не надали, про що працівниками позивача було складено акт від 24.06.2020.

Доступ до квартири АДРЕСА_4 необхідний позивачу, оскільки саме у цій квартирі відбулося механічне відключення квартири АДРЕСА_2 від газопостачання для його поновлення.

Посилаючись на те, що внаслідок не надання відповідачами доступу у квартири АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» позбавлено можливості виконати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2019 в частині відновлення газопостачання у квартиру АДРЕСА_1 , яке було відключено через квартиру АДРЕСА_3 , позивач, з метою виконання рішення суду просить зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надати доступ працівникам АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» у квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно, для виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2019 по справі № 335/2235/19 щодо відновлення газопостачання у квартиру ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою судді від 23.07.2020 прийнято до розгляду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

10.08.2020 ОСОБА_1 подала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що вона заперечує проти позову в частині наданих позивачем доказів та в частині залучення її в якості відповідача. Так, відповідач ОСОБА_1 зазначає, що лист позивача від 31.03.2020 про підключення газопостачання у квартиру 08.04.2020 вона отримала лише 23.04.2020, а тому є безпідставними посилання позивача на те, що вона не надала доступ у квартиру про що складено акт від 08.04.2020. Крім того, лист позивача від 15.06.2020 вона взагалі не отримувала, а відтак і не була проінформована про дату та час підключення газопостачання у квартиру. У червні 2020 її довірена особа ОСОБА_3 мав розмову із представниками позивача та пропонував надати доступ до квартири АДРЕСА_2 , разом з тим, йому було повідомлено, що спочатку, для відновлення газопостачання, необхідний доступ до квартири АДРЕСА_4 , а тому вважає, що вона не є належним відповідачем у цій справі.

13.08.2020 від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Валько В.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що фактично у позові заявлені вимоги про зобов`язання відповідачів вчинити дії для виконання рішення суду у іншій справі, що є неналежним способом захисту.

Від відповідача ОСОБА_2 відзиву на позов не надходило.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов в повному обсязі, з підстав, які викладені у позові.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Валько В.С. проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 у жодне судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою місця проживання, разом із тим, вся судова кореспонденція поверталася до суду без вручення, із відмітками поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи те, що судом вжиті передбачені ЦПК України заходи для повідомлення відповідача ОСОБА_2 про день, час та місце розгляду справи, але останній судові повістки не отримує, суд, вважав за можливе провести судовий розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 .

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд доходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2019, постановленого у справі № 335/2235/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», ТОВ «Запоріжгаз Збут» про захист прав споживача, визнання дії неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, зобов`язано АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» відновити (підключити) газопостачання у квартиру АДРЕСА_1 , стягнуто з АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 603,00 грн., в іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26.02.2020, апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» задоволено частково, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2019 в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 2603,00 грн. скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», ТОВ «Запоріжгаз Збут» про відшкодування моральної шкоди відмовлено, в іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін.

Таким чином, рішення суду в частині зобов`язання АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» відновити (підключити) газопостачання у квартиру АДРЕСА_1 набрало законної сили 26.02.2020.

При розгляді цієї справи встановлено, що відповідно до акту перевірки відключення від 20.08.2018, газ на квартиру АДРЕСА_1 обрізаний з кв. АДРЕСА_4 по стояку.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» зазначало про те, що внаслідок ненадання доступу у квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , вони позбавлені можливості виконати рішення суду, яке набрало законної сили.

Вказані обставини свідчать про те, що ПАТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» фактично звернувся до суду з позовними вимогами, які спрямовані не на захист порушеного права позивача, а на виконання судового рішення, постановленого у іншій справі, у якій відповідач ОСОБА_2 не був стороною у справі, та на відповідачів не покладався будь-який обов`язок судом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав фізичних та юридичних осіб. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

У справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов`язання відповідачів надати представникам позивача доступ до квартир з метою виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Натомість, нормами чинного законодавства такого окремого способу захисту порушеного права, як то подання окремого позову про зобов`язання особи, на користь якої ухвалено судове рішення, та особи, яка взагалі не брала участі у справі по якій ухвалено це рішення, вчинити певні дії, не встановлено, порядок виконання судових рішень передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а у ЦПК України наявний окремий розділ щодо вирішення процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах.

Більш того, матеріали цивільної справи не містять належних доказів на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, що відповідачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своєчасно отримували листи, в яких позивач просив надати доступ до квартир, що перебувають у власності чи користуванні відповідачів, але, отримавши ці листи, останні умисно перешкоджали працівникам позивача у добровільному виконанні судового рішення, чим були порушені права ПАТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз».

Позов ПАТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» не містить і належних обґрунтувань, з яких саме вимог Закону чи умов договору, у відповідача ОСОБА_2 наявний обов`язок надати доступ у квартиру АДРЕСА_3 , а відтак яким чином останній порушив права позивача при виконанні рішення суду, постановленому у справі, в якій він не брав участі.

З огляду на викладені обставини, суд доходить до висновку, що у задоволенні позову ПАТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Зважаючи на те, що в задоволенні позову відмовлено, витрати зі сплати судового збору суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про надання доступу до житлового приміщення для виконання рішення суду відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05.03.2021.

Повний текст рішення складено 10 березня 2021 року.

Суддя: К.В. Гашук