Рішення № 95658435, 10.03.2021, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа №222/192/21

Провадження №2/222/123/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року смт. Нікольське

Володарський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

секретаря судового засідання Гранкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2021 року позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява вмотивована тим, що 14.05.2012 року з метою отримання банківських послуг відповідач підписав заяву №б/н, за якою отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно п.2.1.2.3, п.2.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач дав свою згоду що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і дає право Банку в будь який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом в заяві. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 30.11.2020 року виникла заборгованість в сумі 24395,33 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 15096,46 грн та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 в розмірі 9298,87 грн. Позивач, користуючись своїм правом, просить стягнути з відповідача частину заборгованості за кредитом, яка становить 15096,46 грн та складається з заборгованості за кредитом, а також вирішити питання про судові витрати.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 12.02.2021 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана учасникам справи.

Також відповідачу разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав письмову заяву, в якій заперечував проти задоволення позовних вимог.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини сторін достатніми, суд розглянув справу в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказах у відсутність нез`явившихся сторін.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14.05.2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У вищевказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

За кредитним договором ОСОБА_1 отримав 4 кредитні картки, остання № НОМЕР_1 від 26.07.2016 року строком дії до 04/20.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, саме такий договір приєднання і був укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачем.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту.

Згідно наданого розрахунку заборгованості за договором №б/н від 14.05.2012 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 30.11.2020 року, відповідач має заборгованість за кредитом в розмірі 15096,46 грн.

В наданій суду заяві, відповідач заперечив існування заборгованості за кредитним договором перед позивачем, посилаючись на повернення кредиту.

Перевіряючи розрахунок заборгованості за договором №б/н від 14.05.2012 року в розмірі 15096,46 грн, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 користувався кредитними коштами з 05.11.2012 року по 26.09.2018 року шляхом оплати в інтернет магазині Pay UA ID, поповнення мобільного, оплати на ігрових сайтах, зняття готівки в банкоматі, переказів на карти через додаток Приват24, використання сервісу «Оплата частинами».

Водночас, ОСОБА_1 повертав кредит шляхом переказів з карти через додаток Приват24, переказів з своєї карти НОМЕР_2 , погашення обов`язкового платежу з картки 41**76, автоматичного погашення простроченої заборгованості з карти НОМЕР_2 , погашення обов`язкового платежу з картки НОМЕР_3 , поповнення готівкою в терміналі самообслуговування, автоматичного погашення простроченої заборгованості, в загальній сумі 110107,01.

З виписки по картці відповідача також вбачається, що в період з 31.12.2012 року по 01.12.2019 року йому нараховувалися відсотки за користування кредитом, пеня за прострочку за кредитом та комісія за обслуговування, здійснювалися списання з карткового рахунку, які увійшли до суми заборгованості за кредитом.

Щодо цих обставин суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того, ст.549 ЦК України визначена відповідальність за порушення боржником зобов`язання у виді неустойки (штрафу, пені), якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У підписаній анкеті-заяві позичальника, процентна ставка по кредиту, відповідальність за порушення грошового зобов`язання у виді пені, розмір комісії з обслуговування ті інші види списання з карткового рахунку не визначені. Крім того, відповідачем не підписаний Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Умови та правила надання банківських послуг», про що він також вказував в наданій суду заяві, заперечуючи проти позову.

Отже, в даному випадку, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України про договір приєднання, оскільки за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за порушення боргових зобов`язань за кредитом, та комісії за обслуговування, без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, з якими він ознайомився та погодився, з огляду на мінливий характер Тарифів та Умов, які неодноразово змінювалися з часу виникнення спірних правовідносин та до часу звернення до суду з позовом, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та комісії, інших видів списань з карткового рахунку.

Наведене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження №14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

Таки чином, судом встановлено, що Банком в період з 31.12.2012 року по 01.12.2019 року списувались кошти за рахунок кредитного ліміту ОСОБА_1 у вигляді списання відсотків за користування кредитом, пені за прострочку за кредитом, комісії за обслуговування (членський внесок), інші списання з карткового рахунку, що не було погоджено умовами кредитного договору і на що позивач не давав своєї згоди, та що, в свою чергу, увійшло до заборгованості за кредитом в розмірі 15096,46 грн.

Отже, наданий Банком розрахунок заборгованості не в повній мірі відповідає умовам, узгодженим сторонами договору, а тому його необхідно перерахувати шляхом віднімання з заборгованості за кредитом сум, що увійшли до вищевказаної заборгованості у вигляді сум відсотків за користування кредитом, пені за прострочку за кредитом та комісії за обслуговування, сум списань з карткового рахунку (15096,46 грн - 71289,54 грн = -56193,08 грн, де 15096,46 грн – заборгованість за кредитом, 71289,54 грн – сума відсотків, пені, комісії, інших списань, не передбачених умовами договору, -56193,08 грн – переплата за кредитом).

Здійсненням перерахунку встановлено, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.05.2012 року.

Враховуючи викладене, а саме, що кредитодавець вправі вимагати від позивальника повернення кредиту, та встановивши під час розгляду справи, що ОСОБА_1 , на виконання умов кредитного договору повернуто грошові кошти в розмірі, що перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту, позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є необґрунтованим та задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.509,525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 633, 634, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 15.03.2021 року.

Суддя О.Є. Вайновська