Ухвала суду № 95654954, 15.03.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16683/20

Провадження № 2/638/3491/21

У х в а л а

іменем україни

про залишення позовної заяви без руху

15 березня 2021 року Суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Подус Г.С., розглянувши матеріали позовної заяви та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до начальника Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області, Харківського апеляційного суду про зобов*язання про вичнення певних дій та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до начальника Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області, Харківського апеляційного суду про зобов*язання про вичнення певних дій та стягнення моральної шкоди.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а такожсправ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Перевіривши матеріали позову, суддею встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у п.п. 4, 5, 8,9 ч.3 ст.175, ч.ч. 4,5 ст.177 ЦПК України.

В порушення п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем не зазначено зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Обґрунтування позовних вимог суперечить предмету спору та викладені позивачем обставини не стосуються предмету спору.

В порушення п.5 ч.3 ст.175, ч.5 ст.177 ЦПК України позивачем не зазначені та не надано жодного доказу, що підтверджують обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги.

В порушення п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України позивачем не зазначені відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

В порушення п.7 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивачем не вказані відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Всупереч п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, заява також не містить зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

В порушення п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В порушення п.10 ч.3 ст. 175 УПК України – не надано підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, у відповідності до вимог ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази – позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч.ч.2, 4, 5 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Всупереч вказаної норми позивачем не надано до суду жодного доказу.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з вимогами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» з 1 січня 2019 року встановлений показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до ч 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно п.п.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в розмірі 840,80 грн.

Згідно п.п.2 п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви не майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі

0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в розмірі 840,80 грн.

Разом з позовною заявою позивачем було заявлено клопотання, в якому він просить надати відстрочку або звільнити його від сплати судового збору, оскільки в нього відсутні кошти на оплату судового збору, тому як в 2019 році він отримав дохід в розмірі 3000грн., в 2020 не отримував дохід, грошових заощаджень не має, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

У задоволенні заяви про розстрочку сплати судового збору необхідно відмовити виходячи з наступного.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Відповідно до наведеної норми, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, або звільнення від сплати судового збору є правом, а не імперативним обов`язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статті 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином у клопотанні про розстрочку сплати судового збору заявник повинен не лише навести обставини, які свідчать про його незадовільне (скрутне) матеріальне становище, але й подати до суду відповідні докази.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", який є спеціальним законом, що регламентує порядок і підстави сплати судового збору, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору, звільнити від його сплати або розстрочити сплату судового збору на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

В клопотанні про звільнення, відстрочку та розстрочення сплати судового збору вказано, що в 2019 році він отримав дохід в розмірі 3000грн., в 2020 не отримував дохід, грошових заощаджень не має, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Проте зазначені обставини не можуть бути єдиною та безумовною підставою для відстрочку сплати судового збору, оскільки суду не надано доказів, які підлягають оцінці щодо реального майнового стану позивача.

Отже, за відсутності інших належних і допустимих доказів скрутного матеріального становища позивача, його сімейного та соціального стану, не дає суду підстав розстрочити сплату судового збору.

Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

При вирішенні питання щодо сплати судового збору майновий стан сторони має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

У рішенні у справі "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у відповідача пільг, передбачених статтею 5 Закону України "Про судовий збір", щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами позивача стосовно можливості звернення до суду у даній справі дотримано.

Виходячи з наведеного, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів, які підлягають оцінці щодо реального майнового стану заявника, а надані ним докази не можуть бути безумовною підставою для відстрочки сплати судового збору то клопотання про розстрочку сплати судового збору не підлягає до задоволенню.

Окрім того, відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

У той же час, позивач не надав жодних доказів, які б давали підстави сподіватися, що судовий збір може бути сплачений до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду позовної заяви, оскільки позивач в своєму клопотанні просить також і відстрочити сплату судового збору.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Приймаючи до уваги зазначене, а також конституційний принцип рівності сторін перед законом і судом, вважаю, що позивач, як сторона у справі, має виконувати встановлений законодавством обов`язок сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Отже, проаналізувавши надані позивачем матеріали позовної заяви, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання, про відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

За таких обставин, суд вважає позовну заяву такою, що не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України та пропонує позивачу:

- зазначити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (пункт 4 частини 3 статті 175 ЦПК України);

- зазначити докази, що підтверджують обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги (пункт 5 частини 3 статті 175 ЦПК України);

- зазначити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (пункт 6 частини 3 статті 175 ЦПК України);

- зазначити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися (пункт 7 частини 3 статті 175 ЦПК України);

- зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (пункт 8 частини 3 статті 175 ЦПК України);

- зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (пункт 9 частини 3 статті 175 ЦПК України);

- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (пункт 10 частини 3 статті 175 ЦПК України)

- надати докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази – позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частини 5 статті 177 ЦПК України);

- надати оригінали письмових доказів або їх копії, засвідчені у порядку, встановленому ч.5 ст.95 ЦПК України у відповідності до кількості відповідачів;

- сплатити судовий збір та надати до суду квитанцію.

Реквізити для сплати судового збору знаходяться на сайті судової влади.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, вказані обставини позбавляють можливості відкрити провадження у справі.

Керуючись статями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в ив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області, Харківського апеляційного суду про зобов*язання про вичнення певних дій та стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя: Г.С. Подус