Рішення № 9565406, 19.01.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

19.01.2010Справа №2-2/5562-2009 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 1 в м.Євпаторії Кримської філії ВАТ "Укртелеком" (97400, м. Євпаторія, пр-т. Побєди, 34)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Планар" (97400, м. Євпаторія, вул.. 9 травня, буд. 53)

про стягнення 8 247,09 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Волкова – представник, довіреність у справі.

Від відповідача: Берладін В.Л. - представник, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся у Господарський суд АРК із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за наданні послуги електрозв’язку у розмірі 5047грн.99коп., пені у сумі 635грн.45коп., 3% річних у розмірі 6грн.97коп. та індексу інфляції у розмірі 2556грн68коп., всього - 8247грн.09коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено договір №1247 від 15.9.2006 р., відповідно до умов якого відповідачу надавали послуги по підключенню до мережі Інтернет. Позивач належним чином виконав вимоги договору, проте, відповідач порушив умови договору щодо своєчасної оплати наданих послуг, у результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

У судовому засіданні представник відповідача надав суд відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі того, що за договором №1247 від 15.9.2006 р зобов’язання по оплаті послуг по підключенню до мережі Інтернет відповідачем виконані у повному об’ємі, а виникла сума заборгованості була нарахована до вересня 2006 року за попередньо укладеним договором №12479-І від 08.4.2005р, заборгованість за яким відповідач не сплачує, оскільки вважає її необґрунтовано нарахованою та з пропущенням строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ, або оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір №1247 від 15.9.2006 р. про надання послуги ADSL- підключення до мережі ІНТЕРНЕТ.

Відповідно до п.1 вищенаведеного договору предметом договору є надання Укртелекомом споживачу на платній основі послуги доступу до мережі ІНТЕРНЕТ шляхом включення до порту вузла ІНТЕРНЕТ Укртелекому по абонентській лінії за допомогою обладнання ADSL та динамічної (постійної) ІР- адреси.

Умови та порядок розрахунків передбачені р.5 договору, згідно з яким розрахунок вартості послуги здійснюється щомісячно на підставі діючих тарифів Укртелекому (додаток 1) і залежить від обраного споживачем тарифного плану. Споживач проводить оплату за надану послугу щомісяця до 20 числа поточного місяця на підставі рахунків Укртелекому, виставлених до 10 числа поточного місяця, що наступає за звітнім. Додатково при виставленні рахунку нараховується ПДВ у розмірі, встановленому законодавством (п.5.1, 5.2 договору)

У виконання узятих на себе обов’язків за договором, позивач надав відповідачеві передбачені договором послуги доступу до глобальної мережі INTERNET з використанням технології ADSL та динамічної (постійної) ІР- адреси, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.36 Закону України „Про телекомунікації” та п.п. 114Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ від 09.08.2005р. № 720 вказані послуги підлягають сплаті.

Однак, у встановлений договором строк відповідач не сплатив надані позивачем послуги, заборгованість за період з 01.01.2007 року по 30.4.2009 року склала 5047грн99коп., яка на момент розгляду спору не погашена та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи та давши оцінку представленим доказам, а також доказам, здобутим судом, суд прийшов до висновку, що, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позов у частині стягнення 5047грн99коп боргу підлягає задоволенню, оскільки вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, а отже у цій частині позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 635грн.45коп., 3% річних у розмірі 6грн.97коп. та індексу інфляції у розмірі 2556грн68коп, але суд вважає за необхідне у цій частині позовних вимог у позові відмовити у зв’язку з необґрунтованістю нарахування.

Що стосується доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, щодо того, що за договором №1247 від 15.9.2006 р зобов’язання по оплаті послуг по підключенню до мережі Інтернет відповідачем виконані у повному об’ємі, а виникла сума заборгованості була нарахована до вересня 2006 року за попередньо укладеним договором №12479-І від 08.4.2005р, то суд вважає вказані доводи неспроможними, оскільки у квитанціях відповідача на оплату спожитих послуг нема посилань на договір №1247 від 15.9.2006 р., а оскільки за ним малася заборгованість за попередньо укладеним договором №12479-І від 08.4.2005р, що визнає сам відповідач, то сплачені ним суми йшли на покриття виниклої заборгованості.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення.

За згодою представників сторін в засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення підготовлений та підписаний 21.01.2010р.

Керуючись ст.ст. 44,49,75,82,84,85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр "Планар" (97400, м. Євпаторія, вул.. 9 травня, буд. 53, р/р 26006054925072 у Кримському РУ «Приватбанку», МФО 384436, р/р 260083013399 у ВАТ «Ощадбанк» Євпаторійська філія №4551, МФО 384050, ЄДРПОУ 32994709) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 1 в м.Євпаторії Кримської філії ВАТ "Укртелеком" (97400, м. Євпаторія, пр-т. Побєди, 34, п/р 2600116580 у КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 324021, ЗКПО 22236588) 5047грн99коп боргу, 62грн43коп держмита, 144грн45коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення пені у сумі 635грн.45коп., 3% річних у розмірі 6грн.97коп. та індексу інфляції у розмірі 2556грн68коп відмовити.

4.          Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.