Рішення № 95650877, 18.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року м. Київ № 640/14413/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у м.Києві

про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у м.Києві, в якому просив: визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП у м.Києві від 16.07.2019 №540 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із посади слідчого слідчого відділу №1 (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Голосіївського управління поліції; поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділу №1 (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Голосіївського управління поліції; стягнути з Головного управління Національної поліції у м.Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн., за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП у м.Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019 суд залишив позовну заяву без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позову позивач вказав на протиправність оскаржуваного наказу про звільнення, оскільки останній виданий на підставі висновку службового розслідування, яке проведене з порушенням вимог Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893. Зокрема позивача не повідомлено про призначення службового розслідування, в ході якого від нього не відбиралися письмові пояснення. Складений за результатами службового розслідування висновок службового розслідування, яким встановлено порушення позивачем вимог статей 2 та 9 КПК України при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019100010005348, є необґрунтованим тому, що позивач не був у встановленому порядку визначений слідчим у цьому досудовому розслідуванні в даному кримінальному провадженні. Також при виданні наказу відповідачем не враховано приписи ч.14 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, відповідно до якої дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади до поліцейських, які обіймають посади найнижчого рівня, не застосовуються. Позивач обіймав посаду найнижчого рівня, тому до нього безпідставно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Такі протиправні дії відповідача привели до порушення права позивача на працю.

Відповідач надав суду письмові пояснення, в яких стверджував про необґрунтованість позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні. Зокрема, вказав, що службове розслідування проведене в установленому порядку, висновком якого підтверджено грубе порушення позивачем службової дисципліни. Висновок службового розслідування шляхом подання відповідного рапорту позивач не оскаржував, що свідчить про його згоду з таким висновком. При визначенні виду дисциплінарного стягнення враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації. Тому наказ про звільнення позивача є правомірним і підстави для визнання його протиправним і скасування відсутні.

Ознайомившись із матеріалами справи, суд встановив, що позивач з 27.08.2012 на різних посадах проходив службу в органах внутрішніх справ. Зокрема, відповідно до наказу ГУ ПН у м. Києві від 21.07.2016 №736 о/с з 21.07.2016 він обіймав посаду слідчого відділення №1 (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) слідчого відділу Голосіївського управління поліції м. Києва.

Наказом ГУ НП у м. Києві від 04.07.2019 №1089 «Про призначення та проведення службового розслідування» за фактом порушення вимог кримінального процесуального законодавства України під час розслідування слідчим слідчого відділу Голосіївського управління поліції ОСОБА_1 кримінального провадження №12019100010005348 вирішено призначити службове розслідування, для чого - утворити дисциплінарну комісію.

За результатами проведення згаданого службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок за фактом порушення вимог КПК під час розслідування кримінального провадження №12019100010005348 від 08.07.2019, який 09.07.2019 затверджений заступником Голови ГУ НП у м. Києві Крищенком А. (далі також - висновок службового розслідування), згідно з яким дисциплінарна комісія встановила, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100010005348, порушеному слідчим ОСОБА_1 , проводиться на низькому рівні, з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства України щодо всебічного, повного та неупередженого розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення. Слідчий ОСОБА_1 не провів першочергових слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, що привело до неналежного розслідування, а відповідно й до втрати часу і можливості розкриття даного злочину. У зв`язку з викладеним рекомендовано звільнити слідчого ОСОБА_1 із займаної посади за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог статей 2 та 9 КПК України при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019100010005348.

Наказом ГУ НП у м. Києві від 16.07.2019 №540 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Голосіївського управління поліції» позивача за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог статей 2 та 9 КПК України при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019100010005348 звільнено з посади слідчого слідчого відділення №1 (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Голосіївського управління поліції.

Оцінюючи правомірність такого наказу, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.15 № 580-VIII (далі також - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Закону № 580- VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі також - Дисциплінарний статут), яким визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Так, відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частини першої та третьої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

При цьому у частині першій статті 18 Закону №580-VIII визначені обов`язки поліцейського, а саме:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14, частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Згідно з частиною першою статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначено

Згідно з пунктами 1-4 розділу V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Службове розслідування має встановити:

- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

- обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

- вид і розмір заподіяної шкоди;

- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 14 розділу V Порядку під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі. У письмовому поясненні поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб зазначаються посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, що одержує пояснення; прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце роботи, посада, адреса проживання особи, що надає пояснення, а якщо пояснення надається поліцейським, додатково зазначаються відомості про освіту, час служби в поліції та на займаній посаді; попередження особи про право відмовитися надавати пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; надання особою, що надає пояснення, згоди на обробку та використання в службових документах поліції її персональних даних. Пояснення поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб може фіксуватися на бланку пояснення, зразок якого наведена в додатку до цього Порядку.

Судом встановлено, що в ході судового розслідування від позивача відбиралися письмові пояснення, оформлені за зразком, наведеним в додатку до Порядку, що спростовує його доводи про невідібрання таких пояснень.

Наведене також підтверджує, що позивач був таким чином повідомлений про проведення вищевказаного розслідування, тому його доводи про те, що його не було повідомлено про проведення цього службового розслідування не заслуговують на увагу суду.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, дисциплінарний проступок позивача виразився в порушенні вимог статті 2 та 9 КПК України при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019100010005348. Обставини вчинення цього дисциплінарного проступку встановлені висновком службового розслідування, відповідно до якого дисциплінарна комісія встановила, що 23.06.2019 слідчим слідчого відділу ОСОБА_1 у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення за №4307 зареєстровано заяву заявою ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статі 289 КК України. А в подальшому відомості за цією заявою внесено до ЄДРДР за №12019100010005348. Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.06.2019 близько 10:00 невстановлена особа заволоділа автомобілем Lexus IS 250, д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2013 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . 26.06.2019 відомості про незаконне заволодіння вищевказаного автомобіля внесено до бази «УГОН». Відповідно до системи «Безпечне місто» останній раз вказаний транспортний засіб фіксувався 15.05.2019 поблизу авторинку «Чапаєвка». На місці вчинення кримінального правопорушення проведено радіорозвідку. 23.06.2019 допитано як свідка ОСОБА_2 . У ході допиту не з`ясовано всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про поверхневий допит останнього. Жодних інших дій у кримінальному провадженні не проведено. Опитаний у ході службового розслідування позивач пояснив, що 02.07.2019 до нього в службовий кабінет прибув ОСОБА_2 , який просив надати йому запити на перегляд камер відеонагляду, які зафіксували факт незаконного заволодіння автомобілем, оскільки без запиту поліції установи, які володіють фіксацією поблизу місця вчинення злочину, не надають інформацію. Слідчий повідомив ОСОБА_2 , що відео з місця вчинення злочину вилучено та долучено до матеріалів кримінального провадження. Однак, ураховуючи, що це були інші відеозасоби, термін зберігання яких досить обмежений, а слідчий не мав можливості їх вилучити, оскільки був зайнятий іншими невідкладними справами, тому нарочно надав ОСОБА_2 5 запитів про надання запису з камер відеозапису.

Наведене за висновком дисциплінарної комісії свідчить про проведення досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні на низькому рівні, з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства України щодо всебічного, повного та неупередженого розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення. Слідчий ОСОБА_1 не провів першочергових слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, що привело до неналежного розслідування, а відповідно й до втрати часу і можливості розкриття даного злочину.

Стаття 2 КПК України, визначає завдання кримінального провадження, яким є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 9 КПК України визначає зміст однієї із основних засад кримінального провадження - законності, відповідно до якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Отже, норми статей 2 та 9 КПК України визначають загальні завдання та засади кримінального провадження і не визначають конкретного переліку слідчих дій, які з метою повного та неупередженого розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення повинен здійснити слідчий у відповідному кримінальному провадженні.

Суд звертає увагу, що стверджуючи, що слідчим ОСОБА_1 неналежним чином здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100010005348, дисциплінарна комісія не встановила, що саме його було уповноважено проводити слідчі дії у цьому кримінальному провадженні. За висновком суду, сам факт реєстрації позивачем в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення заяви ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, а потім внесення ним відомостей за цією заявою до ЄДРДР, не є підтвердженням того, що безпосередньо слідчому ОСОБА_1 доручено проводити досудове розслідування в згаданому кримінальному провадженні, тому він несе відповідальність за вчинені у цьому досудовому розслідування слідчі дії.

Крім того, стверджуючи, що слідчий ОСОБА_1 не провів кримінальному провадженні №12019100010005348 першочергових слідчих (розшукових) дій, що привело до неналежного розслідування цього кримінального провадження, відповідач не вказав, які саме визначені кримінальним процесуальним законодавством дії повинні був бути провести і не провів слідчий ОСОБА_1 При цьому як з висновку службового розслідування, так із довідки слідчого ОСОБА_1 по кримінальному провадженню №12019100010005348 вбачається, що під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні ним проведено низку слідчих дій: виявлено камери відеоспостереження, які зафіксували факт незаконного заволодіння транспортним засобом, які оглянуті та оформлені протоколом відеозапису; на місці вчинення кримінального правопорушення проведено радіорозвідку; направлено запити щодо з`ясувати видачі довіреності на викрадений транспортний засіб, перетин ним кордону тощо; відповідно до системи «Безпечне місто» встановлено останнє місце перебування транспортного засобу; допитано свідка ОСОБА_2 .

За наведених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку службового розслідування про порушення позивачем статей 2 та 9 КПК України, непроведення ним першочергових слідчих (розшукових) дій, що свідчить про необґрунтованість висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку і, як наслідок, про протиправність оскаржуваного наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

При цьому суд критично сприймає доводи відповідача про те, що позивач вищевказаний висновок службового розслідування не оскаржував, оскільки з відповідними рапортом про свою незгоду з ним до керівництва не звертався. Пунктом 4 розділу VIII Порядку передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. У свою чергу статтею 24 Дисциплінарного статуту встановлено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку. Таким чином, законодавство не передбачає оскарження висновку службового розслідування.

Водночас суд звертає увагу, що частиною чотирнадцятою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади до поліцейських, які обіймають посади найнижчого рівня, не застосовується.

Відповідно до розділу ІV Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань, затвердженого наказом Нацполіції від 04.12.2015 № 142, посада слідчого є найнижчою посадою в управлінні, відділі та відділенні поліції.

Отже, слідчий слідчого відділення №1 (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Голосіївського управління поліції ОСОБА_1 обіймав посаду найнижчого рівня в указаному відділенні, тому до нього не могло бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України здійснюється переміщення поліцейських на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський.

За наведених обставин суд дійшов висновку про протиправне звільнення позивача з вищевказаної посади, що є підставою для визнання протиправним і скасування оскаржуваного наказу відповідача про його звільнення.

Верховний Суд України в рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, з покладанням на відповідача непередбачених законодавством обов`язків, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Зважаючи на викладене, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде його поновлення з 17.07.2019, тобто з дня, наступного після дня звільнення, на посаді, яку він обіймав до звільнення, а саме: на посаді слідчого слідчого відділення №1 (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Голосіївського управління поліції.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн, що підтверджується квитанцією від 26.07.2019.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 16.07.2019 №540 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Голосіївського управління поліції».

Поновити ОСОБА_1 з 17.07.2019 на посаді слідчого слідчого відділення №1 (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Голосіївського управління поліції.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 17.07.2019 на посаді слідчого слідчого відділення №1 (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) Голосіївського управління поліції.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ) за раханок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м. Києві (01061, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур