Рішення № 95650743, 18.03.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року м. Київ №640/5050/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доФонду гарантування вкладів фізичних осібпрозобов`язання вчинити діївстановив:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просила суд:

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити ОСОБА_1 відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-066-000250210 від 23 травня 2016 року відповідно до внесених Уповноваженою особою гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Михайлівський» Волковим О.Ю. змін і доповнень до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що станом на день звернення до суду з даним позовом їй не виплачено відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський», а відтак вона має право отримання гарантованої суми відшкодування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вже здійснено виплату гарантованої суми, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 , як вкладником та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський», як банком, 23 травня 2016 року укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-066-000250210, згідно якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти вкладника в сумі 170 523, 41 грн. строком на 14 днів з можливістю автоматичної пролонгації та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 , зобов`язуючись при цьому сплачувати вкладнику проценти за користування коштами.

Всю суму вкладу - 170 523, 41 грн. при укладенні договору внесено позивачем через касу банку на рахунок № НОМЕР_1 за квитанцією від 23 травня 2016 року з призначенням платежу: «Залучення коштів на депозит згідно договору 980-066-000250210 від 23.05.2016».

Правлінням Національного банку України 23 травня 2016 року прийнято Постанову №14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних».

На підставі постанови №14/БТ Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №812 від 23 травня 2016 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Відповідним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць: з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року включно, на цей період призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Михайлівський» визначені, зокрема, статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному спеціалісту з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнку Юрію Петровичу. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №991 від 13 червня 2016 року строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» продовжено з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року.

Правлінням Національного банку України 12 липня 2016 року прийнято рішення №124-рш про відкликання ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».

На підставі рішення №124-рш в той же день Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року та делегування повноважень ліквідатора банку». Цим рішенням призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному спеціалісту з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнку Юрію Петровичу з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.

Згідно повідомлення на сайті Фонду від 05 вересня 2016 року рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1702 від 01 вересня 2016 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський». Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52і, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05 вересня 2016 року.

20 липня 2016 року через відділення ПАТ «Банк Михайлівський» позивач подала Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Ю.П. заяву про надання інформації про рух коштів і стан її рахунків (вх.№20.07.2016-1238/ЗГЗ/1).

Зважаючи на відсутність виплат 20 липня 2016 року позивачем через канцелярію відділення ПАТ «Банк Михайлівський» на ім`я відповідача також було подано звернення (вх. №20.07.2016-124/ЗГЗ/1) з запитом, щодо з`ясування до якого переліку рахунків згідно частини 24 статі 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на яких підставах і в яких розмірах включено суми відшкодування на її користь, а також з вимогою про включення відповідних сум до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, та реєстру відшкодувань вкладникам. Аналогічний запит подано позивачем відповідачу 03 серпня 2016 року (вх. №03.08.16/27-ЗГ2).

18 серпня 2016 року у відділенні банку позивачу вручено відповідь №3г3/1388 від 08 серпня 2016 року за підписом представника відповідача за довіреністю Гайдаренко О.В .

З неї вбачається що виплату коштів за депозитним рахунком позивача № НОМЕР_1 тимчасово обмежено «на строк до шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку». При цьому, представник відповідача послався як на правову підставу таких дій на статтю 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №826 від 26 травня 2016 pоку, яким затверджено Порядок виявлення правочинів, що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення.

Зазначені правовідносини були предметом судового розгляду у справі №826/16818/16, за результатом якої Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято рішення від 12 лютого 2018 року, яким визнано протиправним наказ УО ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» щодо продовження перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, на строк 6 місяців з дня початку ліквідаційної процедури банку; визнано протиправними дії УО ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» щодо обмеження виплат ОСОБА_1 та бездіяльність уповноваженої особи Фонду з невключення інформації щодо виплати ОСОБА_1 відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-066-000250210 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язано УО ФГВФО на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни і доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якими включити до цього переліку інформацію щодо виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) «Перше знайомство» №980-066-000250210 від 23 травня 2016 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року у справі №826/16818/16 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін.

На виконання вищезазначеного рішення суду ОСОБА_1 включено до вказаного переліку.

11 вересня 2019 року позивачем отримано поштове відправлення з відповіддю Фонду за підписом директора-розпорядника Радухи Н.Є. №34-036-14868/19 від 28 серпня 2019 року, якою повідомлено, що за звітністю Фонду, позивачем отримано гарантовану суму відшкодування коштів за вкладами, відкритими в ПАТ «Банк «Михайлівський», у повному обсязі 27 липня 2016 року - 38333,06 грн., 01 лютого 2017 року - 161666,94 грн. через установу банку-агента Фонду ПАТ «Альфа-Банк».

Позивач, вважаючи, що після виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року відповідачем не виплачено позивачу гарантовану суму коштів, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Вирішуючи питання про те, положення якого нормативно-правового акту підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, необхідно враховувати наступне.

Відповідно до статті 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в чому числі залежно від предмета правового регулювання, немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зн у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним с й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України с обов`язковими до виконання на території України.

Зокрема, частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, відповідно до пункту 4 листа Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» від 26 грудня 2008 року N 758-0-2-08-19, при розбіжності між: загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

За таких умов, виходячи з наведених положень Конституції України, рішення Конституційного Суду України та роз`яснень Міністерства юстиції України, пріоритетними в даному випадку с положення Закону України «Про систему гарантування вкладі» фізичних осіб», який с спеціальним законом уданих правовідносинах.

Зазначений висновок відповідач правовій позиції, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі 6-2001 цсі5, відповідно до якого у спорах пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 08 лютого 2018 року справа № 308/3282/15-ц, від 14 лютого 2018 року справи № 761/20903/15-ц, №553/2630/15-ц: «...На момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банк вже було введено тимчасову адміністрацію та розпочату процедуру ліквідацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб...».

Таким чином, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон с пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Як уже зазначалось вище, частиною 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року справа № 910/23398/16 зазначила, що «...Згідно з системним аналізом норм пункту 6 статті 2, пункту 16 статті 2, підпунктів 1,2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації, вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. При цьому кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за визначеною Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурою...»

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Дане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду. Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15 Верховний Суд зазначив: «...За змістом ст. З Закону № 4452-VI Фонд с установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд с юридичною особою публічного права, мас відокремлене майно, яке с об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні...».

Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку та не відповідає за зобов`язаннями банків.

Фонд гарантування є особою публічного права (стаття 3 Закону), і відповідно до приписів статті 19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно (безпідставно).

Фонд гарантування є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Водночас слід зазначити, що Фонд гарантування не здійснює самостійно виведення банку з ринку, а делегує частину своїх повноважень Уповноваженій особі на здійснення тимчасової адміністрації/ліквідації банку.

Порядок відшкодування Фондом гарантування коштів за вкладами встановлюється Законом та Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі Положення № 14).

З приписів статей 26, 27 та 48 Закону та Розділів III і IV Положення № 14 вбачається, що Фонд гарантування починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування (200 000,00 грн.) вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників.

Відповідно до статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 (двісті тисяч) гривень.

У відповідності до статті 27 Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Також статтею 27 Закону встановлено, що Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:

перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої етап і 26 цього Закону;

переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане;

перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу підстав, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

У Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників.

Законодавство не покладає обов`язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку рахунків вкладників.

Перелік, який складається Уповноваженою особою та Загальний реєстр, який затверджується Фондом гарантування, є різними за суттю, змістом та призначенням документами. Перелік складається уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку. Перелік, який складається уповноваженою особою, по суті має характер попереднього документу, який надалі у формі Загального реєстру затверджується Фондом гарантування.

З наведеного також вбачається, що Загальний реєстр не складається та не затверджується уповноваженою особою Фонду гарантування, як і Перелік вкладників не складається та не затверджується Фондом гарантування.

Оскільки Фонд гарантування є особою публічного права (стаття 3 Закону), то в силу приписів статті 19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчинити їх передчасно (безпідставно).

Тобто, під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку.

Статтею 28 Закону передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).

Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своєму офіційному веб-сайті про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

З наведеного вбачається, що повноваження щодо формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування, та визначення сум, що підлягають відшкодуванню покладені на Уповноважену особу Фонду.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач, як на підставу для його задоволення вказує, що, незважаючи на те, що відповідно до опублікованої інформації на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплати гарантованої суми вкладникам через банки - агенти розпочалися 15 липня 2016 року, він, звернувшись до відповідача про включення його до переліку вкладників, дізнався, що виплати коштів тимчасово обмежено строком до шести місяців, у зв`язку із проведенням перевірки правочинів.

Утім позивачу була виплачена гарантована сума відшкодування, що підтверджується витягом зі списку вкладників ПАТ «Банк «Михайлівський», яким виплачено суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за загальним реєстром за період з 14 липня 2017 року по 31 березня 2020 року, а саме:

- 27 липня 2016 року у розмірі 38 333,06 грн.

- 01 лютого 2017 року у розмірі 161 666,94 грн. (разом 200 000,00 грн.)

Таким чином, відповідно до приписів Закону Фонду гарантування виконав свій обов`язок в повному обсязі перед позивачем, і тому права позивача не могли бути порушені Фондом гарантування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що позивачу вже виплачена гарантована сума у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що відповідач виконав свій обов`язок щодо доведення правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко