Постанова № 9565025, 21.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.12.2009Справа №2-27/5805-2006А За позовом – Державне підприємство України “Міжнародний дитячий Центр “Артек”, с.м.т. Гурзуф, вул. Ленінградська, 41.

До відповідачів - 1. ДПА в АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 29.

2. ДПІ в м. Ялта АР Крим, м. Ялта, вул. Васильова, 16.

За участю третіх осіб - 1) Виконавчий комітет Ялтинської міської ради (м. Ялта, вул.. Радянська, 1), 2) ЦСТ «Онікс –Тур», (Сімферопольський район, с. Добре, вул.. 40 років Перемоги), 3) Кримська республіканська установа «Алупкінський палацо-парковий музей – заповідник», ( м. Алупка, вул.. Дворове шосе, 10), 4) ТОВ «Фірма Компас», (м. Ялта, вул.. Московська, 65), 5) ЗАТ «Торговий Дім «ГЕССик», (м. Севастополь, вул.. Балаклавська, 11), 6) ДНВП «Укрінжгеодезія», (м. Київ, вул.. Красноармійська, 69), 7) Національний Заповідник «Херсонес Таврійський», (м. Севастополь, вул.. Древня, 1), 8) Рада міністрів АРК, (м. Сімферополь, пр. Кірова, 13), 9) Корпорація «Індустрійний союз Донбасу», (м. Донецьк, вул.. Щорса, 48), 10) АТ «Українські цінні папери», (01032, м. Київ, а/с 26; фактична адреса : м. Київ, пер. Рильський , 101), 11) ТОВ «Артек – Тур», (м. Москва, Пестовський провулок буд. 12, буд. 1; вул.. Петровка, 19, буд. 1, офіс 1), 12) ТОВ «Професіонал»,( м. Сімферополь, пр. Кірова/вул.. Леніна, 29/1), 13) Державне управління справами Президента України, (м. Київ, вул.. Банкова, 11), 14) ПП «Мастерок», (Чорноморський район, с. Новоіванівка, вул.. Цветочна, 3)

Про скасування податкових повідомлень – рішень.

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Мірошниченко Н. О.

представники:

Від позивача – Степанов, дор. у справі.

Від відповідачів – 1. не викликався.

2. Володькін, дор. у справі.

Сутність спору:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання недійсними і скасування рішення ДПА в АР Крим №14/10/25.007 від 11.01.2006 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення було винесено на підставі фактів, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач проти позовних вимог заперечував по мотивам, викладеним у запереченнях на позов.

Позивач заявою від 24.03.2006 р. уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.08.2005 р. №0004042301/0 про визначення податкового забовязання по ПДВ в сумі 920710 грн., в тому числі: 613807 грн. за основним платежем і 306903 грн. - штрафних санкцій; від 22.08.2005 р. №0004032301/0 про визначення податкового забовязання по податку на прибуток в сумі 3832470 грн., в тому числі: 2129150 грн. за основним платежем і 1703320 грн. - штрафних санкцій; від 22.08.2005 р. №0004022301/0 про визначення податкового забовязання по податку на землю в сумі 20967 грн., в тому числі: 13978 грн. за основним платежем і 6989 грн. - штрафних санкцій; від 22.08.2005 р. №0004052301/0 про сплату пені за порушення строків розрахунків в сфері ВЕД і не виконання забовязань і порушення вимог валютного законодавства у розмірі 81523,30 грн.

Також просив залучити до участі у справі як відповідача – ДПІ в м. Ялта АР Крим.

Суд прийняв до уваги уточнення позивача та залучив до участі у справі як відповідача №2 – ДПІ в м. Ялта АР Крим.

Ухвалою ГС АР Крим від 16.05.-13.06.2006 р. провадження по справі було зупинено та призначено судово – бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Кримському Науков – дослідному інституту судових експертиз.

Резолюцією першого заступника Голови Господарського суду АР Крим Ковтун Л.О від 15.01.2007 р., справа передана до розгляду судді господарського суду АР Крим Воронцової Н.В., з привласненням справі номеру 2-27/5805-2006А, в зв’язку з переходом судді Маргаритова М. В. до іншого суду.

Ухвалою ГС АР Крим від 29.01.2007 р. справу було прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Воронцовою Н. В.

18.01.2007 р. до суду було повернено матеріали справи з висновком №1743 судово - бухгалтерської експертизи.

В зв’язку з вказаним, ухвалою від 29.01.2007 р. провадження по справі було поновлено.

Позивач у клопотанні від 03.04.2007 р. повідомив про те, що, за його думкою, проведена експертиза містить чисельні помилки. На підставі викладеного, просив суд призначити по справі повторну експертизу, проведення якої необхідно доручити іншій експертній установі.

Другий відповідач у запереченнях на висновки експертизи повідомив про те, що він не згоден з вказаним висновком №1743, а саме: про донарахування податку на додану вартість в сумі 613807 грн., і податку на прибуток в сумі 2129150 грн., оскільки він є необґрунтованим і не може бути прийнятим судом до уваги.

Перший відповідач також повідомив про свою незгоду з висновком №1743 судово - бухгалтерської експертизи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ухвалою від 03.04.2007 р. провадження по справі зупинив та призначив повторну судову – бухгалтерську експертизу, проведення якої доручив Науково – дослідницької лабораторії судових експертиз, м. Сімферополь, вул. Турецька, 6/7.

Від експертної установи матеріали справи були повернені з висновком №21 судово – економічної експертизи від 21.05.2009 р. з повідомленням про те, що позивачем копія вказаного висновку вже отримана.

При таких обставинах, суд ухвалою від 10.06.2009 р. провадження по справі поновив.

Ухвалою від 07.07.2009 р. суд залучив до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - 1) Виконавчий комітет Ялтинської міської ради (м. Ялта, вул.. Радянська, 1), 2) ЦСТ «Онікс –Тур», (Сімферопольський район, с. Добре, вул.. 40 років Перемоги), 3) Алупкінський державний палаццо – парковий музей заповідник, (М , Алупка, вул.. Дворове шосе, 10), 4) ТОВ «Фірма Компас», (м. Ялта, вул.. Московська, 65), 5) ЗАТ «Торговий Дім «ГЕССик», (м. Севастополь, вул.. Балаклавська, 11), 6) ДНВП «Укрінжгеодезія», (м. Київ, вул.. Красноармійська, 69), 7) Національний Заповідник «Херсонес Таврійський», (м. Севастополь, вул.. Древня, 1), 8) Рада міністрів АРК, (м. Сімферополь, пр. Кірова, 13), 9) Корпорація «Індустрійний союз Донбасу», (м. Донецьк, вул.. Щорса, 48), 10) АТ «Українські цінні папери», (01032, м. Київ, а/с 26; фактична адреса : м. Київ, пер. Рильський , 101), 11) ТОВ «Артек – Тур», (м. Москва, Пестовський провулок буд. 12, буд. 1; вул.. Петровка, 19, буд. 1, офіс 1), 12) ТОВ «Професіонал»,( м. Сімферополь, пр. Кірова/вул.. Леніна, 29/1), 13) Державне управління справами Президента України, (м. Київ, вул.. Банкова, 11), 14) ПП «Мастерок», (Чорноморський район, с. Новоіванівка, вул.. Цветочна, 3)

Третя особа № 13 надала письмові пояснення по справі.

Третя особа № 5 надіслала на адресу суду письмові пояснення по справі.

Третя особа № 9 надіслала на адресу суду письмові пояснення по справі.

Третя особа № 12 надіслала на адресу суду письмові пояснення по справі.

Третя особа № 3 надала усні пояснення по суті спору та наказ Міністерства культури і мистецтв від 12.01.06р. № 5 відповідно до якого Алупкінський державний палаццо – парковий музей заповідник перейменовано в Кримську республіканську установу «Алупкінський палацо-парковий музей – заповідник».

У зв’язку з чим, суд ухвалою від 17.09.2009 р. вніс виправлення до найменування третьої особи № 3 та замість Алупкінський державний палаццо – парковий музей заповідник вказав - Кримську республіканську установу «Алупкінський палацо-парковий музей – заповідник».

Позивач відкликав позовні вимоги відносно скасування податкового повідомлення - рішення від 22.08.2005 р. №0004052301/0 про сплату пені за порушення строків розрахунків в сфері ВЕД і не виконання забовязань і порушення вимог валютного законодавства у розмірі 81523,30 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 21.12.2009 р. суд залишив позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 22.08.2005 р. №0004052301/0 про сплату пені за порушення строків розрахунків в сфері ВЕД і не виконання забовязань і порушення вимог валютного законодавства у розмірі 81523,30 грн. без розгляду.

Відповідач №2 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Треті особи №№1 -14 явку представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача №2, суд, -

В С Т А Н О В И В :

На підставі направлення від 11.05.2005 р. №356, виданого ДПІ в м. Ялта, згідно наказу ДПІ в м. Ялта від 11.05.2005 р. №120 на підставі постанови слідчого по ОВД прокуратури АР Крим від 17.05.2005 р., згідно наказу від 24.05.2005 р. №131 «про внесення змін до наказу ДПІ в м. Ялта №120 від 11.05.2005 р.», в період з 11.05.2005 р. по 01.08.2005 р. посадовими особами відповідача №2 було проведено позапланову комплексну документальну перевірку позивача по справі з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 р. по 31.12.2004 р.

По результатам перевірки було складено акт №2763/23-1 від 01.08.2005 р.

В ході проведення перевірки було встановлено наступні порушення:

- п.п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п. 7.6 ст. 7, п.п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2004 р. на суму 2129150 грн. ( з урахуванням від’ємного значення об’єкту оподаткування ( збитків ) у розмірі 10910,0 тис. грн. );

- п.п. 5.1.9, п. 5.1 ст. 5, п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 42314 грн., у тому числі: за вересень 2004 р. – 34045 грн., грудень 2004 р. – у розмірі 8269 грн.;

- ст.. 5 Закону України «Про плату за землю», у результаті чого занижено земельний податок за період з 08.09.2004 р. по 31.12.2004 р. в сумі 13978 грн.;

- п. 4 ст. 3 Закону України «Про регулювання товарообмінних ( бартерних ) операцій в сфері зовнішньоекономічної діяльності» в частині ненадання повідомлення в ДПІ в м. Ялта по акту виконаних робіт від 05.10.2004 р. за договором №692 від 26.11.2003 р.;

- п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого сума ПДВ, заявлена до відшкодування з бюджету відповідно декларації по ПДВ за липень 2004 р., підлягає зменшенню на 440481,00 грн., донарахуванню податку у розмірі 131012,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення від 22.08.2005 р. №0004042301/0 про визначення податкового забовязання по ПДВ в сумі 920710 грн., в тому числі: 613807 грн. за основним платежем і 306903 грн. - штрафних санкцій; від 22.08.2005 р. №0004032301/0 про визначення податкового забовязання по податку на прибуток в сумі 3832470 грн., в тому числі: 2129150 грн. за основним платежем і 1703320 грн. - штрафних санкцій; від 22.08.2005 р. №0004022301/0 про визначення податкового забовязання по податку на землю в сумі 20967 грн., в тому числі: 13978 грн. за основним платежем і 6989 грн. - штрафних санкцій; від 22.08.2005 р. №0004052301/0 про сплату пені за порушення строків розрахунків в сфері ВЕД і не виконання забовязань і порушення вимог валютного законодавства у розмірі 81523,30 грн.

Позивач, в порядку ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», звернувся з адміністративною скаргою на вказані податкові повідомлення - рішення до відповідача №2.

Відповідач №1 рішенням від 01.11.2005 р. №20210/10/25-0 про результати розгляду первинної скарги вищевказані податкові повідомлення - рішення залишив без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА в АР Крим.

Рішенням ДПА в АР Крим від 11.01.2006 р. №14/10/25-007 повторна скарга позивача була залишена без задоволення.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України.

Рішенням ДПА України від 01.03.2006 р. №1838/6/25-0215 повторна скарга позивача була залишена без розгляду, в зв’язку зі зверненням позивача до суду з позовом про скасування вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Доказів прийняття податкових повідомлень – рішень по результатам оскарження в адміністративному порядку суду не представлено.

При таких обставинах, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, з урахуванням останній уточнень, виходячи з наступних підстав.

Суд не розглядає питання правомірності застосування відповідачем №2 по справі пені за порушення строків розрахунків в сфері ВЕД і не виконання забовязань і порушення вимог валютного законодавства у розмірі 81523,30 грн., оскільки позивач в даної частині відкликав позовну заяву.

В ході проведення перевірки було встановлено, що позивачем було допущено порушення п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок чого було встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2004 р. на суму 19999,2 тис. грн., в зв’язку з необґрунтованим зменшенням валових витрат на суму доходу, отриманого від продажу цінних паперів.

Судом встановлено, що відповідно до договору від 08.01.2004 р. №01/ДО/95 позивачем були придбані цінні папери на суму 561195 грн., які увійшли в строку 0.4.12 декларації за 9 місяців 2004 р. В першому кварталі, за 9 місяців 2004 р. відповідно до представленої відомості податкового обліку, позивачем до складу доходів по строці 01.6 Декларації по прибутку було включено в доходи від здійснення операцій по продажу цінних паперів в загальній сумі 20560400 грн.

В 4 кварталі 2004 р. позивачем було зменшено валові витрати від реалізації цінних паперів по строці 01.6 «Інші втрати» Декларації по прибутку на суму 19999205 ( 20560400 – 561195 ) грн., які раніш були відображені в 1 кварталі 2004 р. по строці 01.1 декларації.

В грудні 2004 р. було проведено коригування в податковому обліку на суму 19999205 грн. по строці «інші доходи ( цінні папери )».

Відповідно до п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Відповідно до п. 7.6.2 п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням №701 від 12.10.2004 р. керівника Головного управління справами «Про прийняття об’єкту оздоровчого призначення», у виконання розпорядження КМУ від 08.10.2004 р. №694 –р «про передачу об’єкту оздоровчого призначення», керуючись Положенням «Про державне управління справами» було прийнято рішення про створення комісії з питання передачі рухомого і нерухомого майна пансіонату «Гліцинія» з управління Державної податкової адміністрації України в Управління Державного управління справами і на баланс позивача по справі.

Відповідно до акту приймання - передачі від 21.10.2004 р. майно пансіонату «Гліцинія», до складу якого входило 26 об’єктів нерухомого майна, його первоначальна вартість складала 22070,11 тис. грн., а залишкова вартість – 11724,55 тис. грн.

Станом на 30.09.2004 р. ТОВ «Експерт Сервіс» у відповідності до договору №559 від 20.10.2004 р. була проведена експертна оцінка, в наслідок якої ринкова вартість майна, будівель та споруд пансіонату «Гліцинія» для постановки на баланс склала 64000 тис. грн.

12.11.2004 р. між позивачем по справі ( Продавець ) з одного боку і ВАТ «Банк зовнішньої торгівлі» ( Покупець ) з іншого боку було укладено договір купівлі продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а Покупець придбав будівлі і споруди пансіонату «Гліцинія».

Відповідно до п. 1.5 вказаного договору ринкова вартість об’єкту продажу станом на 30.09.2004 р. склала 64000000 грн.

Відповідно до п.п. 1.3 і 1.4 вказаного договору сторони дійшли згоди про те, що право власності на об’єкт продажу переходить до покупця з моменту державної реєстрації даного договору.

Відповідно до п. 1.6 вказаного договору вартість об’єкту продажу складає 77934528 грн., в тому числі ПДВ – 12989088 грн.

30.12.2004 р. платіжним дорученням №1 ВАТ «Банк зовнішньої торгівлі» перерахував на розрахуноквий рахунок позивача по справі грошові кошти у розмірі 23380358,4 грн.

В податковому обліку грошові кошти в сумі 19483632 грн. позивачем було включено до складу валових доходів за 4 квартал 2004 р., а податок на додану вартість у розмірі 3896726 грн., до складу податкового забовязання по ПДВ за грудень 2004 р. ( податкова накладна від 30.12.2004 р. №90 ).

Відповідно до п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вартість безоплатно отриманих основних фондів включається у валовий дохід звітнього періоду, в якому вони були отримані.

Відповідно до п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону вартість основних фондів, до складу валових витрат не включається вартість безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством, зокрема, якщо такі такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади.

Відповідно до п.п. 8.4.3 і 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 вказаного Закону вбачається, що для визначення валових доходів ( валових витрат ) від продажу основних фондів необхідно раховувати як вартість продажу, так і балансову вартість об’єкту основних фондів.

Станом на 30.12.2004 р. вищевказаний об’єкт не перейшов у власність покупця, акт приймання – передачі був складений у січні 2005 р. після чергового авансового платежу.

Таким чином, при авансової формі оплати за основні фонди валові доходи і податкові звбовязання по ПДВ відповідно до Закону України «Про податок на прибуток» будуть відображені тільки за второю подією – відгрузку, тобто при виводі фондів з експлуатації.

Також з акту перевірки вбачається. що позивачем по справі було порушено п.п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в наслідок чого було завищено валові витрати за 4 квартал 2004 р. на 13112,00 грн. на суму ремонтних робіт, не пов’язаних з господарською діяльності.

Судом встановлено, що в вересні 2004 р. ПП «Мастерок – 7» було виконані ремонтні роботи квартир, будинку, що знаходяться на балансі позивача, в сумі 15734,40 грн., в тому числі ПДВ – 2622,40 грн.

Судом встановлено, що в податковому обліку позивача витрати в сумі 13112 грн. по акту виконаних ремонтних робіт в валові витрати включені не були.

Також судом встановлено, що 18.03.2003 р. між позивачем по справі ( Інвестор ) і виконкомом Ялтинської міської ради ( Орган управління ) було укладено договір ( контракт ) №16 «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях приоритетного розвитку і спеціальної економічної зони «Порт Крим» в АР Крим» і на підставі рішення Ради з питань територій приоритетного розвитку і спеціальної економічної зони «Порт Крим» від 14.03.2003 р. №1.

Загальна сума інвестицій у відповідності з інвестиційним проектом склала 17873 млн. доларів США ( 98300 тис. грн. ).

Джерелом інвестицій для реалізації інвестиційного проекту були:

-          кредитні кошти українських банків в сумі 8657 тис. доларів США ( 45882,й тис. грн. );

-          цільове фінансування з державного бюджету України в сумі 26000 тис. грн. ( 4905,7 тис. доларів США );

-          власні кошти позивача на суму 4310,2 тис. доларів США ( 22844,06 тис. грн. );

Строк фінансування інвестиційного проекту з 1 кварталу 2003 р. по 1 кварталу 2005 р.

За 9 місяців 2004 р. відповідно до звіту позивача «про реалізацію інвестиційного проекту в спеціальної економічної зоні або приоритетного розвитку» надходження інвестицій склали в сумі 30000 тис. грн., в тому числі з державного бюджету у розмірі 26000 тис. грн.

У перевіряємому періоді позивач реалізував інвестиційний проект на території приоритетного розвитку Великої Ялти. Крім приоритетних видів економічної діяльності, передбачених інвестиційним проектом і до яких застосовується пільговий режим оподаткування, позивач здійснював діяльність, не передбачену інвестиційним проектом.

У відповідності до п. 5 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на період проведення спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях приоритетного розвитку і функціонування спеціальної економічної зони «Порт Крим» в АР Крим податок на прибуток платників податку – суб’єктів підприємницької діяльності, що реалізують на територіях інвестиційні проекти, обчислюється на підставі Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях приоритетного розвитку і спеціальної економічної зони «Порт Крим» в АР Крим».

Як підтверджується висновками №21 судово – економічної експертизи від 21.05.2009 р. за 2004 р. не донарахування податку на прибуток у позивача не встановлено.

В ході проведення перевірки було встановлено, що в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем в періоді, що перевірявся було віднесено до податкового періоду податкові накладні, заповнені з порушенням встановленого порядку на суму 30322,37 грн., в тому числі: вересень 2004 р. – 24676,21 грн., грудень 2004 р. – 5646,16 грн.

Судом встановлено, що всі податкові накладні мають обов’язкові реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкова накладна №476 від 30.06.2004 р., отримана від ТОВ «Фірма «Компас» за виконані роботи по монтажу охоронно – пожежної сигналізації, яка була відображена в Декларації по ПДВ в вересні 2004 р. має всі реквізити, крім печатки і підпису ( при цьому фамілія особи, що склала документ, вказана ).

Роботи по монтажу охоронно – пожежної сигналізації є виконаними, що підтверджується актом приймання – передачі №291 за червень 2004 р., грошові кошти за виконані роботи с плачені що підтверджується платіжним дорученням №957 від 12.07.2004 р.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд дійшов висновку про те, що у разі не заповнення необов’язкових реквізитів, таких як «умови продажу», «форма проведення розрахунків» не дає підстав для не включення платником податків відповідних сум до складу податкового кредиту. До того ж, перевіряючими не було прийнято до уваги той факт, що по податкової накладної №476 від 30.06.2004 р., отриманої від ТОВ «Фірма Компас» роботи були виконані і сплачені.

В акті перевірки зазначено, що платник податків в 4 кварталі 2004 р. необґрунтовано включив до валових витрат за ремонт квартир в с.м.т. Гурзуф в сумі 15734,40 грн., в тому числі ПДВ – 2622,40 грн. У порушення п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «По податок на додану вартість» підприємством необґрунтовано віднесено до податкового кредиту 2622,40 грн.

Однак при цьому в акті перевірки не вказано, яка податкова накладна на суму 2622,40 грн., була включена до податкового кредиту, її порядковий номер в книзі реєстрації податкових накладних, а також чи була вона включена в загальну суму податкового кредиту і в якому місяця.

Судом встановлено, в податковому обліку позивача витрати по акту приймання виконаних ремонтних робіт в сумі 13112 грн. в валові витрати не включені.

В акті перевірки зазначено, що у порушення п.п. 5.1.9 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем було занижено обсяг оподаткованих операцій за вересень 2004 р. на суму 46846,45 грн., в тому числі ПДВ – 9369 грн.

Однак в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи і регістри бухгалтерського обліку на підставі яких встановлено, що сума пільгових операцій склала 1604874,45 грн.

Також під час проведення перевірки було встановлено необґрунтоване віднесення до податкового кредиту 571493 грн. за липень 2004 р. В акті перевірки вказано, що позивачем в Книгу обліку придбання товарів ( робот, послуг ) включалися всі податкові накладні, отримані від постачальників.

Перевіркою правильності нарахування податкового кредиту за липень 2004 р. виявлено, що при проведенні господарської діяльності позивач здійснював операції, що підлягають оподаткуванню по ставці 20% і звільнені від оподаткування.

Сума ПДВ по придбаним товарам ( роботам, послугам ) на митної території України, вартість яких відноситься до складу валових витрат підприємства, основних фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації, відображені в строці 10.1 Декларації по ПДВ за липень 2004 р. склали в сумі 1214238,00 грн.

Крім того, позивачем до складу податкового кредиту було включено роботи по реконструкції МДЦ «Артек» у виконання укладеного договору ( контракту ) №16 від 18.03.2003 р. Роботи по реконструкції виконувалися за рахунок капітальних трансфертів, отриманих з бюджету – 26000 тис. грн.

Відповідно до книги обліку придбання товарів ( робот, послуг ) в липні 2004 р. обсяги придбання склали 16176000,6 грн., крім того ПДВ – 3235200,12 грн.

В липні 2004 р. позивачем було надано послуги відпочинку дітей, які звільненні від оподаткування відповідно до п.п. 5.1.9 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» . У порушення п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і ст.. 8 Порядку ведення книги обліку продажу товарів ( робіт, послуг ), позивачем в липні 2004 р. в низі обліку продажу товарів ( робот, послуг ) не відображені суми по операціям по наданню послуг на дитячий відпочинок, звільнених від оподаткування.

На підставі вказаного було зроблено висновок про те, що податковий кредит за липень 2004 р. підлягає зменшенню на 571493,28 грн.

Судом було встановлено, що при здійсненні господарської діяльності позивач проводив операції, що підлягають оподаткуванню по ставці 20% і звільнені від оподаткування.

Відповідно до п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг) відносно:

-          операцій, що підлягають оподаткуванню по ставці 20% і звільнених від оподаткування;

-          операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва або не підлягають амортизації.

Вказаний облік ведення в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюється центральним податковим органом України.

У відповідності до п. п. 7.4.3 ст. 7 вказаного Закону у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Перевіряючи при розрахунку ПДВ для включення в декларацію за липень 2004 р. до податкового кредиту, виходили з відроблених койко/днів, які не є валовим доходом. Валовим доходи є сума грошових коштів. Кількість відроблених койко/днів в даному випадку є одним зі складових, які необхідно помножити на вартість одного койко/дня. Сума ПДВ на 1 койко/день собівартості наданих послуг не є базою для визначення оподаткування у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд дійшов висновку, що розрахунок проведений в акті перевірки перевіряючими в частині визначення податкового кредиту на собівартість наданих послуг нерезидентів сумі 439581,75 грн. нормативно необґрунтований.

Що стосується завищення податкового забовязання за грудень 2004 р.

Як вже вказувалося вище 12.11.2004 р. між позивачем по справі ( Продавець ) з одного боку і ВАТ «Банк зовнішньої торгівлі» ( Покупець ) з іншого боку було укладено договір купівлі продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а Покупець придбав будівлі і споруди пансіонату «Гліцинія».

Відповідно до п. 1.5 вказаного договору ринкова вартість об’єкту продажу станом на 30.09.2004 р. склала 64000000 грн.

Відповідно до п.п. 1.3 і 1.4 вказаного договору сторони дійшли згоди про те, що право власності на об’єкт продажу переходить до покупця з моменту державної реєстрації даного договору.

Відповідно до п. 1.6 вказаного договору вартість об’єкту продажу складає 77934528 грн., в тому числі ПДВ – 12989088 грн.

30.12.2004 р. платіжним дорученням №1 ВАТ «Банк зовнішньої торгівлі» перерахував на розрахуноквий рахунок позивача по справі грошові кошти у розмірі 23380358,4 грн.

Судом встановлено, що при авансової формі оплати за основні фонди валові витрати і податкові забовязання по ПДВ, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» будуть відображені тільки по другої події – відгрузке, тобто при виводі основних фондів з експлуатації.

Таким чином, включення платником податків у валові доходи в грудні 2004 р. авансових платежів за основні фонди на суму 19483632 грн. ( без ПДВ ) і ПДВ в податкові забовязання в сумі 3896726 грн. є необґрунтованим, що в акті перевірки не було враховано.

При таких обставинах, не донарахування ПДВ за період з липня 2004 р. по грудень 2004 р. в сумі 613807 грн. не значиться.

Також на вказаний період рахується переплата в сумі 822318 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що відповідно до звідного розрахунку сум земельного податку на 2004 р., з врахуванням уточнених розрахунків №1820 від 31.01.2004 р., №30315 від 07.05.2004 р., №42217 від 05.07.2004 р., №65328 від 26.08.2004 р., №70847 від 24.09.2004 р., №88685 від 26.10.2004 р., №119741 від 25.01.2005 р. було визначено податкове забовязання по земельного податку у загальній сумі 75992,35 грн., в тому числі:

-          за здані в оренду приміщення площею 0,0142 га. - 584,73 грн.

-          житловий фонд площею 2,8115 га. – 1913,92 грн.;

-          за приміщення, використані під магазини площею 0,02609 га – 1307,62 грн.

Відповідно до звіту про пільги на земельний податок позивачем за 2004 р. задекларовано пільги по земельному податку відповідно до п. 25 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» - рекреаційні і відкриті землі площею 143,0075 га. в сумі 1194638,01 грн.; парки площею 67,9830 га. в сумі 745566,77 грн.

В розрахунках земельного податку на земельні ділянки населених пунктів позивачем податок на землю був розрахований по зонам ( від 60 до 86 ) у відповідності до грошової оцінки земель на території Гурзуфської селищної ради застосовано коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки, в тому числі по земельним ділянкам, зайнятим житловим фондам. землі рекреаційні і відкриті, землі під парками, землі під пляжами, під магазинами і під об’єктами оренди з застосування коефіцієнту індексації грошової оцінки ( 1,37 ).

Судом встановлено, що розпорядженням керівника Державного управління справам від 13.08.2004 р. №517 було вирішено передати з балансу санаторного комплексу «Пушкіно» на баланс позивача будівлі, споруди і належне ним майна корпусу «Аю –Даг».

Відповідно до акту приймання – передачі від 16.08.2004 р. будинки, споруди і належне ним майно корпусу «Аю – Даг» було передано санаторним комплексом «Пушкіно» позивачу по справі.

Рішенням 35 – ої сесії 4 – ого скликання від 08.09.2004 р. №9 Гурзуфської селищної ради було вирішено надати згоду позивачу на переоформлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,80 га. для обслуговування санаторного комплекс «Пушкіно» - дома відпочинку «Аю –Даг».

Таки чином, після передачі на баланс позивача вказаних будинків споруд право користування земельною ділянкою площею 2,80 га. перейшло до позивача по справі.

Вказані об’єкти використовувалися в господарської діяльності позивача - приймання відпочиваючих. За період з 01.09.2004 р. по 31.12.2004 р. в корпусі «Аю – Даг» відпочивали люди у кількості 14 чоловік. Загальна сума за проживання, харчування, рекреаційний збір складає 55030 грн.

Перевіряючими під час проведення перевірки було встановлено порушення ст.. 5 Закону України «Про плату за землю», а саме заниження земельного податку за період з 08.09.2004 р по 31.12.2004 р. в сумі 13978,00 грн.

З вказаним суд не може погодитися в зв’язку з наступним.

Відповідно до ст.. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст.. 5 вказаного Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст.. 13 вказаного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.. 15 вказаного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності або право користування земельною ділянкою виникає після отримання його власником або користувачем документа, що засвідчує право власності або постійного користування земельної ділянки і його державної реєстрації.

З урахуванням вказаного, документальною підставою для нарахування податку на землю є отримання акту на право власності або користування землею.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами по справі, на момент проведення перевірки правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 2,80 га. для обслуговування дома відпочинку «Аю –Даг» позивачем не були оформлені, а значить і відсутні документальні підстави для нарахування податку на землю у відношенні позивача за період з 08.09.2004 р. по 31.12.2004 р. в сумі 13978,00 грн.

Вказане підтверджується також висновком №21 судово – економічної експертизи від 21.05.2009 р.

Вказаний висновок був складений експертом Пісаревою І. Ю., яка має вищу економічну освіту та кваліфікацію експерта по спеціальностям: «11.1 – дослідження документів в бухгалтерському обліку і звітності; 11.2 – дослідження документів по економічної діяльності підприємств і організацій; 11.3 – дослідження документів по фінансово – кредитним операціям» та має стаж експертної роботи 29 років, свідоцтво №1198 від 25.01.2008 р.

Таким чином, суд не вбачає підстав не довіряти висновку №21 судово – економічної експертизи від 21.05.2009 р.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.

Ст. 67 Конституції України передбачає сплату податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії

Відповідач правомірність винесення спірних податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Відповідно до п. 11 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

У даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що опублікуванню належить постанова суду, яка виноситься по справі, результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд дійшов висновку про те, що спір, який виник між сторонами по справі зачіпає тільки їх інтереси. Результат розгляду даного спору носить локальний характер. Таким чином, суд не бачить ніякої необхідності в опублікуванні результатів розгляду даної справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню з урахуванням останніх уточнень.

У позові до відповідача №1 суд відмовляє, оскільки до нього ніяких позовних вимог не заявлено.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошено і підписано складом суду 21.12.09 р.

28.12.09 р. постанову було виготовлено у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення – рішення державної податкової інстанції в м. Ялта АР Крим від 22.08.2005 р. №0004042301/0 про визначення податкового забовязання по ПДВ в сумі 920710 грн., в тому числі: 613807 грн. за основним платежем і 306903 грн. - штрафних санкцій; від 22.08.2005 р. №0004032301/0 про визначення податкового забовязання по податку на прибуток в сумі 3832470 грн., в тому числі: 2129150 грн. за основним платежем і 1703320 грн. - штрафних санкцій; від 22.08.2005 р. №0004022301/0 про визначення податкового забовязання по податку на землю в сумі 20967 грн., в тому числі: 13978 грн. за основним платежем і 6989 грн. - штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства України “Міжнародний дитячий Центр “Артек”, с.м.т. Гурзуф, вул. Ленінградська, 41, ( р/р 2600601723001 в СФ ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 324797, ЄДРПОУ 16502790 ) 3,40 грн. судового збору.

4. У позові до Державної податкової адміністрації в АР Крим відмовити.

Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.