Рішення № 9565015, 21.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

21.12.2009Справа №2-17/5594-2009 За позовом ТОВ «Керченський морський завод «Фрегат», м. Керч

До відповідача Приватного підприємства «СОВ-Шиппинг», м. Керч

Про стягнення 5888,05 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Єрьоменко Г.В., ліквідатор

Від відповідача – не з’явився

Сутність спору: Позивач звернувся з позовом згідно якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5879,05 грн., в тому числі: 5233,44 грн. основного боргу, 654,61 грн. пені, у зв’язку з несплатою за надані послуги по договору № 59-08 від 13.11.2008 р.

Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечує, відзиву на позов не представив, про час слухання справи наперед повідомлений належним чином - рекомендованою поштою, направлену на його юридичну адресу. Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач не знаходиться за своєю юридичною адресою, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства поважною причиною не є. При цьому необхідно відмітити, що справа відкладалась неодноразово.

Окрім цього, замовлена кореспонденція до суду не повернута, що свідчить про її вручення адресу.

Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти, чи з інших поважних причин, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору № 59-08 від 13.11.2008 р. замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) здійснює стоянку т/х судна «TRIAL» біля причалу заводу на підставі листа № 01-01/180 від 06.11.2008 р. (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.3 Договору строк стоянки судна визначається з моменту постановки судна до причалу виконавця по 01.03.2009 р. і може бути продовжений за узгодженням сторін.

Згідно п. 2.1 Договору Замовник проводить щомісяця у течії 5-ти банківських днів після отримання рахунку і акта вартості вказаних послуг.

Згідно п. 2.2 Договору вартість послуг встановлюється в наступному розмірі (з урахуванням ПДВ):

П. 2.2.1 – стоянка судна біля причалу в сутки 1-м бортом – 330,00 грн.

- стоянка судна біля причалу 2-м бортом - 288,00 грн.

Згідно п. 2.3 Договору другі послуги замовника:

П. 2.3.1 – робота портального крана 1 час - 141,36 грн.

П. 2.3.2 – в’їзд автотранспорту на територію заводу 1 од/день – 07,99 грн.

П. 2.3.3 – прохід на територію заводу сторонніх спеціалістів 1 раз/день – 0,65 грн.

П. 2.3.4 – утилізація і вивіз сміття 1 м. куб. - 47,02 грн.

П. 2.3.5 – використання пром. Площадки м. кв/місяць - 9,36 грн.

П. 2.3.6 – прийом/віддача кінців при швартових операціях 1 судно – 283,20 грн.

П. 2.3.7 – підключення/відключення до берегового ел. питання- 235,93 грн. та інші послуги за заявкою замовника і цінам виконавця - 1343,51 грн.

Згідно п. 2.4 підставою для розрахунку вартості вказаних послуг є акти про величину фактично вказаних послуг, підписані представниками обох сторін.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підставам недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов’язання мають виконуватись.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отримання відповідачем послуг позивача підтверджується актом по оказанню послуг ТОВ «КМЗ «Фрегат» для ПП «СОВ-ШИППИНГ» при стоянці т/х «TRIAL» згідно договору № 59-08 від 13.11.2008 р. за березень 2009 р., згідно якому основний борг складає 4002,59 грн.

В іншій частині надання послуг не доведене.

Відповідач не представив доказів сплати боргу.

Згідно ст. 129 Конституції України сторони вільні у наданні суду доказів та у доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Якщо заборгованість сплачена чи буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами чи в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

Вимога про стягнення пені в розмірі 654,61 грн. задоволенню не підлягає.

Так, доказ виставлення рахунків є лише з 12 грудня 2009 р.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Умовами договорів передбачене, що оплата відповідачем послуг відбувається на підставі рахунків.

Договорами не передбачене, що отримання рахунків покладено на відповідача.

Відповідно, для того, щоб відповідач сплачував рахунки, позивачу необхідне направити їх відповідачу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідно умов договору орендна плата здійснюється згідно рахунків позивача. Доказів направлення чи вручення позивачем рахунків відповідачу, окрім ніж з 12 грудня 2009 р., суду не надано. Умовами договору також не передбачено, що відповідач зобов’язаний являтися до позивача для отримання рахунків. Відповідно, у відповідача до спрямування рахунку не виник строк виконання обов’язків по орендній сплаті.

Окрім цього, оскільки строк оплати відповідачем послуг не виник до вказаної події, відповідно, не існує підстав вважати, що право чи інтерес позивача до цього часу були порушені.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки право та інтерес позивача на період нарахування пені не були порушені, підстав для задоволення позову в частині стягнення та пені в сумі 654,61 грн. не існує, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищого Господарського Суду України (постанова Вищого Господарського Суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).

Окрім цього, оскільки рахунки спрямовані лише 12 грудня 2009 р., відповідно, відповідач не може нести відповідальність щодо їх несплати.

Ч. 1 статті 614 ЦК України передбачено, що відповідальність можлива лише за наявності вини.

Таким чином, прострочка сплати згідно умов договору у відповідача виникла лише в грудні 2009 р. після спрямування йому рахунків.

Судові витрати підтверджені платіжними дорученнями: № 8240 від 08.10.2009 р. – сплата державного мита в сумі 102,00 грн. і № 8239 від 08.10.2009 р. – сплата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Необхідно відмітити, що позивачем неправильно вказана сума позову. Так, сума основного боргу 5233,44 грн. та сума пені 654,61 грн. складають 5888,05 грн.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог, та складають по державному миту у сумі 69,34 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, яка повинна бути сплачена позивачем та поділено на заявлену суму позову, а саме: (4002,54*102:5888,05=69,34 грн.); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 160,67 грн. (стягнута сума помножена на 236, та поділено на заявлену суму позову, а саме: (4002,54*236:5888,05=160,43 грн.).

По справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «СОВ-Шиппинг», м. Керч, (АР Крим, 98300, м. Керч, вул. Рибакова, 2, кв. 59; р/р 26003134318200 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, ЗКПО 35167893, ІНН 351678901063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський морський завод «Фрегат», м. Керч (АР Крим, 98318, м. Керч, вул. Кірова, 54-а; р/р 26006201982500 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, ЗКПО 32316153, ІНН 323161501064) 4002,54 грн. боргу, судові витрати з державного мита в сумі 69,34 грн., та 160,43 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення боргу в сумі 1230,90 грн. та пені в сумі 654,61 грн. в позові відмовити.

Суддя ГС АР Крим підпис В.І. Гайворонський

Рішення оформлене та

підписано у повному обсязі

25.12.2009 р.

З оригіналом згідно:

Суддя В.І. Гайворонський

Копію рішення направити за адресами:

-ТОВ «Керченський морський «Фрегат» (АР Крим, 98318, м. Керч, вул. Кірова, 54-а)

-ПП «СОВ-ШИППИНГ» (АР Крим, 98300, м. Керч, вул. Рибакова, 2, кв. 59)

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.