Рішення № 95649776, 15.03.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4031/20

15 березня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Пономаренка І.А., представника відповідача - Мурованої І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "УкрСиббанк" в якому просить (із врахуванням заяви про зміну підстав позову від 05.03.2021) скасувати нарахований Головним управлінням ДПС у Тернопільській області борг, визначений фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 31.01.2020 №19471-17, яким нараховано позивачу податковий борг в сумі 87767,32 грн, з яких 81015,99 грн – податок на доходи фізичних осіб, від прощеної (анульованої) АТ “УкрСиббанк” суми та 6751,33 грн. військового збору, у порядку передбаченому реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що операція прощення (анулювання) позивачу кредитором заборгованості відповідає умовам п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі ПК України), а саме: кредит не був погашений позивачем до 01.01.2014; прощення боргу здійснено після 01.01.2015 та за кредитом, виданим в іноземній валюті; рішення щодо прощення боргу прийнято банком самостійно, не пов`язано із процедурою його банкрутства та закінчення строку позовної давності. Отже, відповідач помилково вважає суму прощеного позивачу кредиту додатковим благом.

Ухвалою суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 15.01.2021 замінено відповідача у справі – Головне управління ДФС у Тернопільській області на належного відповідача – Головне управління ДПС в Тернопільській області.

Відповідач надав відзив на позов 15.02.2021 та 15.03.2021 вже із урахуванням заяви про зміну предмету позову, в якому в задоволенні вимог просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що банком здійснено анулювання боргу, а не суми курсової різниці, отже така сума є додатковим благом та підлягає оподаткуванню. При цьому, доказів реструктуризації боргу шляхом його зменшення на суму курсової різниці або відмови банку в її проведенні, що є обов`язковою умовою для застосування п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, позивачем не надано.

Ухвалою суду від 02.03.2021 проголошеною в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеної до протоколу судового засідання здійснено процесуальне правонаступництво відповідача – Головне управління ДПС у Тернопільській області на його правонаступника – Головне управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України та продовжено процесуальний строк в підготовчому засіданні до 15.03.2021.

Ухвалою суду від 15.03.2021 проголошеною в судовому засіданні та занесеної до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у тому ж судовому засіданні на вимогу сторін.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, проте на адресу суду 15.01.2021 надійшли письмові пояснення від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства "УкрСиббанк", в якому просить розгляд справи проводити без участі їхнього представника та заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки позивача було повідомлено банком про прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) повідомленням про анулювання боргу і анульовану суму відображено у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичними особами і сум утриманого податку саме за ознакою доходу “126”. Відповідно, позивач зобов`язаний подати річну декларацію про майновий стан і доходи та сплатити податок до 01.08 року, що настає за звітним.

Отже, вважає, що банк виконав всі функції податкового агента відповідно до вимог податкового законодавства.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк” та правонаступником якого є Акціонерне товариство “УкрСиббанк”) (надалі – Банк) укладено 30.10.2006 кредитний договір №11067419000, відповідно до якого банк видав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 119571 швейцарських франків в порядку і на умовах визначених Договором.

Банк, прийняв рішення про анулювання кредитної заборгованості за кредитним договором №11067419000 від 30.10.2006 та повідомив про анулювання боргу повідомленням від 26.07.2018 в якому вказав, що анульована сума заборгованості за основним боргом є його доходом, отриманим як додаткове благо і про необхідність сплати податку на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір, яке було отримане позивачем під підпис 26.07.2018 (аркуш справи 26).

На виконання зазначених вимог, позивач подала 10.04.2019 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, однак не виконала обов`язок щодо сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання.

Податковим органом сформовано податкову вимогу від 31.01.2020 №19471-17, зокрема податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на суму 81015,99 грн та військовий збір на суму 6751,33 грн.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржила її у судовому порядку.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.47 п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

У відповідності до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Згідно пп. “д” пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Підпункт 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань” № 321-VIII від 09.04.2015 року, положення якого набрали чинності 07.05.2015 року, підрозділ 1 розділу XX “Перехідні положення” ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, слід розглядати окремо.

За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Наведені норми також вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 826/6896/17, від 01.10.2019 року № 826/4578/17, від 29.01.2019 року № 821/707/17, від 10.04.2020 року у справі № 500/583/19.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2018 року, банком анульовано (прощено) кредитну заборгованість за кредитним договором №11067419000 від 30.10.2006.

Анульований (прощений) борг банком є основною сумою кредитної заборгованості, що позивачем не заперечується.

Основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що зазначений прощений кредитором борг є додатковим благом позивача, з якого повинен бути сплачений податок.

Крім того, банк повідомив позивача, що при прощенні боргу у нього відповідно до умов ПК України виникає оподаткований дохід та він зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

Також, суд встановив, що позивач подала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік. Однак, не виконала відповідно до абз. 1 пп. “д” пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України обов`язок щодо сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання.

Згідно із вимог п.59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог п.50.1 с. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Проте, позивач таким правом не скористався, тому відповідно до вимог п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Оскільки у позивача виник обов`язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, у контролюючого органу також були правові підстави для формування податкової вимоги.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування нарахованого боргу, визначеного фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 31.01.2020 №19471-17, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 березня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, код ЄДРПОУ/РНОКПП 43142763);

третя особа:

- Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Андріївська, 2/12,м.Київ,04070, код ЄДРПОУ/РНОКПП 09807750) .

Головуючий суддя Осташ А.В.