Рішення № 95648941, 19.03.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9367/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області, яке було прийнято на черговій сесії, яка відбулася 12.08.2020 року “Про відмову в наданні земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства”;

- зобов`язати Писарівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту), з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.07.2020 року він звернувся до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Писарівка Кодимського району. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування, копію паспорта та ідентифікаційного коду.

На своє звернення (клопотання) позивач отримав письмову відповідь від 13.08.2020 року, хоча, як вказав позивач, сільська рада повинна була надати йому рішення, яке приймається на черговій сесії, а не просто відповідь. У відповіді зазначалося, що клопотання було розглянуто на черговій сесії, яка відбулася 12.08.2020 року та зазначено, що згідно ст. 116, 118, 121 ЗК України передбачена можливість на передачу безплатно у власність земельної ділянки для ведення ОСГ в розмірі не більше 2,0 га. Також наголошено на тому, що за результатами розгляду клопотання в його задоволені було відмовлено з тієї причини, що у власність громадянам для ведення ОСГ можуть бути надані лише землі сільськогосподарського призначення, яких у сільській раді мало, а бажаючих жителів села багато, тому задовольнити потреби всіх бажаючих сесія сільської ради не в змозі.

Позивач зазначив, що для отримання земельної ділянки безоплатно у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в наданні такого дозволу, яка має бути вмотивованою.

Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Позивач вказав, що ним в клопотанні зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний та повний пакет документів.

При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Позивач зазначив, що відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Позивач вказав, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Посилання у відповіді відповідача на те, що земельна ділянка площею 2,0 га не може бути виділена позивачу, оскільки враховуючи те, що у власність громадянам для ведення ОСГ можуть бути надані лише землі сільськогосподарського призначення, яких у сільській раді мало, а бажаючих жителів села багато, тому задовольнити потреби всіх бажаючих сесія сільської ради не в змозі, на думку позивача, є абсурдними та незаконними, позаяк такі твердження не відповідають жодній законодавчій нормі.

Чинним законодавством не встановлено заборони надання дозволу на розроблення документації із землеустрою в межах норм безоплатної приватизації задля забезпечення розподілення земель сільської ради між усіма її мешканцями.

Також позивач зазначив, що відсутність належним чином оформленого рішення сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Лист не є рішенням, що прийнято за належним розглядом клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою від 26.10.2020 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору. Прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Визначено сторонам строк для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. Роз`яснено, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та справу буде розглянуто у строк не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Через відсутність у суду відомостей про вручення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі від 26.10.2020 року та матеріалів позовної заяви станом на 24.12.2020 року, враховуючи значення справи для сторін, характер доказів у справі, з огляду на процесуальні строки розгляду справи, суд ухвалою від 24.12.2020 року перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20.01.2021 року о 10.00 год.

Ухвалою від 20.01.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Кодимської міської ради Одеської області про заміну відповідача на належного. Витребувано у Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області докази. Закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 18 лютого 2021 року о 12 год. 00 хв.

У судове засідання, призначене на 18 лютого 2021 року на 12 год. 00 хв., сторони не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

17.02.2021 року від позивача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 18.02.2021 року на 12 год. 00 хв., за відсутності позивача.

Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 14.07.2020 року ОСОБА_1 подав до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області заяву, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (а.с. 8).

До заяви позивачем було надано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного коду.

Листом від 13.08.2020 року за вих. №Г-376 відповідач повідомив позивачу, що його звернення було розглянуто на черговій сесії, яка відбулася 12 серпня 2020 року. Відповідно до вимог земельного законодавства України, а саме: на підставі ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України передбачена можливість на передачу безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 га. За результатами розгляду клопотання (заяви) позивача, в його задоволенні було відмовлено з наступних причин, а саме: тому що, враховуючи те, що у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства можуть бути надані лише землі сільськогосподарського призначення, яких у сільській раді мало, а бажаючих жителів села багато, тому задовольнити потреби всіх бажаючих сесія сільської ради не в змозі (а.с. 10).

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно п. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі п. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель державної або комунальної власності сільськогосподарського призначення, однак за умови, якщо такого права він не використав раніше.

Водночас, документальних доказів використання позивачем раніше такого права відповідач до суду не надав, а позивач у заяві від 14.07.2020 року підтвердив, що він такого права не використав.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, отримавши заяву (клопотання) позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, з доданими до клопотання документами, які відповідають вимогам ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, відповідач згідно зі статтею 118 ЗК України повинен був у місячний строк дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Натомість, відповідач за результатами розгляду заяви (клопотання) позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не прийняв жодного рішення, передбаченого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Документальних доказів прийняття одного із рішень, які передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні), відповідачем до суду не надано.

На виконання ухвали суду від 20.01.2021 року в частині витребування засвідченої належним чином копії рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області від 12.08.2020 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту) суду надано витяг з протоколу пленарного засідання сорок другої сесії Писарівської сільської ради сьомого скликання від 12 серпня 2020 року.

Згідно вказаного витягу з протоколу була обговорена заява позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту), і за результатами голосування за прийняття проекту рішення за основу вирішили: "рішення не прийнято".

Вказаний протокол підтверджує, що відповідачем не було прийнято ані рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, ані рішення про відмову в наданні такого дозволу. Отже відповідачем допущена протиправна бездіяльність з розгляду заяви позивача.

При цьому суд наголошує, що жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту), відповідачем встановлено не було, а наведені відповідачем як у листі від 13.08.2020 року вих. № Г-376, так і у протоколі пленарного засідання сорок другої сесії Писарівської сільської ради сьомого скликання від 12 серпня 2020 року підстави для неприйняття рішення на користь позивача, є незаконними та необґрунтованими.

При цьому, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області, яке було прийнято на черговій сесії, яка відбулася 12.08.2020 року “Про відмову в наданні земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства” - задоволенню не підлягає, оскільки, як зазначено вище, відповідач не прийняв у встановленому законом порядку жодного з рішень, передбачених ст.118 Земельного кодексу України, за результатами розгляду клопотання позивача.

Разом з тим, оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті жодного з тих рішень, які передбачені ст.118 Земельного кодексу України, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України для належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 14.07.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Стосовно другої позовної вимоги ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до п. 2, 4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про можливість органу місцевого самоврядування прийняти обґрунтоване та законне рішення на користь позивача, яке виключає право відповідача діяти на власний розсуд.

Тому суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,00 га на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18, де відповідачем також був орган місцевого самоврядування у подібних правовідносинах.

Суд ще раз наголошує, що дискреція суб`єкта владних повноважень полягає у праві вибору одного з декількох можливих способів правомірної поведінки, вибір між правомірним та неправомірним способами поведінки - не є дискрецією суб`єкта владних повноважень.

Крім того, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, виключати необхідність повторного звернення особи до суду за захистом порушеного права у тих самих правовідносинах.

За встановлених судом обставин, з огляду на подання позивачем відповідачу усіх передбачених частиною 6 ст.118 ЗК України документів, заборону для відповідача вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею, та з огляду на відсутність передбачених ч.7 ст.118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача, суд дійшов висновку, що єдиним способом правомірної поведінки за даних обставин, є прийняття відповідачем рішення на користь позивача, відповідно до приписів абз.1 ч.4 ст.245 КАС України.

За викладених вище обставин, друга вимога позивача підлягає задоволенню шляхом зобов`язання Писарівську сільську раду прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,00 га на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту)..

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Чстиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач не довів суду правомірність своєї бездіяльності, у той час як позивач довів протиправність бездіяльності відповідача та наявність законних підстав для прийняття відповідачем рішення на його користь.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (с. Писарівка, Кодимський район, Одеська область, 66031, код ЄДРПОУ 05582121) – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 14.07.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Зобов`язати Писарівську сільську раду Кодимського району Одеської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,00 га на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населеного пункту).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів