Рішення № 95648102, 19.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2021 року Справа № 280/1474/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф. 14)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, оф. 301

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни від 01.02.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП № 64324850, про стягнення з позивача на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості у розмірі 17 951, 50 на підставі виконавчого напису № 60413, виданого 05.10.2020 приватним нотаріусом ЖМНО Горай О.С.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцем знаходження боржника-юридичної особи, або за місцем знаходження майна боржника. При цьому, зазначає, що майна у м. Києві не має та за вказаною адресою у постанові від 01.02.2021: АДРЕСА_2 не проживає,та не проживав. Посилається на приписи ст. 1, 5, 22- 25 Закону України «Про виконавче провадження», та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64324850 від 01.02.2021.

Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 04.03.2021 вх. № 13046 посилається на те, що до приватного виконавця 29.01.2021 звернулось ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» із заявою № 20072402 від 29.01.2021 про примусове виконання рішення виконавчого напису нотаріуса № 60413 від 05.10.2020 виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з боржника- ОСОБА_1 коштів у розмірі 17 951, 50 грн. Вказує, що у виконавчому написі зазначено місце проживання боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . В заяві про примусове виконання рішення стягувачем також зазначена інформація, яка вказана у виконавчому написі, а саме, що фактичним місцем проживання боржника є АДРЕСА_2 . На підставі викладеного вважає, що приватним виконавцем дотримано вимог ЗУ «Про виконавче провадження» при відкритті виконавчого провадження № 64324850. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Пояснення від третьої особи на адресу суду не надходили.

Ухвалою суду від 01.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи без виклику учасників справи в десятиденний строк після винесення ухвали про відкриття провадження.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

05.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 60413 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором 2001060527 від 05.10.2012, укладеного з АТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Аланд» 17 951, 50 грн.

29.01.2021 ТОВ «ФК «Аланд» звернулось до Приватного виконавця Малкової М.В. із заявою про примусове виконання виконавчого напису № 60413 від 05.10.2020.

01.02.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. відкрито виконавче провадження № 64324850 за виконавчим написом № 60413 від 05.10.2020.

Вважаючи рішення відповідача про відкриття виконавчого провадження протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних підстав.

Під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), в контексті статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII) розуміють сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач, у відповідності до вимог частини 3 статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження», має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

За приписами абзацу 1 частини 2 статті 48 Закону №1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Отже, примусове виконання рішень здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом №1404-VII випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Виконавчим округом приватного виконавця Малкової М.В. є місто Київ. Тому, відповідач має право здійснювати дії щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, в тому числі і щодо відкриття виконавчого провадження, при умові що місце знаходження майна боржника або місцем реєстрації (проживання, перебування) боржника є місто Київ.

У виконавчому написі приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. № 60413 від 05.10.2020 вказано, що місце реєстрації боржника: АДРЕСА_3 , місце проживання боржника: АДРЕСА_4 ).

Тобто, у виконавчому документі зафіксовано, що місцем проживання боржника є м. Київ.

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з абз. 5 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому закону порядку. Проте ні стягувач, ні виконавець не можуть зобов`язати боржника зареєструвати чи перереєструвати адресу свого місця проживання у разі розбіжностей місця фактичною та зареєстрованою адресою.

Отже, положення ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VII у взаємозв`язку з ч. 3 ст. 26 цього ж Закону щодо відомостей про місце проживання, місце перебування чи місцезнаходження особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання, оскільки в Законі України Про виконавче провадження застосовуються всі три окремих поняття.

Чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку виконавця перевіряти інформацію стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2019 року у справі № 511/1342/17.

Доводи позивача про відсутність у нього майна на території виконавчого округу м. Києва як достатньої підстави для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем суд відхиляє, оскільки в даному випадку в заяві стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем проживання (перебування) боржника.

Так, суд приходить до висновку, що в діях приватного виконавця відсутні ознаки протиправності та перевищення наданих законом повноважень, адже Закон України «Про виконавче провадження» не зобов`язує виконавця перевіряти правдивість та об`єктивність відомостей, викладених у виконавчому документі, тоді як інформація щодо місця проживання боржника АДРЕСА_4 давала підстави для відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва.

Також, суд зауважує, що дії, передбачені ч.5 ст. 24 Закону №1404-VII приватний виконавець може вчиняти лише після відкриття виконавчого провадження.

Отже, перевіряючи постанову приватного виконавця Малкової М.В. про відкриття виконавчого провадження від 02.01.2021 на предмет її законності, суд не встановив порушень ст. 24 Закону №1404-VIII при її винесенні, оскільки приватний виконавець відкрив виконавче провадження за місцем проживання (перебування) боржника, яке зазначено у виконавчому написі нотаріуса, який, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VII, є виконавчим документом.

При цьому суд зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, адже виконавчий напис приватного нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. № 60413 від 05.10.2020 є чинним, не оскаржений у судовому порядку та не визнаний неправомірним.

В той час, адміністративний суд позбавлений правової можливості надавати оцінку виконавчому напису нотаріуса, оскільки за приписами статті 28 Цивільного процесуального кодексу України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню можуть пред`являтися до загального суду за правилами цього Кодексу.

Отже, за результатами розгляду адміністративної справи судом не встановлено порушень відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64324850 від 01.02.2021.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1ст.9 КАС України).

Відповідно дост.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовної заяви розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф. 14, РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, оф. 301, код ЄДРПОУ 42642578) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова