Рішення № 95647938, 18.03.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2021 рокум. Ужгород№ 260/2816/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3002 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, третя особа - Головне управління Національної гвардії України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 3002 Національної гвардії України, третя особа - Головне управління Національної гвардії України, в якому просить суд:

1) визнати бездіяльність протиправною щодо ненадання оновленої довідки про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 із включенням переліку речового майна, право на яке отримав з 21 липня 2009 року по 27 лютого 2020 року у відповідності до Норм № 2 "Забезпечення речовим майном офіцерів і прапорщиків Збройних Сил та інших військових формувань" Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою КМУ від 28 жовтня 2004 року № 1444 та Норм № 2 "забезпечення повсякденною формою одягу військовослужбовців Національної гвардії України", норм № 4 "забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців Національної гвардії України, затвердженими Наказом МВС України від 07 червня 2017 року № 475.

2) зобов`язати військову частину 3002 Національної гвардії України видати оновлену довідку про вартість речового майна, що належить до видачі із включенням переліку речового майна, право на яке отримав з 21 липня 2009 року по 27 лютого 2020 року у відповідності до Норм № 2 "Забезпечення речовим майном офіцерів і прапорщиків Збройних Сил та інших військових формувань" Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою КМУ від 28 жовтня 2004 року № 1444 та Норм № 2 "забезпечення повсякденною формою одягу військовослужбовців Національної гвардії України", норм № 4 "забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців Національної гвардії України, затвердженими Наказом МВС України від 07 червня 2017 року № 475.

3) зобов`язати військову частину 3002 Національної гвардії України виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на підставі оновленої довідки про вартість речового майна, що належить до видачі з одночасною компенсацією виплати грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, який буде утриманий з грошової компенсації за речове майно;

4) встановити судовий контроль за виконанням рішення шляхом зобов`язання відповідача подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що йому не було надано оновлену довідку про вартість речового майна, що належить до видачі та не виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. Вважає вказану бездіяльність відповідача протиправною та вважає, що наявні підстави зобов`язати відповідача вчинити певні дії щодо виплати грошової компенсації.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленням) сторін.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що на підставі рапорту позивача було видано довідку № 148 від 27 лютого 2020 року про вартість речового майна, що належить до видачі, а згідно платіжного доручення від 15 вересня 2020 року позивачу перераховано грошову компенсацію вартості речового майна у сумі 27897,39 грн.

Представник позивача також подала клопотання про стягнення витрат на професійну правову допомогу у сумі 5000,00 грн.

Крім того, представником позивача подано заяву, із змісту якої вбачається, що виплата відповідачем компенсації вартості неотриманого позивачем речового майна на підставі Довідки № 148 від 27 лютого 2020 року не компенсовує позивачу вартості всього майна, право на отримання якого у нього виникло під час несення військової служби, оскільки така не містить весь перелік такого майна. Крім того, зазначає, що згідно довідки № 148 розмір компенсації вартості неотриманого речового майна становить 28322,22 грн, а позивачу виплачено 27897,39 грн. Разом з тим, зазначає, що розбіжність між вказаними сумами спростовує доводи відповідача про виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового мана саме у відповідності до довідки № 148 від 27 лютого 2020 року, оскільки виплачена позивачу сума є меншою, ніж сума зазначена у довідці. Також до довідки № 148 взагалі не включено перелік предметів речового майна та їхню вартість, право на отримання яких у Позивача виникло у 2009, 2010, 2011, 2014, 2020 роках.

Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21 липня 2009 року по 11 серпня 2016 року перебував на військовій службі у військовій частині 4114 Національної гвардії України, що підтверджується наказом № 145 від 21 липня 2009 року та витягом із послужного списку № 170 від 11 вересня 2016 року.

На підставі наказу № 47 о/с від 08 серпня 2016 року позивач переміщений для подальшого проходження військової служби до Військової частини 3002.

З 11 серпня 2016 року по 27 лютого 2020 року позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3002 Національної гвардії України, що підтверджується наказом № 189 від 12 серпня 2016 року.

27 лютого 2020 року контракт ОСОБА_1 про проходження військової служби припинено на підставі пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та виключено його зі списків особового складу військової частини, що підтверджується наказом військової частини 3002 № 51 від 27 лютого 2020 року.

З матеріалів справи встановлено, що 11 лютого 2020 року позивачем подано рапорт щодо виплати йому грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у зв`язку із звільненням із військової служби.

У день звільнення, 27 лютого 2020 року позивачу видано довідку № 148 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 .

Із вказаної довідки вбачається, що розмір компенсації вартості речового мана становить 28322,22 грн.

Позивач вказує на те, що до вказаної довідки не включено перелік предметів речового майна та їхню вартість, право на отримання яких у нього виникло у 2009, 2010, 2011, 2014, 2020 роках.

Разом з тим, зазначає, що за 2012, 2013, 2015, 2016, 2017, 2018 та 2019 роки до речового майна відповідачем включено не все речове майно, право на отримання якого він має.

07 серпня 2020 року позивачем надіслано заяву, в якій просив провести розрахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належить йому до видачі, виходячи із закупівельної вартості такого майна розрахованого відділом речового забезпечення Головного управління Національної гвардії та видати оновлену довідку відповідно до вимог Постанови КМУ № 178 від 16 березня 2016 року "Про вартість речового майна, що належить до видачі", в яку включити всі найменування неотриманого речового майна за період проходження позивачем військової служби з липня 2009 року по лютий 2020 року та виплатити відповідну грошову компенсацію.

Позивач зазначає, що відповідач не видав йому оновлену довідку про вартість речового майна та не виплатив грошову компенсацію.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права на отримання грошової компенсації у належному розмірі звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходи з наступного.

Судом також встановлено, що позивачу 15 вересня 2020 року відповідачем нараховано та виплачено грошову компенсацію за речове майно у сумі 27 897,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3046 та не заперечується позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на час виникнення відповідних правовідносин): законами України "Про Національну гвардію України" від 13.03.2014 року № 876-VII (далі - Закон № 876-VII), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону № 876-VII порядок продовольчого та речового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України, а також грошової компенсації вартості за неотримані продукти харчування та речове майно визначаються відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Згідно з п.п. 2-5, 7 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

З метою визначення вартості майна, що не було видано позивачу, такий звернувся до Відділу речового забезпечення Головного управління Національної гвардії України з інформаційним запитом від 30 червня 2020 року, в якому просив вказати закупівельну ціну речового майна станом на 01 січня 2020 року по 41 найменуванню речового майна.

Відповідь на вказаний запит не була надана.

29 липня 2020 року позивач повторно подав інформаційний запит до Відділу речового забезпечення Головного управління Національної гвардії України.

Відповідачем надано лист - відповідь № 50/02/33-721, до якого додано телеграму т.в.о. Заступника командувача про ціни речового майна, зокрема і станом на 01 січня 2020 року.

Із змісту вказаної телеграми вбачається, що в ній міститься інформація про ціни по 34 найменуваннях речового майна.

Однак, позивач вказує на те, що відповідь на запитувану інформацію відповідачем надано не в повному обсязі.

Як вже зазначалося судом, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.

Норма № 2 забезпечення речовим майном офіцерів і прапорщиків ЗСУ та інших військових формувань" Положення № 1444 передбачала вдачу наступного майна першій групі забезпечення: кашкет - 1 шт., кашкет польовий - 1 шт., шапка з овчина - 1 шт., шапка - феска трикотажна - 1 шт., пальто зимове - 1 шт., плащ демісезонний - 1 шт., плащ - накидка з чохлом - 1 шт., кітель і штани - 1 шт., штани - 1 шт., куртка і штани - 1 шт., сорочка - 3 - 2 шт., кашне - 1 шт., рукавиці трикотажні - 1 шт., костюм (куртка польова і штани) польовий - 1 шт., куртка утеплена польова - 1 шт., штани утеплені польові - 1 шт. взуття: напівчоботи хромові утеплені - 1 шт., напівчеревики хромові - 1 шт., черевики з високим берцями - 1 шт., черевики з високими берцями утеплені - 1 шт.; білизна: фуфайка з короткими рукавами - 2 шт., труси трикотажні - 2 шт., білизна натільна - 1 шт., білизна тепла - 1 шт., термобілизна - 1 шт., шкарпетки літні - 12 шт., шкарпетки зимові - 3 шт.; спорядження - ремінь поясний з натуральної шкіри з пряжкою - 1 шт., сумка польова - 1 шт., пілотка - 1 шт., штани літні - 1 шт., сорочка літня - 1 шт., ремінь до штанів - 1 шт.

Проте, за 2012 рік у довідці № 148 включено лише берет та краватку.

07 червня 2017 року МВС прийнято наказ № 475 "Про речове забезпечення Національної гвардії України".

У відповідності до вимог до п. 1 Розділу 3 вказаного Наказу початкова видача речового майна військовослужбовцям відповідно до встановлених норм забезпечення здійснюється після набуття ними права на речове забезпечення. Право на речове забезпечення набувають: особи вищого офіцерського складу - в день присвоєння їм військового звання "генерал-майор"; особи офіцерського складу - в день присвоєння їм першого офіцерського звання; військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, а також резервісти - в день призначення їх на посаду наказом командира військової частини; курсанти вищих військових навчальних закладів - у день зарахування до навчального закладу; військовослужбовці строкової військової служби - в день зарахування до списків військової частини; військовослужбовці, переведені для подальшого проходження служби з інших військових формувань, органів державної влади, - у день зарахування до списків військової частини; військовослужбовці, які перебували в запасі та зараховані на військову службу у визначеному порядку, - в день прийняття їх на військову службу; військовослужбовці, призвані під час мобілізації, на особливий період, а також військовозобов`язані, призвані на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, - у день зарахування до списків військової частини.

П. 15 Розділу 3 Наказу № 475 передбачено, що військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

Згідно Норм 2 "Забезпечення повсякденною формою одягу військовослужбовців Національної гвардії України", затверджених наказом № 475 до видачі позивачу, крім майна, зазначеного в довідці, також підлягало до видачі: обмундирування - капелюх - 1шт., пальто зимове - 1 шт., плащ демісезонний - 1 шт., плащ - накидка з чохлом - 1 шт., кітель і штани - к-ть 1, куртка і штани - к-сть 1, штани -1 шт., джемпер - 1 шт., кашне - 1 шт., рукавички трикотажні - 1 пара.

Згідно Норм 4 "Забезпечення повсякденною формою одягу військовослужбовців Національної гвардії України (бойовий єдиний комплект БЄК)", затверджених наказом № 475 до видачі позивачу, крім майна, зазначеного в довідці, також підлягало до видачі: панама літня - польова - 1 шт., шапка - підшоломник (шапка - фестка) - 1 шт., штани костюма літнього - польового - 1 шт., костюм - утеплювач - 1 шт., куртка вітровологозахисна зимова (куртка утеплена польова), штани вітровологозахисні зимові (штани утеплені - польові), рукавички зимові - пара, шарф - труба - літній - 1 шт., шарф - труба зимовий - 1 шт., білизна натільна (сорочка та кальсони демісезонні) 2 шт., термобілизна - 1 кт., черевики з високими берцями демісезонні - 1 пара, черевики з високими берцями літні - 1 пара, черевики з високими берцями зимові - 1 пара, бахили утеплені - 1 пара, чоботи гумові - 1 пара, окуляри захисні - балістичні - 1 шт., беруші спеціальні індивідуальні - 1 к-ть, ремінь тактичний - 1 шт., ремінь брючний - 1 шт., сумка транспортна індивідуальна 1 шт., сумка адміністративна - 1 шт, сумка - підсумок для предметів особистої ггієни - 1 шт., модульна всесезонна спальна система (мішок спальний) - 1 к-сть, килим спальний польовий ізоляційний - 1 шт., сидіння польове ізоляційне - 1 шт., жилет спеціальний з елементами люмінесцентного відображення - 1 шт., ніж індивідуальний табірний - 1 шт., ліхтарик польовий індивідуальний - 1 к-ть.

Разом з тим, у п. 3 Розділу 3 Наказу № 475 зазначено, що бойовий єдиний комплект - комплект предметів польового обмундирування, взуття, спорядження та засобів індивідуального захисту для екіпірування військовослужбовців. Майном бойового єдиного комплекту забезпечуються всі категорії військовослужбовців, резервісти та особи, призвані на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори.

Із наданої відповідачем довідки вбачається, що за 2013, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки не відображено все майно, що підлягало до видачі Позивачу згідно Норм 2 та Норм 4.

Разом з тим, суд вказує на те, що до довідки № 148 не включено перелік предметів речового майна та їхню вартість, право на отримання яких у Позивача виникло у 2009-2011, 2014, 2020 роках.

Проте, як наведено судом вище, згідно з п. 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

З наведених нормативно-правових положень вбачається, що єдиною обставиною, з якою пов`язана видача довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, за встановленою формою - є закупівельна вартість такого майна, розрахована, зокрема, Головним управлінням Національної гвардії станом на 1 січня поточного року.

Суд вказує на те, що жодних доводів та/або доказів щодо відсутності розрахованої Головним управлінням Національної гвардії закупівельної вартості не зазначеного відповідачем у довідці про вартість речового майна відповідачем не наведено та/або не надано.

Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в п.п. 53, 54 постанови від 17 березня 2020 року у справі № 815/5826/16.

Крім того, суд додатково звертає увагу відповідача на те, що, наприклад, відповідно до п. 33 розділу IV Інструкції про речове забезпечення військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України 08.12.2017 № 673, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 січня 2018 р. за № 13/31465, у разі відсутності цін на предмети речового майна (не закуповувалися минулого року) дозволяється використовувати ціни Міністерства оборони України.

Отже, позиція відповідача - є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та положенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а отже суд приходить до висновку про визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання оновленої довідки про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу протиправною, та з метою захисту порушеного права - зобов`язання видати оновлену довідку про вартість речового майна, право на яке позивач отримав з липня 2009 року по лютий 2020 року та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на підставі оновленої довідки, з одночасною компенсацією суми податків з доходів фізичних осіб, з урахуванням виплаченої суми.

Що стосується посилання відповідача на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, так як довідку останній отримав 27 лютого 2020 року, а звернувся до суду лише 24 серпня 2020 року, то суд вказує на те, що позивач звертався до відповідача із заявою 07 серпня 2020 року про проведення розрахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, неодноразово (30 червня 2020 року, 29 липня 2020 року) звертався до Відділу речового забезпечення Головного управління Національної гвардії України з інформаційними запитами, відповідь на які ним не було отримано. Відтак, враховуючи наведене, суд вказує на те, що позивачем строк звернення до суду не пропущено.

Щодо грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, то суд зазначає наступне.

У відповідності до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Постановою КМУ № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу.

Згідно п. 2 Порядку № 44 Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (п. 3 Порядку №44).

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Враховуючи наведене, механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату відповідачем такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення

Аналогічна правова позиція висловлена ВС у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 813/4138/17.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів на користь ймовірного невиконання рішення суду відповідачем, що підтверджені належними та допустимими доказами.

У якості обставин, що можуть свідчити про невиконання рішення суду відповідачем – суб`єктом владних повноважень потрібно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Зазначивши у прохальній частині позовної заяви про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що дане рішення суду буде відповідачем не виконане, у зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому, дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Разом з тим, представник позивача стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Згідно зі ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд встановлено, що 09 червня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої допомоги. Із змісту даного договору вбачається, що розмір гонорару, порядок обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати, умови повернення гонорару, перелік витрат та умови їх компенсації визначаються в Замовленні, що є невід`ємною частиною Договору.

До позовної заяви надано Замовлення правничої допомоги та гонорар адвоката (додаток № 1 до Договору від 09 червня 2020 року), із змісту якого встановлено, що вартість послуг складає 5000,00 грн., а також містить детальний опис робіт.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна квитанція № 1-С/20 від 24 серпня 2020 року на суму 5000,00 грн.

З аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Суд зазначає, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини 5 статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа № 810/4749/15), аналізуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначив, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Суд зазначає, що при визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі «East/West Allianse Limited» суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що вартість послуг правового характеру у розмірі 5000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача є співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а отже підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 3002 Національної Гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3002 Національної гвардії України (79060, Львівська область, м. Львів, Франківський район, вул. К. Ольги, буд. 105, код ЄДРПОУ - 08682683) щодо відмови у підготовці та наданні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) оновленої довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, із включенням переліку речового майна, право на яке ОСОБА_1 отримав з 21 липня 2009 року по 27 лютого 2020 року у відповідності до Норм № 2 "Забезпечення речовим майном офіцерів і прапорщиків Збройних Сил та інших військових формувань" Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою КМУ від 28 жовтня 2004 року № 1444, Норм № 2 "Забезпечення повсякденного формою одягу військовослужбовців Національної гвардії України", Норм № 4 "Забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців Національної гвардії України (бойовий єдиний комплект), затвердженими Наказом МВС України 07 червня 2017 року № 475.

3. Зобов`язати Військову частину 3002 Національної гвардії України (79060, Львівська область, м. Львів, Франківський район, вул. К. Ольги, буд. 105, код ЄДРПОУ - 08682683) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) оновлену довідку про вартість речового майна, що належить йому до видачі із включенням переліку речового майна, право на яке ОСОБА_1 отримав з 21 липня 2009 року по 27 лютого 2020 року у відповідності до Норм № 2 "Забезпечення речовим майном офіцерів і прапорщиків Збройних Сил та інших військових формувань" Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого Постановою КМУ від 28 жовтня 2004 року № 1444, Норм № 2 "Забезпечення повсякденного формою одягу військовослужбовців Національної гвардії України", Норм № 4 "Забезпечення предметами бойового обмундирування та екіпірування військовослужбовців Національної гвардії України (бойовий єдиний комплект), затвердженими Наказом МВС України 07 червня 2017 року № 475 та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на підставі оновленої довідки з одночасною компенсацією виплати грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, з урахуванням виплаченої суми.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Гебеш