
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2021 року Справа № 160/17131/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/17131/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
1. 22.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 13.01.2021 року, просить суд:
- визнати противоправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області по відмові у вклеюванні фотокартки по досягненню 45-річного віку до паспорту у формі книжечки НОМЕР_1 , який виданий 14.09.2000 року Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області наклеїти до відповідної сторінки паспорту у формі книжечки НОМЕР_1 , який виданий 14.09.2000 року Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фотографію по досягненню 45 років та видати паспорт, відповідно до “Положення про паспорт громадянина України”, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 22.12.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
3. Ухвалою суду від 23.12.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.
4. Позивачем, у строк визначений в ухвалі суду, усунуті недоліки позовної заяви.
5. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року відкрито спрощене позовне провадження по справі №160/17131/20, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку положень ст.262 КАС України.
6. Також, ухвалою суду від 18.01.2021 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:
- звернення позивача до відповідача щодо вклеювання до паспорта-книжечки, зразка 1994 року фотокартки, у зв`язку із досягненням 45-річчя, поданою позивачем у грудні 2020 року;
- лист/відмова відповідача №1264-671/000235-20 від 14.02.2020 року;
- відомості (інформацію) щодо підстав відмови позивачеві у вклеюванні до паспорта-книжечки, зразка 1994 року фотокартки, у зв`язку із досягненням 45-річчя та інші докази щодо суті спору.
7. 05.03.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов разом із витребуваними судом доказами по справі.
8. Приписами статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 17.03.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
12. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у грудні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в Долгинцево-Металургійний міжрайонний відділ в місті Кривий Ріг із заявою про вклеювання до паспорта-книжечки громадянина України зразка 1994 року фотокартки у зв`язку досягненням 45-річного віку, а саме у паспорт громадянина України НОМЕР_1 , який виданий 14.09.2000 року Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13. При зверненні до відповідача, позивач надав необхідний пакет документів, а саме: заяву, паспорт-книжечку, фотокартки встановленого розміру.
14. 16.12.2020 року позивач отримав від відповідача письмову, відмову без дати і номеру за підписом Начальника відділу міграційної служби Довгинцівсько - Металургійного міжрайонного відділу в місті Кривий Ріг, якою було відмовлено у вклеюванні до паспорту позивача фотокартки у зв`язку з досягненням 45-річного віку.
15. Відмова мотивована тим, що позивачем порушений 30-денний термін для вклеювання фотокартки до паспорта зразка 1994 року і запропоновано отримати паспорт нового зразка у форматі ID - картки.
16. Вказав, що він із особистих переконань не бажає отримувати паспорт нового зразка у форматі ID - картки, оскільки електронний чіп паспорта нового зразка містить оцифровані персональні дані, згоду на обробку та використання, яких позивач не бажає надавати.
17. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки обмежують його права та свободи і протирічать ст.64 Конституції України, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
18. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
19. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що позивачу було відмовлено у вклеюванні до її паспорта зразка 1994 року після досягненню 45-річного віку нової фотокартки, оскільки паспорт, в якому протягом місяця, після досягнення особою 25- і 45-річного віку, не вклеєна фотокартка, вважається недійсним, тому у позивача відповідно був один місяць для здійснення вклеювання фотокартки, натомість, вказаний строк позивачем було пропущено.
20. Оскільки наслідком пропуску позивачем строку звернення для вклеювання до паспорта громадянина України фотокартки, після досягнення 45-річного віку, є лише обмін паспорта на ID-картку.
21. Додатково вказали, що висновки Великої Палати Верховного суду, викладені у постанові від 19.09.2018 року за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, не можуть бути застосовані під час розгляду цієї адміністративної справи, оскільки ця справа, на думку відповідача, не містить ознак вказаної зразкової справи.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
22. Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , у зв`язку з досягненням 45-річного віку у грудні 2020 року (з пропуском встановленого місячного строку) звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 14.09.2000 року Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років.
23. Окрім цього, у заяві позивач також повідомив про те, що він не має наміру здійснювати оформлення паспорту у формі пластикової ІD-картки та не має наміру здійснювати обмін свого паспорта на паспорт у формі пластикової картки типу ІD-1.
24. Згідно матеріалів справи, до заяви позивачем було долучено такі документи:
- заяву;
- паспорт-книжечку;
- фотокартки встановленого розміру.
25. Оригінали цих документів також були надані позивачем для завірення їх копій.
26. Листом без номеру та без дати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повідомили позивачу про те, що були внесені зміни та доповнення до пункту 6, 98, 108, 109, 113 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 року №745 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302» (далі Порядок), зокрема щодо обов`язкового обміну паспорта громадянина України зразка 1994 року на паспорт громадянина України у формі картки, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через 30 днів після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Для осіб, які не бажають оформлювати паспорт громадянина України у формі картки, відповідно до V розділу п.2 Тимчасового наказу Міністерства Внутрішніх Справ України №456 від 06.06.2019 року, для вклеювання фотокартки-при досягненні відповідного віку особи після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу міграційної служби за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5х4,5 сантиметра з зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду, щодо здійснення процедури вклеювання фотокартки по досягненню 25-, 45-річного віку у паспорт громадянина України зразка 1994 року. У зв`язку з тим що у позивача сплинув тридцятиденний строк після досягнення ним 45-річного віку, для вклеювання фотокартки у паспорт громадянина України зразка 1994 року потрібно надати відповідне рішення суду.
27. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного позивачу було фактично відмовлено у вклеюванні до її паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.
28. Так, не погодившись із вищевказаними діями відповідача щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім`я позивача нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
29. Згідно з вимогами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
30. За приписами статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
31. Згідно з ч. 2 ст. 32 Основного Закону, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
32. За змістом ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
33. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
34. За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
35. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 20 листопада 2012 року №5492-VI “Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” (тут і далі - в редакції згідно із Законом України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України”) (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
36. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
37. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.
38. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
39. Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
40. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”.
41. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
42. За частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
43. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт “а” пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).
44. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, … містять безконтактний електронний носій.
45. За частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.
46. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
47. Згідно з частиною другою статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
48. Згідно з частиною першою статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
49. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 16 Закону № 5492-VI головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.
50. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб`єктом.
51. Підстави, за яких уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в частині сьомій статті 16 Закону № 5492-VI.
52. Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
53. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.
54. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
55. Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
56. Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.
57. Поряд із цим, у статті 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).
58. Інформація, яку тут виокремлено, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.
59. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.
60. На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25 березня 2015 року №302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України” (далі - Постанова № 302) (тут її положення суд застосовує у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
61. За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:
- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
62. За пунктом 3 Постанови № 302: до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.
63. Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 “Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм” до Постанови № 302 бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій.
64. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних.
65. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”.
66. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов`язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
67. У межах встановленого Законом № 1474-VIII строку уряд прийняв постанову від 26 жовтня 2016 року №745, якою вніс відповідні зміни до Постанови № 302 (положення цієї Постанови (у новій редакції) наведено). Постанова № 745 набрала чинності з 01 листопада 2016 року, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.
68. Положення про паспорт прийнято на виконання вимог статті 5 Закону України від 8 жовтня 1991 року №1636-ХІІ “Про громадянство України” (який втратив чинність згідно із Законом України від 18 січня 2001 року №2235-ІІІ “Про громадянство України”).
69. На підставі Положення про паспорт (у редакції постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року №3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 4 червня 1994 року №353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185 “Деякі питання виконання Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” визнано такою, що втратила чинність.
70. Однак, постановою від 12 червня 2013 року № 415 уряд зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року № 185, відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).
71. Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
72. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис “Україна” , нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис “Паспорт”. На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис “Паспорт громадянина України”. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
73. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
74. Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази, суд зазначає про такі обставини.
75. Як вбачається з листа відповідача без номера та без дати Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області було відмовлено позивачу у вклеюванні до паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року фотокартки по досягненню 45-річного віку.
76. Вищевикладене також не заперечується відповідачем.
77. Згідно матеріалів справи, станом на дату звернення позивача до міграційного органу діяв Закон № 5492-VI, а також два підзаконних нормативних акти: Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ та постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 “Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України”.
78. Норми Порядку №302, прийнятого на виконання вимог Закону № 5492-VI (в редакції зі змінами, внесеними Законом № 1474-VІІ), на відміну від норм Положення №2503-ХІІ (чинного на час виникнення спірних відносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на документування паспортом у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, у разі, якщо такий громадянин досяг 45-річного віку та не звернувся до органів ДМС протягом місяця після цього.
79. Примушування громадянина до отримання паспорту у вигляді картки з безконтактним електронним носієм є порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
80. Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було “встановлене законом”), не було “необхідним у демократичному суспільстві” у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар.
81. Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 19 вересня 2018 року, винесеною за наслідком розгляду апеляційної скарги на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17.
82. Установлення обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі “GropperaAG and Others v. Switzerland” від 28 березня 1990 року).
83. Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, разом з тим, у даному випадку такі обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки та вклеювання фотокартки до такого паспорта, законодавством не передбачена, натомість діюче законодавством визначено процедуру та порядок отримання паспорта у формі книжечки та вклеювання до нього фотокартки у відповідних випадках.
84. Отже, відсутність у позивача дійсного паспортного документу суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію його прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров`я та соціальний захист, на укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів тощо.
85. Доводи відповідача про те, що позивач пропустила встановлений місячний строк звернення передбачений Законом не спростовує вищенаведеного.
86. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, слід дійти висновку про те, що позивач має право на вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням нею 45 років.
87. При цьому, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта позивача зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.
88. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 420/270/19, від 15 січня 2020 року у справі № 620/1043/19, від 24 січня 2020 року у справі № 420/3611/19, від 31 січня 2020 року у справі №200/6627/19-а, від 06 лютого 2020 року у справі № 480/1430/19.
89. Отже, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 14.09.2000 року Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років, а також в частині зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 14.09.2000 року Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років.
90. Позовні вимоги в частині видачі паспорту, відповідно до “Положення про паспорт громадянина України”, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, є передчасними.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
91. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
92. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
93. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
94. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
95. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” №33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
96. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №30985/96).
97. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
98. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
99. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
100. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у вклеюванні до її паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.
101. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, слід задовольнити в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 14.09.2000 року Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років, а також в частині зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 14.09.2000 року Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років.
102. Щодо розподілу судових витрат.
103. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
104. Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
105. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 630,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
106. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
107. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
108. Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 14.09.2000 року Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45 років.
109. Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , виданого 14.09.2000 року Центрально-міським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років.
110. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
111. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 630,60 гривень.
112. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер та серія паспорта: НОМЕР_1 ).
113. Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м .Дніпро, вул. Липишинського, 7, код ЄДРПОУ 37806243).
114. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
115. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
116. Повний текст рішення складено 17.03.2021 року.
Суддя В.В Ільков
Судове рішення № 95647314, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 17.03.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/17131/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: