Рішення № 95645070, 19.03.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/2262/20

Провадження № 2/415/324/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», Лисичанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

27.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», Лисичанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10 березня 2020 року ОСОБА_1 , дізнався про те, що по відношенню до нього старшим державним виконавцем Швалік О.М., відкрите виконавче провадження №61374425 на підставі виконаного напису №ННТ239510 від 14.03.2019 р., вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Бондра І.М., щодо стягнення із Позивача грошових коштів на користь AT «ПриватБанк».

З приводу отриманих Позивачем документів, проведеного аналізу та вимог діючого законодавства України, Позивач дійшла висновків, що дії Відповідачів є незаконними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства України. Позивач висловлює свою незгоду із складеними Відповідачами документами, та обґрунтовує свою позицію наступним.

Відповідно правової позиції Верховного суду України, висловленій у постанові № 6- 70цс12 від 03 жовтня 2012 року: «...Статтею 26 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження...». Така ж правова позиція міститься у постанові № 6-79цс12 від 12 червня 2013 року. Відповідно ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»... Вищевказаних вимог Відповідачем 2 - стягувачем, виконано не було. Жодних письмових вимог про добровільне виконання зобов`язань на адресу Позивача не надходило. Такими діями стягувач позбавив Позивача можливості бути проінформованим про існуючу заборгованість та вразі погодження з такою заборгованістю, добровільно виконати вимогу протягом 30-ти днів.

Крім того, позивач зазначив, що на день вчинення виконавчого напису існував міс сторонами кредитних правовідносин спір щодо боргових зобов`язань та спір щодо підстав стягнення цього боргу. Позивач вказує, що рішеннями Лисичанського міського суду Луганської області від 30.08.2017 р., Апеляційного суду Луганської області від 12.08.2019 р., рішенням ВС у справі №415/2084/15 банку відмовлено у зверненні стягнення на предмет іпотеки належного позивачу майна.

Для вчинення нотаріусом виконавчого напису є безспірність наявності боргу та його розміру.

Таку ж саму правовому позицію, висловив і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 916/3006/17 від 02.07.2017).

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати незаконним та таким, що не підлягає виконанню - виконавчий напис виданий/вчинений 14.03.2019 р. та внесений до реєстру за №ННТ239510 приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Бондар І.М. щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь AT «ПриватБанк» та зобов`язати державного виконавця припинити виконавче провадження №61374425 та скасувати всі обтяження.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

31.03.2020 року ухвалою суду було відкрито провадження у цивільній справі №415/2262/20.

23.06.2020 року приватний нотаріус надала письмове клопотання, в якому просила розглядати справу без її участі.

24.06.2020 року банк надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає. В обґрунтування посилається на те, що Відповідно до укладеного договору №LGY0GI0000006067 від 14.03.2008р. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 126000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.03.2028 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 14 березня 2008р. за № LGY0GI0000006067 між ПАТ КБ "ПриватБанк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладений іпотечний договір відповідно до якого в передане нерухоме майно - квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами та земельною ділянкою зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 111,30 кв.м, жит. площею 58,80 кв.м. Квартира складається з: 1- коридор; 2-2 кухня; 2-3,2-4,2-5,2-6 житлові кімнати, 2-7,2-8 коридор; 2-9 - кладова ; 2-10 котельна; 2-11-туалет; 2-12-ванна; 2-13 веранда. Житловий будинок складається з: А1Ж.а-а2 житловий будинок квартира № 2 цегла, Б- сарай цегла; П-1 погріб цегла; Д-гараж цегла, Е сарай цегла; Н-навіс мет. сітка; У- вбиральня цегла; д-душ цегла; № 5-8, II споруди.

31.07.2017р. на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позивачем було направлено письмові вимоги про усунення порушень та встановлений строк для її усунення, а тому посилання позивача, що жодних вимог банка про усунення порушення на його адресу не надходило, не відповідає дійсності.

Відповідно п.3.2 Іпотечного договору №LGY0G10000006067 від 14.03.2008р. у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавщями зобов`язання в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених цим Договором, Договором про іпотечний кредит або чинним законодавством, іпотекодержатель має право задовольнити вимоги за рахунок Предмета іпотеки в порядку , передбаченому цим Договором та чинним законодавством.

Відповідно п. 3.3, п. 3.4 цього договору, іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, передбачені Договором про іпотечний кредит, у повному обсязі. Іпотека припиняється: а) виконанням у повному обсязі зобов`язань; б) в інших випадках передбачених законодавством України.

Відповідно п. 4.2 Іпотечного договору: звернення стягнення за цим договором здійснюється на підставі стягнення цього, виконавчого напису, рішенням суду.

Наявність рішення суду про відмову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку» не позбавляє Відповідача задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням в позасудовому порядку шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

14.03.2019р. приватним нотаріусом Дніпровського МНО Бондар А.М. було вчинено виконавчий напис №658, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки за договором №LGY0G10000006067 від 14.03.2008р., за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 287911,60 гри: заборгованість за кредитом 122640,62 грн., заборгованість по відсоткам 287911,60 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, жодних контррозрахунків, або доказів невідповідності чи відсутності боргу перед Банком, виконання зобов`язань за вказаним договором станом на день вчинення виконавчого напису, не надасться, тобто, позивач належними доказами не спростовує, а ні факту заборгованості перед Банком, а ні розміру боргу зазначеного у виконавчому написі, й відповідне вже с підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 02,07.2019 року по справі № 916/3006/17 (№ в ЄДРСР 83589983) зазначила наступне :

«82. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 15 січня 2020 року справа М 305/2082/14-ц Провадження №14-557 цс 19 зазначила наступне:

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що спір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про нотаріат» і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості як безспірної.

Так, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчих написів.

Тому «безспірність» в розумінні ст. 88 Закону України «Про нотаріат» є не доведеність боргу, що е елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, при яких вважається (презумується) наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому КМУ (надалі - Перелік) - не письмові докази наявності боргу, а докази наявності згаданих вище правовідносин.

Ця позиція викладена і в Постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015р. № 6 - 158цс15, в якій, зокрема, говориться: «Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів».

«Законодавство (ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. п. 3.2, 3.5, Глава 16 Розділу 11 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», Перелік документів, за якими стягнення заборгованості здійснюється на підставі виконавчих написів нотаріусів) презюмує безумовне право кредитора на стягнення боргу, підтверджене документами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Безспірність заборгованості підтверджують виключно документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Наявність документів, передбачених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, є єдиними необхідним та достатнім доказом безспірності боргу в розумінні ст. 87 Затну України «Про нотаріат».

Постановою Кабінету Міністрів України. №1172 від 29.06.1999, з подальшими змінами, затверджений Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі-Перелік).

Розділом Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» передбачено, що для одержання виконавчого напису на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Згадані вище документи, які є підтвердженням безспірності заборгованості та є підставою для вчинення виконавчого напису, були надані нотаріусу стягувачем - ПАТ КБ «Приватбанк».

Отже, твердження позивача про відсутність в нотаріуса документів, що підтверджували, безспірність заборгованості є безпідставним. Через це є безпідставним і твердження про необхідність визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог, справу розглядати без участі представника банку.

17.07.2020 року нотаріус надіслав відзив на позов, в якому зазначив, що Відповідач є протилежною позивачу стороною. Відповідно до правового висновку Верховний Суд у постанові від 14.08.2019 р. у цивільній справі 519/77/18 - відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій і метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії.

Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не піддягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувані в, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ. Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю щ або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Просить суд відмовити у позовній заяві в частині вимог до приватного нотаріуса повністю в зв`язку з безпідставністю вимог.

Як видно з позовної заяви, позивач просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, через наступне:

Для вчинення виконавчого напису готувачем нотаріусу не подано належних документів, які підтверджують безспірність заборгованості, як це передбачено ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

З моменту виникнення права вимоги та до моменту вчинення виконавчого напису минуло більше ніж 3 роки.

Відсутні докази направлення боржнику та отримання останнім письмової вимоги про усунення порушень, що порушило права позивача.

Про будь-які спори, суперечки, зміни та доповнення даного кредитного договору, винесені з приводу цього судові та інші рішення, злочини та інші події, що впливають на відносини кредитора і боржника, кредитор мене не повідомляв, а присутність боржника під час вчинення виконавчого напису не передбачена чинним законодавством.

Насправді ж згадані вище факти, якщо б вони навіть і мали би місце в дійсності, не є підставою для скасування виконавчого напису.

Пленум Верховного Суду України своєю Постановою № 2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31.01.1992р. з подальшими змінами роз`яснив судам, що в справах щодо оспорювання виконавчого напису боржник може оспорити в позовному провадженні лише правильність вимог, зазначених у виконавчому напису.

При безпідставності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє в задоволенні цих вимог, а у разі часткової їх обґрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу.

Позивач лише вказує в позовній заяві, що розмір заборгованості перед банком є спірним, але не обґрунтовує відсутності заборгованості або наявності боргу в меншому розмірі, не вказує сум, які ним були сплачені, не підтверджує факт погашення заборгованості жодними документами, тобто ніяк не спростовує розміру заборгованості, вказаного у виконавчому написі.

Таким чином, предметом спору в цій справі є не дійсний розмір його боргу перед кредитором або відсутність такого, а дотримання нотаріусом діючого законодавства при вчиненні виконавчого напису, а такі порушення, навіть якби вони були допущені, не можуть бути підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до постанови ВСУ від 20.05.2015 р. №6-158цс15 нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Таким чином, згадані вище строки обчислюються не за правилами обчислення строків позовної давності, а за правилами, викладеними в ст. 88 Закону України «Про нотаріат». В даному випадку терміном, з якого має обчислюватися згаданий вище строк, є дата направлення боржнику вимоги про усунення порушень, виходячи з наступного.

В даному випадку, в кредитному договорі не передбачений строк його дії, тобто він укладений на невизначений час. Отже, сторони мають здійснити свої права та обов`язки за згаданим вище договором в будь який час. Згідно ст. 629 ЦК У країни договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, в разі, якщо договір, на підставі якого був вчинений виконавчий напис, був укладений на невизначений строк, як в даному випадку, в кредитора виникає право вимагати виконання обов`язків боржника, передбачених договором, в тому чисті — її право на примусове стягнення боргу - у будь який час, та де право виникає в нього кожного наступного дня протягом дії договору.

У разі порушення строку виконання зобов`язання, зобов`язання продовжує існувати до його належного виконання, навіть якщо строк дії договору, на підставі якого воно виникло, закінчився

Строк, протягом якого може бути вчинений виконавчий напис нотаріуса, не є позовною давністю.

Перебіг строку, протягом якого може бути вчинений виконавчий напис починається з наступного дня, коли у стягувана виникло право примусового стягнення боргу, зокрема:

-з наступного дня після закінчення визначеного в зобов`язанні строку його виконання;

- якщо строк, у межах якого зобов`язання мас бути виконано, не встановлені в договорі або визначені, моментом пред`явлення вимоги - з моменту пред`явлення вимоги — з наступного дня після закінчення 7денного строку (для повернення позики — 30-денного строку) від дня пред`явлення кредитором, вимоги про виконання, якщо обов`язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства;

- у разі, якщо строк дії договору не закінчився, або був обумовлений повним виконанням сторонами своїх зобов`язань, право кредитора на примусове стягнення боргу, а отже, і право на вчинення нотаріусом виконавчого напису, виникає в кожний окремий момент часу після закінчення троку виконання, зобов`язанням, незалежно від моменту, коли в нього вперше виникло право вимоги. В цьому випадку строки, вказані в cт. 88 Закону України «Про нотаріат», обчислюються з моменту направлення кредитором боржнику конкретної вимоги, обчисленої на певний момент часу».

Просив суд відмовити в задоволенні позовної заяви, розглянути справу за його відсутності та відсутності його представника.

16.10.2020 року позивач надав письмове клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі.

29.01.2021 року ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу ОСОБА_2 .

19.03.2021 року третя особа надала письмове клопотання, в якому просила справу розглядати без її участі.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав письмове клопотання в якому просив розглядати справу без його участі, на позовних вимогах наполягає, просив позов задовольнити.

Відповідач Приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала відзив на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві та розглядати справу без її участі.

Відповідач представник ПАТ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав відзив на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві та розглядати справу без участі представника банку.

Відповідач – представник Лисичанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про відкладення розгляду справи або відзиву на позов не надав.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про відкладення розгляду справи або відзиву на позов не надала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.02.2019 р. ВП №61374425, старший державний виконавець Лисичанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) Швалік Оксана Миколаївна постановила відкрити виконавче провадження за виконавчим написом №ННТ239510 від 14.03.2019 р., виданим приватним нотаріусом Дніпровського районного округу Бондар І.М. про звернення на стягнення предмет іпотеки: нерухоме майно – квартира з господарськими будівлями та спорудами та земельною ділянкою зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з ним нерухомим майном, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.04.2020 р. ВП №61374425, старший державний виконавець Лисичанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) Швалік Оксана Миколаївна постановила звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження за виконавчим написом №ННТ239510 від 14.03.2019р.

Згідно з заявами про надання копії документів від 16.03.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «ПриватБанк» та приватного нотаріуса з проханням надати засвідчену належним чином завірену копію виконавчого напису.

Згідно з рішенням Апеляційного суду Луганської області від 30.08.2017 р. справа №415/2084/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03.08.2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Згідно з постанови Верховного суду від 12.08.2019 р. справа №415/2084/15 касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення апеляційного суду Луганської області від 30.08.2017 року залишено без змін.

Згідно з договором про іпотечний кредит №LGY0GI0000006067 від 14.03.2008 р., укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 , укладений іпотечний договір відповідно до якого в передане нерухоме майно - квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Сума кредиту 126000,00 грн., відсотки 15,00 річних, строк погашення 14.03.2018 р. Розмір щомісячного платежу 1678,58 грн.

Відповідно п. 4.2 Іпотечного договору: звернення стягнення за цим договором здійснюється на підставі стягнення цього, виконавчого напису, рішенням суду.

Згідно з іпотечним договором № LGY0GI0000006067 від 14.03.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Луганської області Бабенко О.В. за реєстром №1071 і заборона відчуження за реєстром №1072 ПАТ КБ "ПриватБанк" надав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кредит в сумі 126000,00 грн. на купівлю нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відсотки 15,00 річних, строк погашення 14.03.2018 р. Розмір щомісячного платежу 1678,58 грн.

Згідно з розрахунку заборгованості станом на 19.07.2018 р. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) 122640,62 грн., в т.ч. залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом 11024,18 грн., загальний залишок заборгованості за процентами 165270,98 грн., в т.ч. залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом 164805,91 грн., заборгованість з комісії 0,00 грн., в т.ч. заборгованість за простроченою комісією 0,00 грн., погашено пені в т.ч. списано 1023,57 грн., загальна сума нарахованої пені 6,18 грн., всього заборгованість за кредитом 287917,78 грн.

Згідно з виконавчого напису від 14.03.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстром №658 звернуто стягнення на нерухоме майно – квартиру з господарськими будівлями та спорудами та земельною ділянкою зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № LGY0GI0000006067 від 14.03.2008 р., ОСОБА_2 , яка є майновим поручителем ОСОБА_1 за його кредитними зобов`язаннями. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропонує задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 у розмірі заборгованість за кредитом – 122640,62 грн., заборгованість за відсотками – 165270,98 грн., що всього становить 287911,60 грн., витрати за вчинення виконавчого напису – 3500,00 грн.. Всього 291411,60 грн.

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 14.03.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Бондар І.М. на підставі ст.ст. 87-91 ЗУ «Про нотаріат» та відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ 29.06.1999 року за №1172, видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № ННТ 239510.

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Суд погоджується з доводами Приватного нотаріуса Дніпровсього районного нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни відносно того, що нотаріус не є належним відповідачем.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій і метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Суд враховує, що зазначена правова позиція підтримується Верховним Судом (постанова від 14.08.2019 р. у цивільній справі 519/77/18).

Таким чином, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Дніпровсього районного нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна не є належним відповідачам у справі.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Суд приймає до уваги, що є рішення суду, яке набрало законної сили у справі між ОСОБА_1 та АТ «ПриватБанк» про той самий предмет спору – звернення стягнення і з тих самих підстав – неналежне виконання іпотечного договору, це - постанова Верховного суду від 12.08.2019 р. справа №415/2084/15, рішення Апеляційного суду Луганської області від 30.08.2017 р.. Також, судом встановлено, що нотаріусу при вчиненні виконавчого напису не було відомо про зазначені рішення, які б вплинули на вчиненні нотаріальних дій.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими та доведеними, такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до відділу державної виконавчої служби про зобов`язання припинити виконавче провадження та скасувати всі обтяження вчиненні в рамках виконавчого провадження слід зазначити наступне.

Згідно з Законом України «Про виконавче провадження» виконавче провадження може бути зупинено (ст. ст. 34, 38), повернуто виконавчий документи (ст. 37), а також виконавче провадження підлягає закінченню (ст. 39).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Позивачем не надано жодного належного, допустимого, достатнього і достовірного доказу того, що Лисичанський міський відділ Державної виконавчої служби східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) порушив, не визнав або оспорив права, свободи чи інтереси позивача. Крім того, позивачем обрано спосіб захисту, який не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги до відділу державної виконавчої служби задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у відповідності до ст. 22 Закону України від 22.05.1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» з наступними змінами, звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів», отже судові витрати стягуються з другої сторони пропорційно до задоволених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 454,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем були понесені витрати, пов`язані із поданням заяви про забезпечення позову у справі №415/2262/20, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 420,40 грн..

Керуючись ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк», Лисичанського міського відділу Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, третя особа ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис № ННТ 239510, виданий 14.03.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною за реєстром №658 про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, місцезнаходження за адресою: буд. 6/9, вул. Центральна, м. Дніпро, 4900, реєстраційний номер невідомо.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк», місцезнаходження за адресою: буд. 1Д, вул. Грушевського, м. Київ, 01001, Україна, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: Лисичанський міський відділ Державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків), місцезнаходження за адресою: 53, вул. Менделєєва, м. Лисичанськ, 93100, ЄДРПОУ 34864826.

Позивач: ОСОБА_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

СУДДЯ Ю. О. КАЛМИКОВА