Рішення № 95643562, 23.02.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

23.02.2021 Єдиний унікальний номер 205/3561/20

Єдиний унікальний номер 205/3561/20

Провадження № 2/205/1181/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, –

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2020 року вищевказана цивільна справа була передана на розгляд судді Шавули В.С.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2020 року цивільну справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та зобов`язано Другу дніпровську державну нотаріальну контору надати суду належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та витяг зі Спадкового реєстру.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1840/0/15-20 від 16 червня 2020 року про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у зв`язку з поданням заяви про відставку суддю ОСОБА_3 було звільнено.

30 червня 2020 року на запит суду з Другої Дніпровської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи 617/2017, яка була відкрита після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 210 від 15 липня 2020 року, вищевказану цивільну справу було передано на повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддямивід 15 липня 2020 року цивільну справу було передано на розгляд судді Приходченко О.С.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2020 року цивільну справу було прийнято до розгляду суду та призначено підготовчий розгляд.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 жовтня 2020 року підготовче провадження було закрито і призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2021 року було вирішено питання про заочний розгляд справи.

Позивач у своєму позові посилався на те, що 18 серпня 2011 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 8 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг складає між ним та банком договір. Разом з тим, свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів ним виконано не було, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 10 листопада 2019 року склав 7 870 гривень 65 коп. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , який проживав і був зареєстрований з ним на дату його смерті, є відповідач – ОСОБА_1 01 лютого 2019 року позивачем було направлено до Другої дніпровської державної нотаріальної контори претензію кредитора, на яку 03 квітня 2019 року було отримано відповідь, в якій зазначалося, що спадкоємці ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися. 30 вересня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу відповідача лист-претензію про сплату заборгованості, яку відповідачем залишено без виконання. У своєму позові позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № б/н від 18 серпня 2011 року у сумі 7 870 гривень 65 коп., а також судовий збір у розмірі 2 102 гривні.

У своїй заяві до суду представник позивача просив, справу розглядати за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 про дату та час судового засідання повідомлялася в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 130 ЦПК України, у судове засідання не з`явилася. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача. Будь-які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 серпня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір шляхом отримання кредитного ліміту на платіжну карту, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 14). Даний договір був укладений шляхом підписання анкети-заяви клієнта на оформлення кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до умов договору, відповідачу було відкрито картковий рахунок в національній валюті України та встановлено ліміт кредитування у розмірі 8 000 гривень 00 коп., який згодом було змінено (а.с. 84).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 36).

Матеріалами справи підтверджено, що 01 лютого 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» направив поштою (а.с. 37 оберт) до Другої дніпровської державної нотаріальної контори претензію кредитора від 09 січня 2019 року (а.с. 38), яка надійшла до нот контори 05 серпня 2017 року (а.с. 66 оберт).

Листом Другої дніпровської державної нотаріальної контори вих. № 546/02-14 від 12 лютого 2019 року, який позивачем було отримано 03 квітня 2019 року, позивача повідомлено про заведення спадкової справи № 617/2017, відкритої після смерті ОСОБА_2 на підставі претензії банку (а.с. 39, 77 оберт).

30 вересня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» на адресу відповідача було направлено лист-претензію № SAMDN52000069737489 від 16 вересня 2019 року (а.с. 42) про сплату заборгованості кредиторові спадкодавця (а.с. 40), однак вимога була залишена відповідачем без виконання.

Відповідач ОСОБА_1 , відповідно до копії паспорту громадянина України та відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України має зареєстроване місце проживання разом із померлим боржником ОСОБА_2 (а.с. 35 оберт, НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 617/2017, відкритої після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці до нотаріуса із заявами про прийняття або відмову від спадщини не зверталися (а.с. 66-77).

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

На підставі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Положеннями частини першої статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Вимоги кредитора відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відповідач, як спадкоємиця померлого позичальника, прийнявши спадщину, у силу ст.ст. 1281, 1282 ЦК України, зобов`язана у межах прийнятої спадщини задовольнити вимоги кредитора.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 332/2936/16-ц (провадження № 61-9193св18).

Постановою пленуму Вищого Спеціалізованого суду України № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз`яснено, що спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані проценти, штрафи тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові (спадкоємцеві) за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися для сплати спадкоємцям.

Обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору між кредитором, спадкоємцем і поручителем про стягнення заборгованості за кредитним договором у випадку смерті боржника є: прийняття спадкоємцями спадщини; наявність та розмір спадкового майна; згода поручителя відповідати перед кредитором за будь-якого нового боржника; невиконання чи неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором; пред`явлення позову до поручителя в межах строку, визначеного законодавством.

При цьому, з матеріалів справи суд не може встановити розмір спадкової маси, зокрема обсяг успадкованого майна відповідачем. Позивачем не надано відомостей про зареєстроване нерухоме або рухоме майно, банківські вклади, тощо, які за життя належали боржникові ОСОБА_2 .

Посилання банку лише на факт спільної реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 зі спадкодавцем, без надання доказів наявності, об`єму та вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідчить про недоведеність позивачем позовних вимог.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на наведене, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача. На підставі викладеного, суд вважає за необхідне сплачений позивачем судовий збір (а.с. 50) віднести за його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268, ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: