Ухвала суду № 95632824, 18.03.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3997/20

Провадження №1-кп/367/311/2021

УХВАЛА

Іменем України

18 березня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кафтанова В.В.,

секретаря Сливки А.В.,

з участю прокурора Гаврищука Я.І.,

представника потерпілих Воронюка С.О.,

захисників Бегейовича Р.В., Гонтарєва Р.М.,

перекладачів Федорової В.П., Донадзе М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 17.09.2019 року за № 12019110200004451,-

встановив:

01.07.2020 року до Ірпінського міського суду Київської області, в порядку ст. 293 КПК України, від начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління з нагляду за додержанням законів прокуратури Київської області Дядюк Ю. надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Гаврищук Я.І. висловив думку про те, що дане кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстави для закриття провадження відсутні, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства, а тому можливо призначити судовий розгляд даного обвинувального акту у відкритому судовому засіданні у строки визначені КПК України, з доставкою в судове засідання обвинувачених та викликом інших учасників процесу. Також, просив продовжити строк запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою.

Представник потерпілих Воронюк С.О. підтримав думку прокурора щодо можливості призначення провадження до слухання. Також, просив продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , відносно ОСОБА_2 залишив вирішення клопотання прокурора на розсуд суду.

Захисник Бегейович Р.В. питання щодо призначення судового розгляду даного обвинувального акту залишив на розсуд суду. Заперечував проти продовження дії запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою у зв`язку з відсутністю ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Вважав недоведеною вину обвинуваченого в скоєнні інкримінованих йому злочинів, просив змінити запобіжний захід на більш м`який або при продовження діючого запобіжного заходу встановити розмір застави.

Захисник Гонтарєв Р.М. вважав за можливе призначити обвинувальний акт до судового розгляду, також вважав, що відсутні ризики передбачені ст. 177 КПК України, обвинувачені мають місце проживання в Київській обл. Просив змінити їм запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, а в разі продовження діючого запобіжного заходу встановити розмір застави.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтримали своїх захисників.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Також, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 р. № 223-1430/0/4-12 зазначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, в тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.

Частиною першою ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006 р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).

В рішенні від 25.07.2000 р., у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «В» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03.2001 р. по справі «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «В» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).

Вивчивши обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 17.09.2019 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019110200004451,по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, оскільки він не містить у собі належним чином сформульованого, зрозумілого обвинувачення.

Так, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_2 приблизно у листопаді 2019 року, більш точного часу органом досудового розслідування встановити не представилось можливим, у невстановленому досудовим розслідуванням місці на території Київської області, спільно та по взаємній згоді з ОСОБА_3 , ОСОБОЮ № 1 відомості про яку виділені в окреме провадження (далі ОСОБА № 1), ОСОБОЮ № 2 відомості про яку виділені в окреме провадження (далі ОСОБА № 2), ОСОБОЮ № 3 відомості про яку виділені в окреме провадження (далі ОСОБА № 3), а також невстановленими досудовим розслідуванням особами, організував та очолив озброєне об`єднання, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників банди, а також злочинну спеціалізацію вказаної банди, при цьому керуючись бажанням спільного вчинення особливо тяжких злочинів на території Київської області, корисливою метою яких було протиправне особисте збагачення, шляхом вчинення озброєних нападів на осіб із подальшим застосуванням відносно них насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я, з метою спонукання вчинення ними дій, що суперечать їх волі, що відбулося сплановано і під керівництвом ОСОБА_2 , діяльність якої була припинена 13.02.2020 працівниками правоохоронних органів, у зв`язку з її знешкодженням.

Однак, прокурором не встановлено, коли конкретно і де саме ОСОБА_2 очолив озброєне об`єднання та чи малась зброя у осіб, що входили до складу банди, що є кваліфікуючою ознакою ст. 257 КК України.

Також, при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, кваліфікуючи дії обвинувачених, прокурор не зазначив окремо їх дії за кожною статтею КК України, а обмежився кваліфікацією їх дій разом за всіма інкримінованими їм статтями (а. п. 17). Крім того, досудовим розслідуванням не встановлено час та місце придбання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 гранат «РГО 80-21-89» із запалами «УДЗ 350 Ф – 689» та «УДЗ 350 Ф – 6-89» відповідно, які за маркуванням запалів відрізняються лише дефісом на запалі вилученому у ОСОБА_2 , хоча запали були вилучені в різний квартирах м. Одеси де проживали обвинувачені.

Отже, у зв`язку із наведеним обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України і підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час досудового провадження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія яких закінчується 28.03.2021 р.

Обставини зазначені в ухвалах Ірпінського міського суду від 12.02.2020 року про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою не змінилися, інших обставин, які давали б підстави до зміни запобіжного заходу окрім продовження строків тримання під вартою суд не вбачає.

При цьому, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки вони можуть переховуватись від суду, можуть знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. При цьому, суд виходить з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєнні чисельних епізодів скоєння злочинів, в тому числі особливо тяжких та заволодіння великими сумами коштів. По провадженню не допитаний жодний з учасників кримінального процесу, в т. ч. і потерпілі. Обвинувачені не працювали до затримання. ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що негативно його характеризує та відповідно утворює ризики скоєння ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_3 являється громадянином Республіки Молдови, що утворює ризики залишення ним України.

Таким чином, суд задовольняє клопотання прокурора та відмовляє в задоволенні клопотань захисників.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 327, 315 КПК України суд,-

ухвалив:

Повернути прокурору обвинувальний акт кримінальному провадженню внесеному 17.09.2019 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019110200004451 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.

Зазначені в ухвалі недоліки обвинувального акту прокурору усунути протягом 15 днів.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на строк 60 днів.

Ухвала в частині запобіжних заходів діє з 18.03.2021 р. по 16.05.2021 р. включно.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Київського Апеляційного суду через Ірпінський міський суд на протязі семи днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: В.В. Кафтанов