Постанова № 9563191, 28.04.2010, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2010 р. Справа № 2а-2555/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання-Чикалової М.С.,

представника позивача - Груздо Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Підприємства Сумської виправної колонії №116 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 8535 грн. 55 коп. ,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з Підприємства Сумської виправної колонії №116 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області адміністративно-господарські санкції та пеню у загальному розмірі 8535 грн. 55 коп.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач, всупереч вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» маючи середньооблікову чисельність працюючих інвалідів менше ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 даного Закону, не сплатив у передбаченому Законом розмірі до 16 квітня 2009 року 7950 грн. адміністративно-господарських санкцій. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня в розмірі 585 грн. 55 коп. На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідачем сплаченою не була.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.17-19) у якому він зазначав, що протягом 2008 року до відділу кадрів відповідача з метою працевлаштування інваліди не зверталися. Сумським міським центром зайнятості для працевлаштування на Підприємство Сумської виправної колонії №116 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області інваліди не направлялися, відмови у прийнятті на роботу інвалідів відсутні. На виконання ст. 18 та 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач подає до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів, подає відомості про вільні вакансії та наявні робочі місця, які можуть бути зайняті інвалідами. Безпосереднього звернення інвалідів до підприємства не було. Отже відповідач своєї вини у бездіяльності щодо працевлаштування інвалідів не вбачає та просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з вищезазначених підстав підтримала у повному обсязі, додатково пояснила, що заборгованість на момент розгляду справи відповідачем не погашена, тому просила стягнути її в судовому порядку.

Представник відповідача неодноразово належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с.8,16), в судове засідання не зявився, всупереч вимог ч.2 ст.40 КАС України про причини неявки суд не повідомив, заперечень стосовно позовних вимог не надсилав.

Заслухавши повноважного представника позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Підприємство Сумської виправної колонії №116 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області, зареєстровано як юридична особа та відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі по тексту Закон) перебуває на обліку за місцем реєстрації в СОВ Фонду соціального захисту інвалідів, що підтверджується поясненнями представника позивача.

Відповідно до ст. 4 Закону діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, соціально-побутових і соціальне-психологічних умов для задоволення їх здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.

Статтею 18 Закону передбачено обовязок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, (до них відноситься і відповідач) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з листа Сумського міського центру зайнятості від 05 березня 2010 року № 04-16/329 (а.с.20), Підприємство Сумської виправної колонії №116 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області протягом 2008 року зверталася в Сумський міський центр зайнятості з офіційною заявкою про наявність вільних робочих місць, але у наданих звітах не була вказана інформація про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Статтею 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с.5) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2008 році становила 22 особи, тому відповідно до ст. 19 Закону, норматив числа робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача становить 1 робоче місце, фактично ж у 2008 році на підприємстві не було створено жодного робочого місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж установлена нормативами зазначеними вище, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Таким чином, відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, чим порушив вищезазначені вимоги Закону та не перерахував у повному обсязі встановлені Законом адміністративно-господарські санкції за нестворене 1 робоче місце у розмірі 7950 грн. (середньорічна заробітна плата штатного працівника помножена на кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів).

Отже доводи відповідача, які він виклав у відзиві на позовну заяву (а.с.17-19), є безпідставними, оскільки відповідач порушив норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та не створив робоче місце для працевлаштування інваліда, та не надав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, що підтверджується копією листа Сумського міського центру зайнятості від 05 березня 2010 року № 04-16/329 (а.с.20) та копією звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (а.с.5).

Стаття 20 Закону передбачає, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Як вбачається з розрахунку суми позову (а.с.4) та пояснень представника позивача за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій була нарахована пеня в розмірі 585 грн. 55 коп.

Враховуючи, що відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій за нестворене 1 робоче місце для працевлаштування інваліда в 2008 році у розмірі 7950 грн. та пеня у розмірі 585 грн. 55 коп., станом на момент розгляду не погашені, що підтверджується поясненнями представника позивача, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з Підприємства Сумської виправної колонії №116 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області адміністративно-господарських санкцій та пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Підприємства Сумської виправної колонії №116 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 8535 грн. 55 коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Підприємства Сумської виправної колонії №116 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Сумській області (і.к.08680796) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 7950 грн. адміністративно-господарських санкцій та 585 грн. 55 коп. пені, разом стягнути 8535 грн. 55 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

<Список ><Дата >

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складений 30 квітня 2010 року