Постанова № 9563102, 11.02.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2010 р. Справа № 2а-211/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді ? М.М. Шаповала,

суддів ? В.М. Соколова, С.М. Гелети,

за участю секретаря судового засідання А.В. Олійника,

представника позивача О.В. Славгородської, М.В. Міленко

представників відповідача ? О.М. Іващенка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кейдо” до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

<Текст >

Позивач просить визнати не чинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Суми (ДПІ в м. Суми) № 0001072312/0/58138 від 01.09.2009 року, яким йому визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкціями в загальній сумі 2 915 339 грн.

ТОВ “Кейдо” свої вимоги мотивує тим, що на підставі акту перевірки № 5769/2312/35171674/77 від 17.08.2009 року “Про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 р. по 31 березня 2009 р.” ДПІ в м. Суми 01 вересня 2009 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001072312/0/58138, що оскаржується, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1 943 559 грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкціями в сумі 917 780 грн.

Підставами для винесення цього податкового повідомлення-рішення став висновок ДПІ в м. Суми, викладений в акті перевірки, про невідповідність положенням ч. 1 і. ч. 2 ст. 228, ст. 215 і ст. 216 ЦК України договору поставки № 0104/08-01 від 01 квітня 2008 року між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” як такого, що укладений з метою ухилення від сплати податків і такий, що порушує публічний порядок і тому є нікчемним, а в звязку з цим про порушення податкового законодавства, а саме: п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та завищення податкового кредиту і заниження податку на додану вартість на суму 1943559 грн.

В акті перевірки вказується, що податкові накладні, виписані ТОВ “Валсір” не можуть підтверджувати податковий кредит у сумі 1943559 грн. оскільки договір поставки з цим підприємством є нікчемним.

Однак такі висновки ДПІ в м. Суми ґрунтуються на неналежних і достовірних доказах наявних порушень, зафіксованих у бухгалтерському чи податковому обліку ТОВ “Кейдо”, а лише на підстав “інформації про нікчемний характер господарської операції”, що була отримана в результаті заходів, проведених співробітниками управління податкової міліції ДПА в Сумській області.

Господарський договір між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” № 0104/08-01 від 01.04.2008 р. носив реальний характер, під час його укладення контрагент надав на вимогу позивача копії свідоцтва про державну реєстрації та довідки про включення його до ЄДРПОУ, довідки про взяття на облік як платника податку, в тому числі і податку на додану вартість.

За цим договором ТОВ “Кейдо” здійснило оплату товару, а продавець передав цей товар покупцю. Оплата товару здійснена через банківську установу. Суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару, який в подальшому використовувався ТОВ “Кейдо” у власній господарській діяльності, віднесені до податкового кредиту.

Первинні та бухгалтерські документи були належним чином оформлені в звязку з реальним виконанням цього правочину, вони містили достовірні відомості.

Податкові накладні, виписані ТОВ “Валсір”, оформлені з дотриманням вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, Наказу ДПА України від 30.09.1997 р. № 165 “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Таким чином, позивач правомірно сформував податковий кредит у розмірі 1943559 грн. і заниження податку на додану вартість на вказану суму не було.

Законодавством України не передбачено відповідальності юридичної особи за можливі порушення з боку інших учасників господарських відносин і на господарюючих субєктів не покладається обовязок контролювати дотримання законодавства контрагентом, як платником податків.

Недійсність господарського правочину з тих підстав, що він суперечить інтересам держави і суспільства передбачає доведення наявності умислу у посадових осіб платників податків на укладання такої угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виводи про те, що договір порушує публічний порядок оскільки спрямований на незаконне заволодіння майном держави повинні бути встановлені вироком суду по кримінальній справі.

Згідно Наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 р. акт перевірки є носієм доказової інформації і в ньому із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку повинні чітко та обєктивно зазначатися факти виявлених порушень податкового законодавства. Інформація, отримана працівниками податкової міліції не може бути належним, достовірним та обєктивним доказом порушення позивачем податкового законодавства.

Відображення в акті перевірки інформації, отриманої працівниками податкової міліції та посилання на неї як доказ нікчемності правочину, свідчить про участь співробітників податкової міліції у перевірці і ця участь не повязана з веденням оперативно-розшукової справи або розслідуванням кримінальної справи, порушеної щодо таких платників податків і прямо суперечить викладеній в ч. 15 ст. 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” працівникам податкової міліції забороні брати участь у проведенні планових виїзних перевірок платників податків.

Відповідач заперечуючи проти позову посилався на те, що проведеною виїзною плановою документальною перевіркою позивача встановлено, що між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” укладено договір поставки № 0104/08-01 від 01.04.2008 р., за умовами якого ТОВ “Кейдо” придбало у ТОВ “Валсір” аудіо/відео побутову техніку.

В товарно-транспортних накладних зазначено, що транспортні послуги ТОВ “Валсір” надавав приватний підприємець ОСОБА_7, вантажовідправник ? ТОВ “Валсір”, пункт отримання товару ? м. Київ, вантажоодержувач ? ТОВ “Кейдо”, пункт розвантаження ? м. Суми.

В ході відпрацювання проведених господарських операцій співробітниками УМП ДПА в Сумській області було зясовано, що ТОВ “Валсір” зареєстровано Голосіївською райдержадміністрацією м. Києва 03.07.2007 р., взято на податковий облік ДПІ в Голосіївському районі м. Києва, керівником цього підприємства в документах вказано ОСОБА_8, який зареєстрований в м. АДРЕСА_1. Згідно реєстраційних документів ТОВ “Валсір” зареєстроване за юридичною адресою: м. Київ, проспект 40- Річчя Жовтня, буд. 116-А, вказана адреса значиться як і фактична для ведення фінансово-господарської діяльності, проте фактично за вказаною адресою зареєстровано та здійснює фінансово-господарську діяльність кооператив мешканців будинку Обєднання співвласників багатоквартирного будинку “Автобус-1”, керівник якого засвідчила, що підприємство ТОВ “Валсір” їй не відоме, та за вказаною адресою не зареєстроване.

В ході перевірки встановлено, що ОСОБА_8 біля 10 років не мешкає за адресою, його розшукують правоохоронні органи з приводу діяльності комерційних структур та представників банків щодо повернення кредитів. Із отриманих відомостей податкової звітності підприємства та його подальшого аналізу встановлено, що ніяких інших працівників, окрім директора ОСОБА_8, за документами на підприємстві не значиться.

Також із свідчень водіїв, які доставляли побутову техніку до роздрібних підприємств в м. Суми та Сумської області, вбачається, що отримували її на складах компаній “Фокстрот” в Харківській області, а не в м. Києві, та постачали за документами інших повязаних з групою компаній “Фокстрот” підприємств. Фактично ТОВ “Валсір” не має ніякого відношення до ведення даної господарської діяльності з постачання товарно-матеріальних цінностей, а використовується для оприбуткування за завищеними цінами, отриманої побутової техніки від інших постачальників, тобто здійснювала діяльність, яка суперечить вимогам Закону, і шляхом укладання угод на реалізацію товарно-матеріальних цінностей надавало можливість іншим субєктам підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ “Кейдо”, безпідставно віднести несплачені суми податкових зобовязань до податкового кредиту, що в свою чергу призвело до ненадходження податків до бюджету.

Тобто угода не була спрямована на фактичне її виконання сторонами, по даному договору неправомірно та всупереч вимогам чинного законодавства були складені та підписані накладні на поставку товарно-матеріальних цінностей, які не мали на меті фактичне їх виконання, були направлені на створення уяви про реальну поставку товарів та відповідно завищення витрат підприємства при визначенні податків до сплати в бюджет, які відповідно до вимог діючого законодавства є нікчемними.

За угодою з ТОВ “Валсір” № 0104/08-01 від 01.04.2008 р. ТОВ “Кейдо” віднесло до складу податкового кредиту 1943559 грн.

Вказаний договір не був фактично виконаний ТОВ “Валсір”, а тому сторонами всупереч вимогам ст. 9 ч.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” були складені накладні на поставку товарно-матеріальних цінностей, позивач усвідомлював свої дії в частині ненастання реальних наслідків за договором ? набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, та бажав зменшити сплату податків в доход держави.

Видаткові накладні на поставку товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “Васлір” до ТОВ “Кейдо” виписані для створення уяви про реальну поставку товарів та для завищення витрат підприємства позивача при визначенні податкових зобовязань.

Податковий кредит ТОВ “Кейдо” в сумі 1943559 грн. був сформований неправомірно, з порушенням вимог ст. 216 ЦК України, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, тому податкові накладні ТОВ “Валсір” не можуть бути враховані до складу податкового кредити за відповідні податкові періоди.

Працівники податкової міліції не приймали участь у перевірці, лише супроводжували дану перевірку, вони на підприємстві не знаходились і фінансову-господарську документацію не перевіряли. Супроводження полягало у відібранні пояснень від посадових осіб підприємств-контрагентів позивача щодо реальності здійснення господарських операцій. Таке право працівників податкової міліції передбачене ст. 22 і ч. 3 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Представники позивача в судовому засіданні повністю підтримали заявлені позовні вимоги з наведених в позові підстав і підтвердили, що угода між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” носила реальний характер, позивач сплатив у ціні товару суму податку на додану вартість і на підставі цього сформував податковий кредит.

Висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на доказах, зібраних без законних на те підстав.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позовних вимог і підтвердили позицію відповідача щодо нікчемності правочину оформленого договором поставки товарів № 0104/08-01 від 01.04.2008 р. між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” з вищевикладених обставин.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР (Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В статті 7 цього Закону встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість, а також вимоги щодо оформлення,порядку складання і видачі податкової накладної, яку платник податку зобовязаний надати покупцю із зазначеням окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, вона виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до положення п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п.п. 7.4.4. та п.п.п 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР вказано, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)? в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлені вимоги до первинних облікових документів, як для підстави ведення бухгалтерського обліку господарських операцій і згідно цієї норми первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо? безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В п. 1.1. ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” дано визначення платника податків, згідно з яким ними є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), пеню та штрафні санкції.

В частині 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України і полягають в тому, що: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В статті 204 ЦК України закладено положення про презумцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

В силу статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із копій податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість Державної податкової інспекції в м. Суми за № 0001072312/0/58138 від 01 вересня 2009 року (а. с. 20) вбачається що ТОВ “Кейдо” відповідно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 2915339 грн., із них за основним платежем 1 9433 559 грн. та штрафні (фінансові санкції) в сумі 917 780 грн., підставою для прийняття цього податкового повідомлення-рішення став акт перевірки № 5769/2312/35171674/77 від 17.08.2009 р. “Про результати виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Кейдо” з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2007 р. від 17.08.2009 р.”.

Копією акту перевірки № 5769/2312/35171674/77 від 17.08.2009 р. (а.с. 21-76) підтверджується, що перевіркою зроблено про завищення податкового кредиту за 2008 рік на загальну суму 1943559 грн., в тому числі: за квітень на 248819 грн., за травень на 198975 грн., за червень 304805 грн., за липень на 254326 грн., за серпень на 298494 грн., за вересень на 316890 грн. і за жовтень на 321350 грн. в результаті неправомірного включення сум податку на додану вартість згідно отриманих податкових накладних від ТОВ “Валсір”, які не мали на меті фактичне їх виконання, були направлені на створення уяви про реальну поставку товарів та завищення податкового кредиту підприємства при визначенні податку на додану вартість до сплати в бюджет.

Такий висновок зроблено в звязку з тим, що в ході супроводження документальної перевірки ТОВ “Кейдо” працівниками податкової міліції здійснено відпрацювання проведених операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “Валсір” і встановлено, що ТОВ “Валсір” зареєстроване в м. Києві, проспект 40-річчя Жовтня, 116-а, керівником підприємства вказаний ОСОБА_8 За місцем реєстрації підприємства зясувалося, що вона там ніколи не знаходилося, ОСОБА_8 за свідченням його близьких більше 10 років за адресою реєстрації не знаходиться, ніяких відомостей про його фактичне перебування вони не мають і його розшукують правоохоронні органи в звязку з неодноразовою реєстрацією підприємств, що мають ознаки фіктивності. ОСОБА_8 втрачав свій паспорт і 11.04.2001 року отримав новий.

На підприємстві ТОВ “Валсір”, окрім директора, найманих працівників для здійснення операцій з придбання, складування, реалізації побутової техніки немає.

Опитані водії, що доставляли побутову техніку ТОВ “Кейдо” пояснювали, що отримували її на складах компанії “Фокстрот” в Харківській області та постачання відбувалося за документами інших повязаних з групою компаній “Фокстрот” підприємств, які в подальшому не обліковуються. Фактично ТОВ “Валсір” не має ніякого відношення до постачання матеріально-товарних цінностей, а використовується для оприбуткування за завищеними цінами, отриманої побутової техніки від інших постачальників. Порівнюючи органолептичним методом підписи на формі ОСОБА_8 та підписи на документах податкової звітності виявлені їх розбіжності.

В звязку з цим податковий орган вважає, що ТОВ “Валсір” здійснювало діяльність, що суперечить вимогам Закону, і шляхом укладання угод на реалізацію товарно-матеріальних цінностей надавало можливість іншим субєктам підприємницької діяльності, в тому числі і ТОВ “Кейдо” безпідставно відносити несплачені суми податкових зобовязань до податкового кредиту. Такі дії не відповідають положенням ст. 228, ст.215 і ст. 216 ЦК України оскільки правочин між ТОВ “Кейдо” та ТОВ “Валсір” порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також з метою ухилитися від сплати податків, порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Однак вважає, що повний перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок і відповідно до них відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, для визначення правочину за статтею 228 ЦК як такого що порушує публічний порядок і тому є нікчемним, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Копією господарського договору поставки № 0104/08-01 від 01.04.2008 р., а також додатками до нього (т.1 а.с. 95-106) підтверджується укладення угоди між субєктами господарювання на поставку з боку ТОВ “Валсір” протягом 2008 року ТОВ “Кейдо” побутової техніки та деяких інших товарів згідно специфікації в квітні на суму 1 504 741,91 грн., в травні 1193258,65 грн., в червні 1828837,09 грн., в липні 1525967,15 грн., в серпні 1790971,31 грн., у вересні 1901353,82 грн. і в жовтні 1928107,21 грн.

В силу статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки № 13298/07 та витягу “АГ №883557” з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідки № 46411/10/29-218 про взяття на облік платника податків, свідоцтва № 100054390 про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1 а.с. 112-117) підтверджується офіційна реєстрація ТОВ “Валсір” у державних органах, в тому числі і як платника податку на додану вартість. Види діяльності підприємства ? посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису, інші види оптової торгівлі, оптова торгівля електропобутовими приладами.

Виписками із банківського рахунку ТОВ “Кейдо” в Сумській ОД “Райффайзен Банк Аваль” (т.1 а.с. 118-247, т.2 а.с. 1-112) підтверджується перерахування ТОВ “Валсір” грошових коштів за товар згідно договору № 0104/08-01 від 01.04.2008 р. в травні на суму 1504741,91 грн., в червні 1193257,52 грн., в липні 1411163,59 грн., в серпні 1245967,17 грн., у вересні 1670 971,32 грн., у жовтні 1551353,8 грн., в листопаді 1728107,3 грн., в грудні 1050000 грн., в лютому 2009 року 1304727,89 грн., в березні 2009 року 1541430,52 грн., всього ? 14201 721,02 грн. У вказані суми оплат включалися суми податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків від суми платежу.

На кожну поставку товарів ТОВ “Кейдо” видавалася платником податку, який поставляв товари податкову накладну, які повністю відповідають вимогам, що викладені в п.п. 7.2.1. п. 7.2. статті 7 Закону України № 168/97-ВР, що підтверджується копіями податкових накладних: № 0204-02 від 02.04.08 р., № 0204-03 від 02.04.08 р., № 2904-01 від 29.04.08 р., № 0505-05 від 05.05.08 р., № 2805-02 від 28.05.08 р., № 0406-01 від 04.06.08 р., № 1006-01 від 10.06.08 р., № 1806-01 від 18.06.08 р. (т.2 а.с. 113-250),

№ 0107-07 від 01.07.08 р., № 0907-03 від 09.07.08 р., № 2107-01 від 21.07.08 р., № 0108-01 № і № 0108-02 від 01.08.08 р., № 2208-01 від 22.08.08 р., № 0209-06 від 02.09.08 р., № 0309-01 від 03.09.08 р., № 2309-01 від 23.09.08 р., № 2609-01 від 26.09.08 р., № 0210-12 і № 0210-13 від 02.10.08 р., № 1410-04 від 14.10.08 р., № 2810-05 від 28.10.08 р., № 0202-02 від 02.02.09 р., № 1602-01 від 16.02.09 р. (т.3 а.с. 1-246),

№ 1602-02 від 16.02.09 р., № 0203-02 та № 0203-03 від 02.03.09 р., № 1003-01 від 10.03.09 р. (т.4 а.с. 1-59).

Згідно копії акту ДПІ в м. Суми № 5769/2312/35171674/77 від 17.08.2009 р. “Про результати виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Кейдо” з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.03.2007 р. від 17.08.2009 р.” (а.с. 21-76), виїзна планова перевірка позивача проводилася в період з 27 липня по 10 серпня 2009 року.

Згідно наданих представниками відповідача копій пояснень осіб щодо ТОВ “Валсір” та його керівника (т.4 а.с. 76-78) ці пояснення були надані на імя начальника МВПМ ДПІ в м. Суми і записані 06, 08 і 12 серпня 2009 року, тобто в період проведення перевірки та складання вищевказаного акту за її наслідками.

Це свідчить про фактичну участь у проведенні виїзної планової перевірки платника податків працівників податкової міліції оскільки зібрана ними інформація була доказами про нікчемність правочину між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” від 01.04.08 р.

Доводи представників ДПІ в м. Суми про супроводження перевірки працівниками податкової міліції і про їх неучасть у перевірці “оскільки вони на підприємстві, що перевіряється, не знаходилися” суд визнає безпідставними оскільки сам по собі факт не перебування поруч із зазначеними в направленні на перевірку працівниками ДПІ в м. Суми не є визначальним. Участь працівників податкової міліції у перевірці підтверджується внесенням інформації про контрагентів ТОВ “Кейдо”, які були ними зібрані, до акту перевірки позивача як доказів, які встановлені саме в результаті діяльності ревізорів-інспекторів ДПІ в м. Суми, яким на перевірку позивача було видано направлення. Ця обставина є визначальною для встановлення участі у перевірці.

В судовому засіданні представник відповідача Махновська І.М., яка маючи направлення брала участь у перевірці позивача, підтвердила, що працівники податкової міліції наслідки своєї роботи оформили письмово і цю інформацію було занесено у виді “вставки” до акту.

В статті 111 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначено підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів), а також встановлено, що працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не повязані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.

Жодних доказів ведення оперативно-розшукових справ або розслідування кримінальних справ стосовно працівників ТОВ “Кейдо” або ТОВ “Валсір” на день розгляду справи представники відповідача суду не надали і не було таких справ в наявності і раніше.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, норми якої є нормами пряямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії працівників податкової міліції щодо збору інформації відносно контрагентів позивача не відповідають вказаним вище положенням Конституції України.

Доказів щодо нікчемності правочину від 01.04.2008 р. між ТОВ “Кейдо” і ТОВ “Валсір” про поставку побутової техніки представниками ДПІ в м. Суми, на яких покладено обовязок доказування правомірності свого рішення в адміністративні справі про протиправність рішення субєкта владних, не надано і про існування таких доказів відомостей не добуто.

Таким чином, на підставі наведених доказів суд вважає, що податковий кредит позивачем було сформовано відповідно до вимог ст. 7 п. 7.4 Закону України № 168/97-ВР, представники відповідача в судовому засіданні не доведено правомірність прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Кейдо” до Державної податкової інспекції м. Суми про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати не чинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Суми від 01 вересня 2009 року № 0001072312/0/58138 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю “Кейдо” суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафних санкцій в загальній сумі 2915339 (два мільйони девятсот пятнадцять тисяч триста тридцять девять) грн.

Відшкодувати за рахунок державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “Кейдо” судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом 10 днів з моменту складання повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження та подачі протягом наступних 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили у випадку не подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.

У випадку подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили, якщо її не буде скасовано, після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) М.М. Шаповал

Судді (підпис) В.М. Соколов

(підпис) С.М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя М.М. Шаповал