Рішення № 95628415, 10.03.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

10.03.2021

Справа №489/5199/20

Провадження №2/489/621/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Румянцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – Бодюл А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лафаєтс" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача, яким просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 39 574,34 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку станом на 15.10.2020 у розмірі 205 643,48 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що у період з 10 липня 2019 року по 05 лютого 2020 року вона працювала у ТОВ «Карго Дайнемікс Групп» на посаді начальника служби охорони праці. Під час перебування з відповідачем у трудових відносинах, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 39 574,34 грн., що підтверджується довідкою від 05.02.2020 № 00000000011. Відповідач ТОВ «Карго Дайнемікс Групп» змінило назву на ТОВ «Лафаєтс». У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільнені її з посади, та те, що з моменту її звільнення до дня подання позовної заяви до суду пройшло 8 місяців та 9 днів, з відповідача підлягає стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ухвалою суду від 27.10.2020, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 16.11.2020, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 16.11.2020, звільнено позивачку від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Як вбачається з трудової книжки позивачки серії АВ № 872283, 10 липня 2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду начальника служби охорони праці ТОВ «Карго Дайнемікс Групп».

05 лютого 2020 року наказом ТОВ «Карго Дайнемікс Групп» № 21/ОС про припинення трудового договору, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника служби охорони праці за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. Виплатити грошову компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки та відпустки як матері двох дітей за період роботи з 10.07.2019 по 05.02.2020 у кількості 34 календарних днів.

Згідно довідки ТОВ «Карго Дайнемікс Групп» № 00000000011 від 05.02.2020, ОСОБА_1 нарахований дохід за період з 10.07.2019 по 04.02.2020 у розмірі 118462,96 грн. Виплачено за вказаний період – 55788,34 грн. Заборгованість по заробітній платі станом на 04.02.2020 складає 39574,34 грн.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, вбачається, що ТОВ «Карго Дайнемікс Групп» змінило назву на ТОВ «Лафаєтс».

Обсяг відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, що включаються до ЄДР визначає стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Щодо юридичних осіб до ЄДР вносяться відомості, зокрема, про повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; види діяльності; дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу); дані про відокремлені підрозділи юридичної особи; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи; дані про юридичних осіб – правонаступників та інші відомості передбачені цією статтею.

На теперішній час ТОВ «Лафаєтс» є належним відповідачем у дійсній справі.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст. 2 Кодексу законів про працю України, право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Позивач зазначає, що відповідачем йому не виплачена заробітна плата при звільненні.

Згідно довідки ТОВ «Карго Дайнемікс Групп» № 00000000011 від 05.02.2020, ОСОБА_1 нарахований дохід за період з 10.07.2019 по 04.02.2020 у розмірі 118462,96 грн. Виплачено за вказаний період – 55788,34 грн. Заборгованість по заробітній платі станом на 04.02.2020 складає 39574,34 грн. Середньоденна заробітна плата – 809,62 грн.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 року № 13 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

З поданого позивачем розрахунку, вбачається, що середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 06.02.2020 по 15.10.2020 становить 205643,48 грн.

Проте, судом здійснено власний розрахунок, згідно якого середній заробіток за період затримки виплати сум, що належать звільненому працівникові з урахуванням середньоденної заробітної плати та робочих днів з дня звільнення по 15 жовтня 2020 року - у сумі 140064,26 грн., виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати у сумі 809,62 грн. х на кількість прострочених робочих днів - 173.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За такого, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1400,64 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лафаєтс" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лафаєтс" на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розміні 39 574 грн. 34 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лафаєтс" на користь ОСОБА_1 компенсацію частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати заробітної плати у розмірі 140 064 грн. 26 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лафаєтс" на користь держави судовий збір у розмірі 1 400 грн. 64 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лафаєтс", юридична адреса: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 4, ЄДРПОУ 42642405.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва підпис Н.О. Рум`янцева

Згідно з оригіналом.

Суддя:

Повний текст судового рішення складено «10» березня 2021 року.