Ухвала суду № 95624751, 18.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3310/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 березня 2021 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяна О.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення компенсації, пов`язаної із втратою середнього заробітку, за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 35 від 17.02.2021 року про звільнення;

- поновити його на посаді лікаря-паталогоанатома паталого-анатамічного відділу комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради;

- стягнути з комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради компенсації, пов`язаної із втратою середнього заробітку;

- стягнути з комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000 гривень.

Приписами ч.1 ст. 187 ЦПК України визначено, що суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 175 ЦПК України заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Також позовна заява повинна містити зміст позовних вимог /п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України/.

Відповідно до пункту один частини один статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

На порушення цих законодавчих вимог в поданій позовній заяві не вказана ціна позову, відсутній обґрунтований розрахунок суми середнього заробітку, яку позивач вважає недоотриманою за час вимушеного прогулу, в резолютивній (прохальній) частині позову відсутній зміст позовних вимог, тобто не вказано яку суму позивач просить стягнути на його користь з відповідача та за який період.

Відповідно до ч.1, 5,6, 7 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вже зазначено вище, позивачем крім іншого заявлено вимогу про стягнення компенсації, пов`язаної із втратою середнього заробітку, розмір якої не визначено, які не визначено період за який така має бути стягнута.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду (постанова від 30 січня 2019 року) підтвердила висновок Верховного Суду України щодосплати судового зборуза пред`явлення вимоги про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладений при розглядісправи № 6-1121цс16.

Зокрема Велика палата вказала на те, що … стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Окрім того, у вказаній постанові зазначено, що …. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином Велика Палата зробила правовий висновок про те, що … пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

З огляду на викладене позивачу слід сплатити судовий збір за вказану вимогу відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», як за позовну вимогу майнового характеру.

Згідно ч.1 ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем -1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача на його користь 10 000,0 (десять тисяч) гривень моральної шкоди. У зв`язку з чим суд констатує, що вказаний розмір моральної шкоди, має бути врахований позивачем , при сплаті судового збору за вимоги майнового характеру.

Враховуючи зазначені обставини, приходжу до переконання, що вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, а тому вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст.ст.175,177 ЦПК України.

Статтею 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, суд вважає за необхідне встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом зазначення ціни позову та надання наявних документів (розрахунків) на підтвердження викладених доводів.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Закарпатський протипухлинний центр» Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення компенсації, пов`язаної із втратою середнього заробітку, за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачам строк, для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, якщо ним відповідно до ухвали суду у встановлений строк буде виконано вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо не будуть усунуті недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя К.С. Дегтяренко