Ухвала суду № 95624745, 18.03.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13392/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2021 місто Ужгород

Колегія суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі:

головуючої судді – Сарай А.І.,

суддів – Дегтяренко К.С., Логойди І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Зборовської Х.В.,

прокурора – Машкаринець Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Ужгород заяву головуючого судді Сарай А.І. про самовідвід від розгляду кримінального провадження № 1-кп/308/310/21 (справа № 308/13392/18), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018070000000046 від 05.05.2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

17.03.2021 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов на новий розгляд згідно з ухвалою Львівського апеляційного суду від 02.03.2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1-кп/З08/310/21 (справа № 308/13392/18), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018070000000046 від 05.05.2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2021 року зазначене кримінальне провадження було розподілене колегії суддів у складі: суддя - доповідач – Дергачова Наталія Володимирівна, судді: Дегтяренко Катерина Сергіївна та Логойда Ірина Володимирівна.

Ухвалою колегія суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.03.2021 року задоволено заяву головуючого судді Дергачової Наталії Володимирівни про самовідвід від 17.03.2021 року від розгляду кримінального провадження № 1-кп/308/310/21 (справа № 308/13392/18), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018070000000046 від 05.05.2018 року про обвинувачення громадянина України ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, - задовольнити. Справу постановлено передати для повторного автоматизованого розподілу для визначення головуючого судді в складі колегії в порядку ст. 35 КПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2021 року зазначене кримінальне провадження було розподілене колегії суддів у складі: суддя - доповідач – Сарай Алла Іванівна, судді: Дегтяренко Катерина Сергіївна та Логойда Ірина Володимирівна.

Головуючою колегії суддів Сарай А.І. у судовому засіданні заявлено самовідвід на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, який мотивовано тим, що згідно з її поданою щорічною декларацією за 2017 рік, як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, вказується про отримання нею доходу від Благодійного фонду «КМКС», засновником якого є потерпіла сторона у справі ГО «ТУКЗ», а керівником ОСОБА_2 .

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти заявленого самовідводу.

Заслухавши думку судді, яка заявила самовідвід, та прокурора, вивчивши заяву про самовідвід головуючого судді, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Згідно зі ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. Також відповідно до ст. 76 цього Кодексу не допускається повторна участь судді в кримінальному провадженні.

Наведений перелік підстав для відводу судді є вичерпним.

Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, встановлюють, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи зокрема в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Європейський суд з прав людини у своїй судовій практиці неодноразово звертав увагу на дотримання правил неупередженості (безсторонності) судами, як складової права на справедливий судовий розгляд, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Зокрема, у справі «П`єрсак проти Бельгії» від 01.10.1982 року Європейський суд уточнив зміст поняття «неупереджений суд», зазначивши, що для того, щоб суди могли вселяти громадськості необхідну довіру, слід враховувати також і питання їх внутрішньої організації. Правова позиція Суду по цій справі полягає в тому, що суб`єктивний підхід до неупередженості відображає особисті переконання цього судді у конкретній справі, об`єктивний – визначає, чи мали місце достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Презумпція особистої неупередженості діє до тих пір, поки не доведено інше. Будь-який суддя, відносно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду, який розглядає справу. Інакше підривається довіра, якою у демократичному суспільстві мають користуватися суди.

Крім того, Європейські стандарти забезпечення права на справедливий суд встановлюють певні вимоги щодо безсторонності суду з точки зору стороннього спостерігача. З метою забезпечення судом необхідної довіри, важливим є існування процедур для забезпечення безсторонності у національному законодавстві, а саме, правил, що регулюють відсторонення суддів (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти). Такі правила демонструють спробу законодавства усунути всі сумніви стосовно неупередженості судді або суду у справі і створити спробу забезпечити безсторонність шляхом ліквідації причин таких сумнівів. Більш того, для забезпечення безсторонності, законодавство спрямоване на усунення будь-яких проявів упередженості і, таким чином, сприяє довірі суспільства до суду (Meznaric v. Croatia (Межнаріч проти Хорватії).

Враховуючи викладене та беручи до уваги обставини, зазначені у заяві головуючої судді Сарай А.І. про самовідвід, для уникнення будь-яких, навіть щонайменших, сумнівів у неупередженості судді чи будь-яких інших сумнівів в об`єктивному вирішенні кримінального провадження, а також з метою сприяння підвищенню рівня довіри громадськості до судів, суд приходить до висновку, що є підстави для самовідводу, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, а відтак, заява про самовідвід є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 76, 80, 81, 369, 371, 372 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву головуючої судді Сарай Алли Іванівни про самовідвід від 18.03.2021 року від розгляду кримінального провадження № 1-кп/308/310/21 (справа № 308/13392/18), відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018070000000046 від 05.05.2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 14 та ст. 113, ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, – задовольнити.

Справу передати для повторного автоматизованого розподілу для визначення головуючого судді в складі колегії в порядку ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя А.І. Сарай

Судді К.С. Дегтяренко

І.В. Логойда