Ухвала суду № 95618059, 18.03.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/10718/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року м. Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Скрипника С.М.

за участі секретаря судового засідання Брайловської М.М.,

прокурора Ткаченка А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Шмулової І.М.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Сватове кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сєвєродонецьк Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, який не працює, раніше неодноразово судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,-

Встановив:

У провадженні Сватівського районного суду Луганської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, оскільки є підстави вважати, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення; ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерплих, свідка ОСОБА_2 та вчинити інше кримінальне правопорушення, які з урахуванням обставин кримінального провадження, з моменту обрання запобіжного заходу, не зменшились та не зникли. На даний час відсутні будь-які інші підстави для змін чи скасування обраного запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти заявленого клопотання щодо продовження запобіжного заходу, вказав, що клопотання необґрунтоване. Доказів наявності ризиків прокурором не надано.

Захисник обвинуваченого – адвокат Шмуйлова І.М. – заперечувала щодо задоволення клопотання щодо продовження запобіжного заходу, зазначила, що воно не обґрунтоване, ризики не підтверджені.

Заслухавши думку учасників процесу щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , то суд виходиться із наступного.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених частиною 1 даної статті. Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у інше приміщення, вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення, відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, оскільки ОСОБА_1 ніде не працює, не навчається, проживає без реєстрації, не одружений, не має на утриманні дітей, тому не будучи пов`язаним трудовими та сімейними зобов`язаннями, тобто не маючи міцних соціальних зв`язків, у разі звільнення його з ізолятора тимчасового тримання м. Старобільськ, може вільно переміщатися по території України та виїжджати за кордон, в зв`язку з чим може бути відсутнім за місцем своєї реєстрації та через це унеможливити виконання завдань кримінального провадження.

Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_1 неодноразово судимий за злочини, в тому числі, проти власності, що свідчить про те, що він є обізнаним у формах та методах роботи правоохоронних органів, у зв`язку з чим, перебуваючи на волі може впливати на свідка у кримінальному провадженні ОСОБА_2 із яким проживав до затримання та який є його товаришем. Також, перед яким має авторитет.

Щодо наявності ризику впливати на потерпілого, то суд вважає, що прокурор не довів його наявності, крім того, на даний час судом допитано потерпілу ОСОБА_3 , а від потерпілого ОСОБА_4 в матеріалах справи наявна заява, де зазначено, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має.

Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, свідчить те, що ОСОБА_1 будучи раніше засудженим за кримінальні правопорушення, які безпосередньо пов`язані з крадіжкою майна, пов`язаною з проникненням, має не погашені та не зняті у встановленому законом порядку судимості, що свідчить про його стійку злочинну спрямованість.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На даній стадії процесу відсутні підстави для обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу.

З огляду на підвищену суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, з метою забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а також за відсутності вагомих підстав для скасування або зміни запобіжного заходу на більш м`який, та відсутності обставин, що свідчать про неможливість утримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за доцільне продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, керуючись вимогами ч. 5 ст. 182, ст. 183 КПК України, суд вважає можливим щодо обвинуваченого ОСОБА_1 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, являється працездатним, тому з урахуванням вказаних обставин, суд вважає за необхідне визначити розмір застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45400 грн., оскільки такий розмір є цілком достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 315, 369-372 КПК України, суд, –

Постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 16 травня 2021 року включно.

Визначити обвинуваченого ОСОБА_1 розмір застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок №UA20820172035520900100000267, код отримувача 26297948, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, після внесення якої ОСОБА_1 повинен бути звільнений з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст.202 КПК України.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Копію ухвали направити начальнику СІЗО м. Старобільськ.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя: Скрипник С.М.