Рішення № 95615162, 12.03.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2021 Справа № 917/1997/20

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н. С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) в особі Полтавської філії районних електромереж АТ "Полтаваобленерго" (38752, Полтавський район, с.Щербані, вул. Енергетиків, 17)

до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (36020, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40а, код ЄДРПОУ 03361661)

про стягнення 20 875,33 грн.,

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Полтавської філії районних електромереж АТ "Полтаваобленерго" (позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області із позовною заявою (вх. № 2182/20 від 23.12.2020р.) до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (відповідач) про стягнення 20 875,33 грн. пені за неналежне виконання умов Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № о/р 23100094 від 25.02.2019р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасного проведення розрахунків за послуги з розподілу електричної енергії, внаслідок чого позивач, на підставі приписів чинного законодавства та умов Договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.12.2020 р. позовну заяву АТ "Полтаваобленерго" прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також, зазначеною ухвалою було встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема, було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвала суду від 28.12.2020 р. отримана позивачем та відповідачем відповідно 16.01.2021( а.с. 57) та 14.01.2021 р. ( а.с.56).

В межах встановленого судом строку від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (за вх. №1273 від 02.02.2021 р., відзив зданий до поштового відідлення 29.01.2021 р.). У відзиві відповідач проти позовних вимог не заперечує, але зазначає що, підприємство відповідача є збитковим та має невідшкодовану з боку держави різницю тарифів встановлених НКРЕКП на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які діяли під час періоду, в якому виникла заборгованість за спожиту електроенергію. Згідно балансу станом на 30.06.2020р. та звіту про фінансові результати за І півріччя 2020р. КП ПОР "Полтававодоканал" за 2020 рік підприємство є збитковим. На даний час підприємство не має можливості вчасно розраховуватися із своїми кредиторами, вносити обов"язкові платежі до бюджету. Проте, КП ПОР "Полтававодоканал" виконує вимоги чинного законодавства в частині відсутності поточної заборгованості за спожиту електроенергію та заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії. Зважаючи на те, що дії КП ПОР "Потававодоканал" щодо несвоєчасного виконання прийнятих на себе зобов"язань за Договором о/р №23100094 від 25.02.2019р. не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, відповідач просить зменшити розмір пені на 50% від заявленої суми до 10 437,64 грн.

До відзиву відповідач додав копію звіту про фінансові результати за І півріччя 2020р., копію балансу станом на 30.06.2020р.

Від позивача 11.02.2021 року надійшла відповідь на відзив (вх. №1588). У відповіді на відзив позивач заперечує щодо зменшення пені та вказує на те, що умови договору повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова, відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, від виконання зобов"язання не допускається. Відтак, пеня нарахована позивачем на підставі умов договору та вимог чинного законодавства.

Позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі та стягнути з відповідача пеню в розмірі 20 875,33 грн.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

25 лютого 2019 року р. між ПАТ "Полтаваобленерго" та Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу електричною енергією о/р №2310094 (далі - Договір, а с.9-16).

Відповідно до п. 2.1.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил.

Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за ініціативою споживача або оператора системи відповідно до визначених цими Правилами випадків, як правило, укладається шляхом приєднання споживача за заявою-приєднанням до розробленого оператором системи розподілу договору на умовах складеного оператором системи розподілу паспорта точки розподілу.

Постановою НКРЕКП від 16.11.2018р. № 1442 ПАТ "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО" видана

ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України "Про ринок електричної енергії”, ПАТ "ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО" на сьогоднішній день є оператором системи розподілу електричної енергії на території Полтавської області. Послуги з розподілу електричної енергії надаються оператором системи згідно з умовами п.2.1.4.-2.1.6. ПРРЕЕ.

Рішенням загальних зборів акціонерів, що відбулися 17.04.2019р., тип і назва товариства "Полтаваобленерго" приведено у відповідність до вимог Закону України “Про акціонерні товариства” і змінена з Публічного акціонерного товариства “Полтаваобленрего” на Акціонерне товариство "Полтаваобленерго".

За умовам Договору ПАТ "Полтаваобленерго" є Оператором системи (далі - Оператор), а Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" - Споживачем (далі - Боржник).

Розділом 2 Договору передбачено, що Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, а Споживач оплачує за розподіл електричної енергії.

Згідно з п. 2.3. Договору, Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком 4 "Порядок розрахунків".

У відповідності до Додатку № 4 до Договору "Порядок розрахунків":

- Обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 (один) календарний місяць (п.1);

- Попередня оплата здійснюється до 25 числа включно місяця, що передує розрахунковому, у розмірі повної вартості послуг з розподілу очікуваного обсягу споживання електричної енергії на підставі отриманого у оператора системи рахунку. В якому зазначається кінцева дата його оплати.

Очікуванні обсяги споживання електричної енергії визначаються Оператором системи одним із вказаних нижче способів і беруться до розрахунків ті, які є більшими:

- згідно з наданою "Відомістю про обсяги очікуваного споживання електричної енергії Споживачем" або визначені згідно з п. 2.4.3 ПРРЕЕ (п.8);

- Остаточний розрахунок за послуги з розподілу електричної енергії, оформлений рахунком Оператора системи здійснюється : - протягом 5-ти робочих днів з дня отримання рахунка не побутовим споживачем (п.9);

- За внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, Споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми. Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (п.14).

Відповідач подав позивачу письмові Відмості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії на 2020 рік (а.с.19).

За даними позивача, в порушення умов Договору в частині своєчасного здійснення платежу на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії, позивач нарахував пеню на передоплату за несвоєчасне проведення платежів за послугу з розподілу в розмірі 20 875,33 грн. за період з січня 2020р. по березень 2020 р.

У червні 2020 р. позивачем направлена відповідачу претензія ( а.с. 41) про сплату пені в суму 20 875 , 33 грн. за несвоєчасне та не в повному обсязі здійснення оплати за послуги з розподілу електричної енергії згідно Договору.

Вказана претензія залишена відповідачем без реагування.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно з ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов`язання за Договором.

Відповідачем надані позивачу письмові Відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії КП ПОР "Полтававодоканал" на 2020 рік (а.с.19).

З метою уникнення розбіжностей між прогнозовими обсягами розподілу та постачання електричної енергії КП ПОР "Полтававодоканал" надало АТ Полтаваобленерго" зкориговані пооб"єктивні обсяги розподілу електричної енергії у відповідності до запланованих обсягів її споживання протягом січня, лютого, березня 2020р. (а.с.20-31).

Відповідно до п.8 Порядку розрахунків (Додаток №4 до Договору), попередня оплата здійснюється до 25 числа включно місяця, що передує розрахунковому, у розмірі повної вартості послуг з розподілу очікуваного обсягу споживання електричної енергії на підставі отриманого у оператора системи рахунку. В якому зазначається кінцева дата його оплати.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вищезазначеним Договором в частині своєчасного здійснення платежу на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (договірного) обсягу споживання електричної енергії не здійснив попередню оплату послуг.

Відповідно до ст.610, ст.611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно пункту 8.5 Договору, за внесення платежів, передбачених Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком (п. 8 Додатку № 4 “Порядок розрахунків”), Споживач сплачує безпосередньо Оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми. Сума пені, компенсаційні нарахування встановленого індексу інфляції та три проценти річних зазначаються у розрахунковому документі окремими рядками.

Пунктом 14 Додатку № 4 “Порядок розрахунків” до Договору, за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, Споживач сплачує Оператору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми. Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст.546, ст.549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

За даними позивача заборгованість відповідача по пені, яка нарахована на передплату за послуги з розподілу електричної енергії по Договору за січень 2020 р. ( за період з 27.12.2019 р. по 31.01.2020 р.) , за лютий 2020 р. ( за період з 28.01.2020 р. по 29.02.2020 р.) та березень 2020 р. ( за період з 26.02.2020 р. по 11.03.2020 р.) складає 20 875,33 грн. ( розрахунок а.с.2-4, 32).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені на суму 20 875,33 грн., судом встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов Договору та чинного законодавства України (перевірка правильності розрахунків здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт").

Відповідачем у відзиві на позов заявлено до суду клопотання (вх. 1273 від 02.02.2021р.) про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %. Зазначене клопотання вмотивовано, зокрема, тим що відповідач перебуває у досить скрутному фінансовому становищі, адже має невідшкодовану з боку держави різницю тарифів встановлених НКРЕКП на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які діяли під час періоду, в якому виникла заборгованість. Згідно балансу станом на 30.06.2020р. та звіту про фінансові результати за І півріччя 2020р. КП ПОР "Полтававодоканал" за 2020 рік підприємство є збитковим. На даний час підприємство не має можливості вчасно розраховуватися із своїми кредиторами, вносити обов"язкові платежі до бюджету. Проте, КП ПОР "Полтававодоканал" виконує вимоги чинного законодавства в частині відсутності поточної заборгованості за спожиту електроенергію та заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії.

Стаття 233 ГК України встановлює, що у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18, господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов"язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов"язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов"язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів ( штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов"язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

При цьому, суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи вищенаведене, а також майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, баланс їх інтересів, беручи до уваги те, що відповідачем вживались заходи щодо виконання зобов`язання за Договором та погашення суми основного боргу і на момент пред"явлення позову сума основого боргу у відповідача відсутня, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов Договору, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1ст. 233 ГК України правом та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 10 437, 67 грн., відповідно, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

При цьому, при визначенні розміру (відсоткового співвідношення) зменшення пені суд керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені судом задовольняються частково в сумі 10 437, 67 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд у позові відмовляє.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10 437, 67 грн. - пені обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Дана позиція викладена у постанові Верховного суду від 04.05.2018 р. у справі № 917/1068/17.

Керуючись ст.ст. 46, 129, 231-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (36020, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40а, код ЄДРПОУ 03361661) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ "ТАСКОМБАНК", МФО 339500, ЄДРПОУ 00131819) - пеню за Договором о/р 23100094 від 25.02.2019 р. в розмірі 10 437, 67 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 17.03.2021 р.

Суддя Ореховська О.О.