Рішення № 95615160, 15.03.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 Справа № 917/1979/20

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" вул. Кудрявська, 26/28 , м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" м-н Незалежності,16, м. Полтава,36000, код ЄДРПОУ 21043232

про стягнення 81 322,42 грн.

Справа розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Украгазвидобування", м.Київ (позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області із позовною заявою (вх. №2161/20 від 21.12.2020р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла", м.Полтава (відповідач) про стягнення 81 322, 42 грн. пені за неналежне виконання умов Договору сервітуту № 259/16 від 04.03.2016 р.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.12.2020р. позовну заяву Акціонерного товариства "Украгазвидобування" прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі №917/1979/20. Справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також, зазначеною ухвалою було встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема, було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Сторони по справі належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та про покладені на них обов`язки, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 24.12.2020р. (а.с. 94-95). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав.

Відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно до вимог ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято в нарадчій кімнаті.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

04 березня 2016 року між Акціонерним товариством "Украгазвидобування" (позивач, за умовами договору - Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" (відповідач, за умовами договору - Користувач) укладено Договір сервітуту № 259/16 (далі - Договір) (а.с. 26-31).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- Власник надає Користувачу право користування (сервітуту) цілісним майновим комплексом, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с.Терентіївка. вул. Михайличенка,1 (надалі -Майно). Перелік Майна, право на користування яким надається Користувачу, визначається в акті приймання-передачі Майна, який підписується уповноваженими представниками Сторін, і з моменту такого підписання є невід`ємною частиною Договору (п.1.1);

Цільове призначення використання Майна Користувачем - для функціонування навчально-тренувальної бази (п.1.2);

- Користувач має право використання Майна за його цільовим призначенням, визначеним предметом цього Договору, з моменту укладення цього Договору та підписання Сторонами акту приймання - передачі (п.3.1, п.3.2);

- Право користування (сервітут) Майном встановлюється Сторонами з моменту набрання чинності Договором та підписання Сторонами акту приймання-передачі Майна на строк до 31 грудня 2016 року, та в разі відсутності заперечень Сторін за 30 днів до моменту закінчення строку, визначеного даним пунктом, право користування (сервітут) Майном вважається продовженим Сторонами на строк до 31 грудня 2017 року (п.4.1);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками Сторін і діє до моменту його розірвання Сторонами або припинення сервітуту, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору (п.4.3);

- Плата за право користування (сервітут) Майном здійснюється Користувачем на користь Власника, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього до 15 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставленого Власником рахунку (п.5.2);

- Розмір плати за право користування (сервітут) Майном може бути переглянутий Власником у зв`язку зі змінами цін, тарифів, тощо. Власник повідомляє письмово Користувача щодо зміни розміру такої плати (п.5.3);

- Вартість комунальних послуг (водо-, енерго-, тепло-, газопостачання, телефонний, факсимільний та інший зв`язок), а також інші виграти, пов`язані з утриманням приміщень, сплачує Користувач (п.5.4);

- За невиконання або неналежне виконання Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України і умовами Договору (п.7.1);

- За затримку плати за право користування (сервітут) Майном, Користувач сплачує Власнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (п.7.4);

- Дія Договору розповсюджується на правовідносини Сторін, що склались в частині користування Майном починаючи з 01 вересня 2015 року в порядку статті 631 ЦК України (п.8.1).

09 червня 2017 року між сторонами укладено Додаткову угоду (а.с.33). Відповідно до умов Додаткової угоди пункт 4.1 викладено в наступній редакції:

"Право користування (Сервітут) Майном встановлюється Сторонами з моменту набрання чинності Договором та підписання Сторонами акту приймання - передачі Майна на строк до 31 грудня 2020 року".

Всі інші пункти та умови договору залишаються незмінними та обов"язковими для виконання Сторонами. Дана додаткова угода складена в двох автентичних примірниках по одному для кожної із Сторін та є невід`ємною частиною Договору сервітуту від 04.03.2016 № 259/16.

01 вересня 2015 року між сторонами складено Акт приймання-передачі майна до Договору сервітуту № 259/16 від 04.03.2016 р. (а.с.34).

Між Позивачем та Відповідачем підписані відповідні акти приймання-передачі послуг з користування Майном.

Як вказує позивач, відповідачем порушені договірні зобов"язання в частині своєчасності оплати за право користування майном згідно Договору.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 20.11.2020р. за вих. №ПТ8 004. 1. 34 - 8364, щодо оплати заборгованості за користування майном в розмірі 311 202,75 грн. та пені в розмірі 81 322,42 грн. (а.с.77-78), яка залишена відповідачем без відповіді, а грошове зобов"язання без виконання.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, на підставі п.7.4 Договору, в розмірі 81 322,42 грн. (розрахунок - а.с.25 ).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст.ст. 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли правовідносин, що випливають з договору сервітуту.

Згідно зі статтею 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає в обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За ст. 403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

04 березня 2016 року між Акціонерним товариством "Украгазвидобування" ( Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" ( Користувач) укладено Договір сервітуту № 259/16 (далі - Договір) (а.с. 26-31).

Відповідно до матеріалів справи 01.09.2015 року між сторонами підписано та скріплено печатками підприємств Акт приймання-передачі майна до Договору сервітуту від 04.03.2016 р. (а.с.34). Відповідно до п.8.1 Договору дія Договору розповсюджується на правовідносини Сторін, що склались в частині користування Майном починаючи з 01 вересня 2015 року в порядку статті 631 ЦК України Актом приймання-передачі визначено, що Власник передав, а Користувач прийняв право користування цілісним майновим комплексом, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Терентіївка, вул. Михайличенка, 1.

Згідно Актів приймання-передачі послуг з користування майном до Договору сервітуту №259/16 від 04.03.2016р. Власник, на виконання умов Договору сервітуту, надав користувачу послуги з використання Майном, перелік якого вказаний в Договорі та додатках до нього в грудні 2019р, а також в період з січня 2020 р. по вересень 2020 р. (включно) (а.с.37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64).

За умовами Актів, Власник, на виконання умов Договору сервітуту №259/16 від 04.03.2016 року, надав послуги з користування Майном Користувачу в повному обсязі та у останнього відсутні будь-які зауваження до Власника щодо цього.

Позивачем були направлені відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг за користування майном згідно Договору : №7071-12-ПГВ від 31.12.2019р. (а.с.38); № №7081-01-ПГВ від 31.01.2020 р. ( а.с. 41); №7084-02-ПГВ від 28.02.2020р. (а.с.44), №7093-03-ПГВ від 31.03.2020р. (а.с.47), №7100-04-ПГВ від 30.04.2020р. (а.с.50), №7105-05-ПГВ від 31.05.2020р. (а.с.53), №7108-06-ПГВ від 30.06.2020р. (а.с.56), №7114-07-ПГВ від 31.07.2020р. (а.с.59), №7119-08-ПГВ від 31.08.2020р. (а.с.62), №7124-09-ПГВ від 30.09.2020р. (а.с.65). Вищевказані рахунки-фактури отримані позивачем ( а.с.а.с. 39, 42, 45, 48, 51, 54, 57, 60,63, 66).

Відповідно до п.5.2 Договору, плата за право користування (сервітут) Майном здійснюється Користувачем на користь Власника, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього до 15 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставленого Власником рахунку.

Відповідач несвоєчасно здійснював послуги за користування майном згідно Договору, що підтверджується наданими позивачем виписками по особовому рахунку (а.с.67-76).

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що за затримку плати за право користування (сервітут) Майном, Користувач сплачує Власнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 81 322,42 грн. пені, яка обрахована позивачем за період прострочки платежу по кожному рахунку-фактурі окремо ( розрахунок а.с.25).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені на суму 81 322,42 грн., суд встановив, що заявлені суми нарахувань не відповідають вимогам ЦК України, ГК України та умовам Договору, зокрема з огляду на наступне:

відповідно до п.5.2 Договору, плата за право користування (сервітут) Майном здійснюється Користувачем на користь Власника, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього до 15 числа місяця, наступного за звітним, на підставі виставленого Власником рахунку.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 803/350/17 та у справі N 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі N 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі N 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі N 814/4170/15).

Отже, нарахування пені починається з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Крім того, відповідно до виписок з особового рахунку позивачем невірно враховані проплати по рахунках – фактурах №7081-01-ПГВ від 31.01.2020р. та №7084-02-ПГВ від 29.02.2020р.

Згідно здійсненого судом перерахунку пені (по кожному рахунку-фактурі окремо з урахуванням здійснених відповідачем проплат) загальна суму пені має становити 82 047,42 грн., що перевищує розмір пені заявлений позивачем до стягнення з відповідача (81 322,42 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, суд не має права вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача суму пені більшу аніж заявлено позивачем у позові.

З огляду на вищенаведене та доведення факту неналежного виконання відповідачем обов`язку з оплати за право користування (сервітуту) Майном у визначений строк, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 81 322,42 грн. є правомірними.

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 81 322,42 грн. обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Ворскла" (м-н Незалежності,16, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 21043232) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775) пеню за Договором сервітуту № 259/16 від 04.03.2016 р. в розмірі 81 322,42 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 18.03.2021р.

Суддя Ореховська О.О.