Ухвала суду № 95613808, 18.03.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6219/20

Провадження № 1-кп/524/178/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі:

судді - члена колегії – Пальчик О.О.,

при секретарі – Ханділян А.Ж.

за участю:

прокурора – Магди В.Л.

захисника – Кононенка В.А.

обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кременчука Полтавської області клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Магди В.Л. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170090002104 від 20.06.2020 року відносно вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Автозаводського районного суду м.Кременчука перебувають матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.6 ч.2 ст. 115 КК України.

До суду надійшло клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Магди В.Л. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Пунктом 20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України передбачено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Оскільки на території України встановлено карантин, головуючий суддя Обревко Л.О. перебуває на лікарняному, беручи до уваги, що до закінчення строків тримання під вартою обвинуваченого неможливо розглянути клопотання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначеним колегіальним складом суду, суд доходить висновку про необхідність вирішення питання щодо строків тримання обвинуваченого під вартою суддею зі складу колегії суддів.

Прокурор Магда В.Л. просив продовжити міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, строк дії запобіжного заходу закінчується, проте не відпали ризики, передбачені ст.. 177 КПК України.

Захисник Кононенко В.А. заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника щодо зміни відносно нього запобіжного заходу на більш м`який.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, приходить до наступних висновків.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому, строк тримання під вартою обвинуваченому було продовжено ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.01.2021 року, до 20.03.2021 року включно.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 закінчується, однак, завершити кримінальне провадження неможливо.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такі, як тримання під вартою та домашній арешт.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_1 інкриміновані кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини, передбачено від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна та від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті. Тому у суду є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Після відкриття сторонами доказів, зокрема анкетних даних потерпілих, свідків, спеціалістів, експертів, враховуючи, що судовий розгляд за кримінальним провадженням ще не розпочато, існує велика ймовірності впливу та чинення тиску з боку обвинуваченого ОСОБА_1 на свідків, які ще судом не були допитані, тобто існування на даній стадії розгляду вказаного кримінального провадження ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 одружений, офіційно працював до затримання, останньому пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів. Крім того, ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не втратив своєї актуальності.

На даній стадії судового провадження та тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі доведеності вини та визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень ЄС з прав людини «Прокопенко проти України» та «Лабітта проти Італії», суд приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Тяжкість злочинів не є єдиною підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час відсутні докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики на даний час втратили свою актуальність.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Разом з тим, виходячи з цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає за доцільне з урахуванням часу, необхідного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, з метою повного та об`єктивного розгляду кримінального провадження, подальшої доставки обвинуваченого до судового засідання, запобіганню перешкоджанню розгляду кримінального провадження та вчинення іншого кримінального правопорушення, міру запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого необхідно продовжити.

На даний час об`єктивних даних, або документальних підтверджень про зміну підстав та виключення ризиків щодо продовження запобіжного заходу з 20.01.2021 року ні захисникм, ні обвинуваченим суду не надано.

Тому, на думку суду, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим.

В зв`язку із чим обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на 60 днів, а саме: до 16.05.2021 року включно.

Керуючись ст.ст. 331, 369, 392 КПК України, суд ,

П О С Т А Н О В И В :

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, до 16.05.2021 року включно.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя О.О.Пальчик