Постанова № 9561335, 03.11.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2009 р. Справа № 2а-2499/09/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Остап'юк С.В.

за участю секретаря Дущак С.М.

представника позивача: Державної податкової інспекції в Рогатинському районі Івано-Франківської області Скорбача Р.М.

представника відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Свірж" Чечеля Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Рогатинського району Івано-Франківської області в інтересах державив в особі Державної податкової інспекції в Рогатинському районі Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свірж" про стягнення податкового боргу в розмірі 6218,41 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2009 року прокурор Рогатинського району Івано-Франківськоїобласті в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Рогатинському районі Івано-Франківської області (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Свірж» (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 6218,41 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно в порушені Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», допустив заборгованість зі сплати фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 228,78 гривень, в порушення Закону України «Про плату за землю» допустив заборгованість по сплаті орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 5041,48 гривень та пені, нарахованої на таку заборгованість в розмірі 948,15 гривень. Несплачений податковий борг відповідача становить 6218,41 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 10.05.2002 року державним реєстратором Рогатинської районної державної адміністрації проведено державну реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Свірж» та 22.05.2002 року Державною податковою інспекцією в Рогатинському районі Івано-Франківської області взято на облік як платника податків і зборів.

Закон України «Про систему оподаткування» визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Стаття 4 Закону України «Про систему оподаткування» визначає, що платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належать плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), та фіксований сільськогосподарський податок.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Судом встановлено, що відповідач являється платником орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Закон України «Про плату за землю» визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закон України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Стаття 5 Закону України «Про плату за землю» визначає, що субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно статті 14 Закону України «Про плату за землю», платники орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно статті 15 цього Закону землекористувачі сплачують орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що відповідач, 30.01.2009 року подавав до органу державної податкової служби податкову декларацію з орендної плати за землі державної та комунальної власності на суму 21729 гривень. Однак, у встановлені Законом терміни відповідач в повному обсязі податкові зобовязання не сплачував та допустив заборгованість в розмірі 5041,48 гривень. За несплату такої плати позивачем нараховано пеню в розмірі 948,15 гривень.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно частини 1 статті 25 Закону України «Про плату за землю» за прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Пунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до пункту 1.4. статті 1 зазначеного Закону, пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання, обов'язок сплати якої передбачено підпунктом 1.1. пункту 1 статті 1 зазначеного Закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сплачувати орендну плату за землі державної та комунальної власності є обовязком відповідача, а позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з орендної плати за землі державної та комунальної власності в розмірі 948,15 гривень.

Судом також встановлено, що відповідач являється платником фіксованого сільськогосподарського податку, який 30.01.2009 року подав до державної податкової служби податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік та допустив заборгованість по такому податку в розмірі 228,78 гривень.

Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Згідно частини 1 статті 5 цього Закону Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Відповідно частини 2 статті 5 вказаного Закону сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач зобовязаний сплачувати фіксований сільськогосподарський податок у встановлений Законом термін.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1. пункту 1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Суд приходить до висновку, що податкові зобовязання відповідача визначені ним в податкових деклараціях орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності та в податковому розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку є узгодженими з дня подання таких декларацій та розрахунків.

Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Суд приходить до висновку, що узгоджена заборгованість зі сплати фіксованого сільськогосподарського податку в розмірі 228,78 гривень, заборгованість по сплаті орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 5014,46 гривень та пені в розмірі 948,15 гривень, є податковим боргом відповідача, який ним несплачений.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобовязаний погасити нараховану суму податкового боргу. Наявність такого обовязку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обовязок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

З огляду на викладене, суд зазначає, що визнання позивачем позовних вимог не суперечить Закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод та інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочиннства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свірж", 77000, село Приозерне, Рогатинський район, Івано-Франківська область, ідентифікаційний код 32017612 в дохід державного та місцевого бюджетів податковий борг в розмірі 6218 (шість тисяч двісті вісімнадцять) гривень 41 копійка.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя:Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 09.11.2009 року.