Постанова № 9561211, 15.04.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2010 року 12 год. 27 хв Справа № 2а-414/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛазаренко М.С.

при секретаріГончаренко А.І.

за участю представників

від позивача: Кашуби В.І.

від відповідача: не зявився

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Микойл»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Мелітопольська обєднана державна податкова інспекція Запорізької області (далі МОДПІ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Микойл» про стягнення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 24680 грн. 21 коп., посилаючись на те, що вказана заборгованість виникла на підстав самостійно визначених зобовязань.

11 березня 2010 року на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення адміністративного позову, відповідно до якої внаслідок допущенної описки в прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 24680 грн. 21 коп.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити та дали пояснення в обґрунтування позову аналогічні викладеним у позовній заяві та в додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, заперечень проти позовних вимог суду не надав, у звязку з чим, суд розгляну справу за наявними у справ доказами.

Вислухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальність «Микойл» зареєстроване виконавчим комітетом «Мелітопольської міської ради Запорізької області 21.03.2008 року.

Згідно до довідкою ДП «Центр Державного земельного кадастру» за ТОВ «Микойл» зареєстрований договір оренди земельної ділянки №04.05.262.01541 від 15.06.2005р. на земельну ділянку за адресою вул. Свердлова, 231-а, м. Мелітополь.

30.01.2008 року відповідачем подано до МОДПІ податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності №5386 на загальну суму 98646 грн.

По строку сплати відповідачу нараховано: 30.09.2009 року 8220 грн. 50 коп., 30.10.2009 року 8220 грн. 50 коп., 30.11.2009 року 8220 грн. 50 коп.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року N161-XIV встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 5 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 13 Закону «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Справляння плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92 року N 2535-XIІ.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» із змінами та доповненнями встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно із Законом України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно із статтею 14 вищевказаного Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Контроль за справлянням орендної плати до бюджету покладено на податкові органи.

Згідно п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, встановлених законами України.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами « від 21.12.2000 р. №2181 (із змінами та доповненнями), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

З метою погашення податкової заборгованості МОДПІ направлялися податкові вимоги: першу податкову вимогу від 09.09.2009 року №1/497 та другу податкову вимогу від 23.10.2009 року №2/582.

30.11.2009 року МОДПІ прийнято рішення №37410/10/24-010 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 податковий борг - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п.п.5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами « від 21.12.2000 р. № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки визначені цим законом визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вказано у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.2000 р. активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що на час судового засідання заборгованість у розмірі 24680 грн. 21 коп., в т.ч 18 грн. 71 коп., вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Микойл» орендну плату за землю у розмірі 24680 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн.. 21 коп. на р/р 33210812700013, одержувач місцевий бюджет м. Мелітополя, код 34676932, банк ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 13050200.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова , якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови в повному обсязі - з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України.

Суддя М.С. Лазаренко

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 20 квітня 2010 року.