Рішення № 95608537, 18.03.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року Справа №480/325/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/325/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини 2276 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини 2276 Національної гвардії України (далі по тексту - відповідач, В/ч 2276), і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення військової частини 2276 від 11.11.2020 за № 76-2518 про відмову виплатити позивачу компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати військову частину 2276 надати позивачу належним чином завірену довідку про вартість не отриманого позивачем речового майна станом на день його звільнення 18.09.2020;

- зобов`язати військову частину 2276 провести розрахунок за не отримане мною речове майно станом на 18.09.2020.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що станом на день звільнення позивача з військової частини 2276 Національної гвардії України, установою не виплачено позивачеві грошову компенсацію за неотримане речове майно. Позивач звернувся з рапортом до відповідача про виплату компенсації вартості речового майна, проте виплата грошової компенсації за не отримане речове майно до цього часу не проведена. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначив, що вимога про виплату позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно подана до Головного управління Національної гвардії України листом від 01.10.2020 вих. № 76-2196.

У наказі в/ч 2276 від 18.09.2020 №194 визначено проведення з позивачем остаточного розрахунку в тому числі, згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.03.2018 № 200, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.04.2018 за №405/31857, - виплату грошової компенсації за не отримане речове майно, згідно довідки-розрахунку від 18.09.2020 № 50, в сумі 50 977,24 грн. Відтак, з боку відповідача та командира в/ч 2276 було вжито всі можливі заходи щодо організації дотримання прав позивача на отримання належних предметів форменого обмундирування чи реалізації права на отримання позивачем грошової компенсації за не отримане речове майно. В/ч 2276 не має власних коштів на виплати компенсації за не отримане речове майно.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом командира Військової частини 2276 Національної гвардії України від 18.09.2020 № 194, позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 9).

Як зазначено в даному наказі грошова компенсація вартості за неотримане речове майно згідно довідки-розрахунку від 18.09.2020 № 50 складає 50977 грн 24 коп (без урахування ПДФО).

Проте, під час звільнення позивача з військової служби, відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Після звільнення з військової служби позивач звертався до відповідача із рапортом, в якому просив нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно, проте у відповідь отримав листа від 11.11.2020 №76-2518, у якому повідомлено, що виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на даний час не має можливості, у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень та фінансування на відповідні видатки (а.с.10).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що неотримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З вищенаведених законодавчих приписів суд вбачає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за не отримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18), постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19), та постанові від 29.08.2019 у справі № 2040/7697/18.

На час звільнення позивача з військової служби стаття 9-1 Закону № 2011-XII передбачала, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до наказу командира Військової частини 2276 Національної гвардії України від 18.09.2020 № 194, грошова компенсація вартості за не отримане речове майно згідно довідки-розрахунку від 18.09.2020 № 50 складає 50977,24 грн (без урахування ПДФО) (а.с. 9). Вказане також підтверджується довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі №50 від 18.09.2020 (а.с.18).

Після звільнення з військової служби позивач звертався до відповідача із рапортом про виплату вказаної компенсації. Відповідач у листі від 11.11.2019 №76-2518 (а.с.10) визнає право позивача на отримання грошової компенсації, проте, посилаючись на відсутність фінансуванням, повідомляє про неможливість здійснення виплат. Отже, всі необхідні умови для отримання грошової компенсації позивач виконав.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність достатнього фінансування як на підставу для невиплати цієї заборгованості, оскільки як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").

Разом з тим доводи відповідача щодо необхідності оподаткування вказаної грошової компенсації як інших доходів, що включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку, згідно пп.164.2.20 п.164.2 статті 164 Податкового кодексу України, суд вважає помилковими, оскільки грошова компенсація за неотримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою) і, за своєю правовою природою, не може вважатися оподатковуваним місячним/річним доходом такої особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №820/611/17.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення військової частини 2276 від 11.11.2020 за № 76-2518 про відмову виплатити позивачу компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає, що лист відповідача від 11.11.2020 №76-2518 не містить рішення з приводу вирішення питання, яке було підставою для звернення.

Фактично відповідач, розглянувши звернення позивача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, листом повідомив про те, що виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на даний час не має можливості, у зв`язку з відсутністю кошторисних призначень та фінансування на відповідні видатки (а.с.10). При цьому, рішення, за результатами звернення позивача, відповідачем не приймалося.

З огляду на викладені вище обставини, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 11.11.2020 за № 76-2518, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 50977,46 грн, згідно довідки №50 про вартість речового майна, що належить до видачі сержанту ОСОБА_1 (а.с.18).

Щодо позовних вимог про зобов`язання військової частини 2276 надати позивачу належним чином завірену довідку про вартість не отриманого позивачем речового майна станом на день його звільнення 18.09.2020, суд зазначає, що в цій частині право позивача на даний час не є порушеним, оскільки із відповідною заявою про видачу такої довідки позивач не звертався, відтак, дана вимога є передчасною.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався. Відтак, підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини 2276 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову військової частини 2276 Національної гвардії України викладену у листі від 11.11.2020 №76-2518 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 50977,46 грн.

Зобов`язати військову частину 2276 Національної гвардії України (вул. Дачна, 9, с.Климентове, Охтирський район, Сумська область, 42741, код ЄДРПОУ 14323534) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 50977,46 грн згідно довідки №50 від 18.09.2020 про вартість речового майна, що належить до видачі.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька