Рішення № 95608536, 18.03.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2021 року Справа №480/8743/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8743/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3022 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частина 3022 Національної гвардії України (далі - відповідач, військова частина 3022), в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3022 Національної гвардії України щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та компенсації за невикористану додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

2. Стягнути з військової частини 3022 Національної гвардії України на користь позивача грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 15128,63 грн.

3. Зобов`язати військову частину 3022 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах у відповідності до Порядку надання та визначення тривалої щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.

Свої вимоги мотивує тим, що наказом командира військової частини 3022 №229 від 11.11.2020 позивача звільнено із військової служби, але на час звільнення не проведено остаточний розрахунок, а саме: не виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 15128,63 грн., не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації вартості за неотримане майно та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, є протиправною, оскільки право позивача на вказані виплати передбачено чинним законодавством.

Ухвалою суду від 09.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

11.01.2021 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що процес погодження Міністерством фінансів України обсягів бюджетних призначень займає тривалий час, по причинам, які не залежать від в/ч 3022 і остання вплинути на процес погодження обсягів бюджетних призначень позбавлена можливості, оскільки не є головним розпорядником бюджетних коштів і погодження обсягів кошторисних призначень не входить до компетенції військової частини 3022. Очевидно, реалізація військовою частиною 3022 прав військовослужбовців, позивача на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, повністю не залежить від дій військової частини 3022. Потреба у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно подавалась військовою частиною 3022 до Головного управління Національної гвардії України 03.12.2020. Отже в/ч 3022 здійснила усі законні, допустимі, необхідні і достатні заходи для реалізації позивачем свого права на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Стосовно вимог позивача про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період з 2017 по 2020 рік, відповідач зазначив, що встановлено та доведено лише факт того, що позивач за оскаржуваний період перебував на посаді стрільця. Але для отримання права на додаткову щорічну відпустку відповідно до п. 4 статті 10-1 Закону України № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. № 702, а відповідно і грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки згідно пункту 14 статті 10-1 Закону України № 2011-XI, необхідно перебувати на військовій посаді, виконання обов`язків військової служби за якою пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я. Лише наявність вище перерахованих обставин/навантажень і дає право на щорічну додаткову відпустку, а відповідно і компенсацію при звільненні (17-19).

На виконання вимог ухвали суду від 12.02.2021 представником відповідача надано пояснення, в яких зазначено, що пунктом 99 додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. № 702 визначена посада стрільця. Позивач з 06.11.2017 по 11.11.2020 перебував на посаді стрільця. Враховуючі, що посада стрільця є в переліку військових посад згідно додатку 3 до Постанови № 702, тому позивач мав право на отримання щорічної додаткової відпустки пропорційно часу проходження військової служби на посаді стрільця, з 06.11.2017 по 11.11.2020, в умовах з підвищеним нервово-емоційним навантаженням, ризиком для життя та здоров`я.

Також позивач мав право на отримання додаткової відпустки, як учасник бойових дій починаючі з 2016 по 2020 роки.

За додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, позивачу була виплачена 23.11.2020 грошова компенсація за невикористані 56 днів додаткової відпустки передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 20031,35 грн. Тобто, позивач зробив вибір між додатковими відпустками, які йому належить отримати та вибрав додаткову відпустку відповідно п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто скористався своїм правом на додаткову відпустку, і за не використані дні цієї додаткової відпустки і отримав грошову компенсацію в розмірі 20031,35 грн.

Враховуючи вимоги абзацу 3 пункту 4 статті 10-1 Закону України № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також те, що позивач зробив свій вибір щодо додаткової відпустки і скористався своїм правом на додаткову відпустку відповідно п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач втратив право на отримання іншої додаткової відпустки, тобто додаткової відпустки, передбаченої Постановою № 702, а відповідно і грошової компенсації за неї (31-32).

На виконання вимог ухвали суду від 10.03.2021 представником відповідача надано пояснення, в яких зазначено, що позивачу 23.11.2020 виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій в розмірі 20031,35 грн. за 56 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2020 роки на підставі рапорту позивача від 10.11.2020.

Суд, перевіривши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є особою, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням, виданим 30.06.2016 серія НОМЕР_1 (а.с. 6).

Наказом командира військової частини 3022 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 11.11.2020 року № 229 молодшого сержанта ОСОБА_1 , який здав справи і обов`язки за посадою стрільця 2-го відділення 1-го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону та звільненого відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас з військової служби наказом командира військової частини 3022 по особовому складу від 29.10.2020 № 56 о/с (у зв`язку з закінченням строку контракту) 11 листопада 2020 року, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 5).

Позивачу була видана довідка №395 від 11.11.2020 про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу на суму 15128,63 грн. (а.с.7).

Позивач звертався до командира 5 стрілецької роти із рапортом від 10.11.2020 щодо клопотання перед вищим командуванням про виплату грошової компенсації за невикористані 56 діб щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2020 роки (а.с. 44).

Наказом командира військової частини 3022 від 19.11.2020 №235 наказано виплатити грошову компенсацію за невикористані 56 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2020 роки молодшому сержантові ОСОБА_1 (а.с. 45).

Позивач звертався із рапортом від 13.11.2020 на ім`я командира Військової частини 3022, у якому висловив бажання отримати грошову компенсацію за неотримане речове майно (а.с.8).

Також позивач звертався із заявою від 18.11.2020 на ім`я командира Військової частини 3022, у якій просив вирішити питання про нарахування та виплату йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки протягом 2017-2020 років, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №702 (а.с. 9)

Проте грошову компенсацію замість належних до видачі предметів речового майна за час проходження військової служби та грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки протягом 2017-2020 років, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №702 позивачу не було виплачено, що не заперечує відповідач у відзиві.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльністі відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2232-XII) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №2011-XIІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за №797/30665 (далі - Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно". Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З вищенаведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження №К/9901/38716/18).

У відповідності до абзаців 1 та 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, (дія якого відповідно до ч.3 Указу поширюється і на військовослужбовців Національної гвардії України) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини сума заборгованості за неотримане речове майно склала 15128,63 грн. (а.с.7).

Вказана сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно станом на час розгляду справи відповідачем не відшкодована, доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у сумі 15128,63 грн, та зобов`язання відповідача виплатити позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно у вказаному розмірі.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльністі щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язаного з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров я, за період з 2017 по 2020 рік, суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 1-2 ч. 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" затверджено, зокрема "Перелік військових посад Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я".

Тобто право на щорічну додаткову відпустку у військовослужбовців, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, виникло у 2012 році, з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 01.08.2012 № 702.

Судом встановлено, що позивач, зокрема, у період з 2017 по 2020 проходив військову службу у Військовій частині 3022 Національної гвардії України на посаді стрільця. Даний факт не заперечувався відповідачем (а.с. 41).

Відповідно до п. 99 додатку 3 Переліку військових посад Національної гвардії, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, посада стрільця відноситься до посад, військовослужбовців, які здійснюють охорону державних підприємств "Горлівський хімічний завод", "Павлоградський хімічний завод", Шосткинського казенного заводу "Зірка" та Шосткинського казенного заводу "Імпульс", Донецького казенного заводу хімічних виробів, Рубіжанського казенного хімічного заводу "Зоря", виконання обов`язків за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Тобто позивач мав право на щорічну додаткову відпустку пов`язану з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Разом з тим суд зазначає, що відповідач є особою, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 6).

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Таким чином, законодавцем встановлено обмеження щодо використання додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законами, та надано військовослужбовцеві право вибору однієї з додаткових відпусток із збереженням грошового та матеріального забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рапорту позивача від 10.11.2020 (а.с. 44), наказу командира військової частини 3022 від 19.11.2020 №235 (45), наказу розрахунку № 485 за листопад 2020 року (а.с. 33), списку на виплату грошового забезпечення за листопад 2020 р. (а.с. 34), платіжного доручення № 2120 від 23.11.2020, позивачу відповідно до пункту 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2020 роки, в кількості 56 календарних днів.

Тобто, позивачем, як військовослужбовцем вже використано право на отримання компенсації за одну з додаткових відпусток із збереженням грошового та матеріального забезпечення, а саме за додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Отже, законодавчо встановлені підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків, які пов`язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюються в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я за період з 2017 по 2020 роки відсутні.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправної бездіяльністі щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я та зобов`язання військову частину 3022 нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за 2017, 2018, 2019, 2020 роки.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 3022 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3022 Національної гвардії України (вул. Садовий бульвар, 73, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 08803595) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби.

Зобов`язати Військову частину 3022 Національної гвардії України (вул. Садовий бульвар, 73, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 08803595) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 15128,63 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Діска