Рішення № 95608404, 17.03.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2021 року м. Рівне №460/9030/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Метизич" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Метизич» (далі – позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UА204030/2020/000002/2 від 23.11.2020 та Картки відмови в митному оформленні товарів № UА204030/2020/00049 від 23.11.2020. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.11.2020 позивачем подано до митного оформлення відповідачу електронну митну декларацію № UА204030/2020/008425 на товар – кутник будівельний різних розмірів за митною вартістю у загальній сумі 1303,90 євро, визначивши при цьому митну вартість товару за першим методом – за ціною договору (контракту). На підтвердження митної вартості товару позивачем були надані всі документи, визначені митним законодавством. Натомість відповідач безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, товар, після сплати позивачем додаткових митних платежів випущено на митну територію України у вільний обіг. Розмір додаткових платежів, що сплачені позивачем внаслідок коригування митної вартості, становить 14136,73грн. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач 1 подав відзив на позов в якому заперечує проти позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує наявністю розбіжностей у податних декларантом документах для митного оформлення товару, митна вартість товару була задекларована позивачем самостійно за 6 резервним методом (графа 43 МД). У графі 12 МД зазначена вартість товару 57587,63грн, за курсом валюти Євро 33,6266 (графа 43 МД) - це становить 1712,56 євро (графа 28 Рішення про коригування митної вартості), що на 400 євро вище ціни товару зазначеної у фактурі, отже сума 1712,56 євро не підтверджена ні контрактом, ні інвойсом. У рахунку-фактурі валютній від 21.10.2020 № 1/000123/20 зазначено місце доставки: Костопіль, України, а у CMR від 20.11.2020 без номера - місце доставки: Київ, Україна. Крім того, у CMR розділ 10 та експортній МД від 20.11.2020 зазначено код товару 83025000, хоча згідно пункту 1.1 Контракту, предметом купівлі є товари за кодом 8302410090. У зв`язку з встановленими неточностями та з не наданням усіх додаткових документів, витребуваних митницею, останнім прийнято рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації. Спірні рішення уважає правомірними. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач відповідь на відзив відповідача не подав.

Позовна заява надійшла до суду 09.12.2020.

14.12.2020 ухвалою суду позов залишений без руху.

11.01.2021 від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позову.

15.01.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.02.2021 від відповідача надійшов відзив на позов.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив на позов, дослідивши зібрані у справі докази, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу(ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1ст. 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2 3 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу наведених вище норм, суд дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2 4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як стверджує позивач у позовній заяві, що з метою митного оформлення товару «Кутник будівельний» вагою 499кг за ціною 1303,90 євро, декларантом подано зовнішньоекономічний контракт від 16.01.2020 № 16/01/2020, калькуляцію транспортних витрат, експортну МД, CMR, рахунок-фактуру валютну від 21.10.2020 № 1/000123/20, які містили всі необхідні дані для завершення митного оформлення, а у митниці не було підстав витребовувати додаткові документи.

Вказані доводи та посилання позивача є неприйнятними, оскільки не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наступними доказами.

Матеріалами справи стверджується, що 23.11.2020 у відділ митного оформлення «Костопіль» митного поста «Рівне» від ТОВ «Юнона Брокер» надійшла митна декларація на товар: кутники будівельні з чорних металів, білі, призначені для кріплення у будівництві, різних артикулів у загальній кількості 499кг нетто, на загальну фактурну вартість 1303,90 євро. Виробник: невідомий. Торгова марка: Amig. Країна виробництва: ES. Товар був імпортований за умовами поставки згідно Інкотермс - 2010 відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 16.01.2020 № 16/01/2020 - FCA Tomaszow Lubielski. Електронній митній декларації був присвоєний номер UА204030/2020/008425.

Із дослідженої судом митної декларації № UА204030/2020/008425 встановлено, що митна вартість товару була задекларована позивачем самостійно за 6 резервним методом (графа 43 МД).

У графі 12 МД зазначена вартість товару 57587,63грн, при цьому у графі 22 МД зазначена сума 1303,90 євро, а курс валюти у графі 23 МД зазначений 33,62660000.

Однак, суд зауважує що за курсом валюти Євро 33,6266 (графа 23 МД) становить 1712,56 євро, а не 1303,90 євро, як зазначив декларант у графі 22 МД, що на 400 євро вище ціни товару зазначеної у рахунку-фактурі.

А отже, декларантом ПП «Метизич» митна вартість товару не декларувалася за 1 основним методом «Ціна угоди», як стверджує позивач у позовній заяві, відповідно, сума 1712,56 євро не підтверджена ні контрактом, ні інвойсом.

Також у рахунку-фактурі валютній від 21.10.2020 № 1/000123/20 зазначено місце доставки: Костопіль, України, а у CMR від 20.11.2020 без номера - місце доставки: Київ, Україна.

Крім того, у CMR розділ 10 та експортній МД від 20.11.2020 зазначено код товару 83025000, хоча згідно пункту 1.1 Контракту, предметом купівлі є товари за кодом 8302410090.

Із матеріалів справи також слідує, що товари ввозилися на митну територію України приватним транспортним засобом працівника ТОВ «Метизич» - автомобілем Citroen Jumper, який належить директору підприємства, номерний знак НОМЕР_1 , кругорейсом.

При цьому до калькуляції транспортних витрат не включена вартість слідування самого транспортного засобу (пальне, міжнародна страховка на транспортний засіб (грінкарта), добові на відрядження водія, інші витрати) до місця завантаження в м. Tomaszow Lubielski (Польща), що не відповідає вимогам п.6 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Отже, у відповідача виникли обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, у зв`язку із чим останнім була сформована письмова вимога про необхідність надання додаткових документів, а саме, декларанту було запропоновано надати:

1. виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки;

2. висновок експерта щодо вартісних та якісних характеристик товарів підготовлений відповідними експертними організаціями;

3. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4. документи, що підтверджують вартість переміщення транспортного засобу по маршруту м. Костопіль (Україна) м. Томашов -Любельски (Польща) та вартість страхування транспортного засобу міжнародному по маршруту м. Костопіль (Україна) - м. Томашов - Любельски (Польща), м. Томашов - Любельски (Польща) - м. Костопіль;

5. Документ, що підтверджує належність транспортного засобу імпортеру;

6. Інші документи, за бажанням декларанта, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У відповідь на вимогу відповідача, декларантом були додатково надіслані лише Договір оренди транспортного засобу від 03.01.2020 № 01 і копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , а також повідомлено про неможливість надання інших додаткових документів.

Будь-яких пояснень з приводу встановлених розбіжностей позивачем суду також не надано і судом не встановлено.

Повторюючись суд нагадує, що відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 цієї ж статті).

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, у зв`язку з встановленими неточностями та з не наданням усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, і за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 23.11.2020 № UА204030/2020/000002/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.11.2020 № UА204030/2020/00049.

Митну вартість оцінюваного товару визначено на основі інформації про вартість подібних товарів з розрахунку: (МД від 07.09.2020 № UА100430/2020/5267 - 6,31 USD/кг), числове значення митної вартості товару становить 5,3208 USD/кг х 499кг = 2655,10 USD.

Сума додатково нарахованих митних платежів становить 14136,73грн (за курсом НБУ на день випуску товару у вільний обіг).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що відповідач з дотриманням вимог ст. 54, 58 МК України правомірно відмовив у прийнятті митної декларації та здійснив визначення митної вартості імпортованого товару, тому позовні вимоги задоволенню не належать.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних рішень підтверджено належними та допустимими доказами, тому позов задоволенню не належить.

Підстави для застосування положень статті 139 КАС України щодо відшкодування позивачу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Метизич» до Поліської митниці Держмитслужби, про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UА204030/2020/000002/2 від 23 листопада 2020 року, Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА204030/2020/00049 від 23 листопада 2020 року, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Приватне підприємство "Метизич" (02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, нежиле приміщення 324Р; код ЄДРПОУ 33318921);

2) відповідач - Поліська митниця Держмитслужби (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 104; код ЄДРПОУ 43350097).

Суддя Т.О. Комшелюк