Рішення № 95607455, 16.03.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/1553/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (02094 м. Київ вул. Поправки Юрія 6 оф. 14), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053 м. Київ вул. Кудрявський Узвіз 5Б) про визнання протиправною та скасування постанови -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни (далі - відповідач, приватний виконавець Малкова М.В.), у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни ВП № 64103684 від 13.01.2021.

В обґрунтування позову зазначила, що винесена приватним виконавцем постанова про відкриття виконавчого провадження № 64103684 від 13.01.2021 суперечить положенням Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, на думку позивачки, виконавче провадження відкрито не за місцем проживання чи перебування боржника. Крім цього, зазначила, що вона не має жодних боргових зобов`язань перед ТзОВ «Вердикт Капітал». Вважає, що оскаржувана постанова порушує її права, відтак звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалою від 09.02.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 05.03.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відповідач надіслала суду відзив на позовну заяву (вх. № 2607ел від 11.03.2021), у якому проти позову заперечила. В обґрунтування зазначила, що 12.01.2021 ТзОВ «Вердикт Капітал» звернулося із заявою № 13797282 від 24.12.2020 про примусове виконання рішення, у якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 115092 від 22.12.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з боржника - ОСОБА_1 , коштів у розмірі 51555,28 грн. Вказала, що у виконавчому написі № 115092 від 22.12.2020, виданому приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., вказано місце проживання боржника - ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 . Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 , знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва.

Щодо наявних відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 у місті Львові з покликанням на норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вказала на те, що фактичне і зареєстроване місце проживання фізичної особи можуть не співпадати, а з огляду на зміст виконавчого документа (вказано про проживання боржника в місті Києві) у виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу. Стверджує, що нею не порушено норми статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач вважає дії щодо винесення оскарженої постанови в межах виконавчого провадження № 64103684 правомірними та такими, що вчинені в межах повноважень визначених Законом України «Про виконавче провадження», відтак просила відмовити у задоволенні позову.

На вимогу суду відповідач надала належні копії матеріалів виконавчого провадження № 64103684.

Третя особа правом подати письмові пояснення щодо предмета спору не скористалася.

У судовому засіданні представниця позивачки позов підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях (вх. № 16973 від 16.03.2021). В обґрунтування додатково зазначено, що стягувачем при поданні заяви про примусове виконання виконавчого напису не додано жодних доказів на підтвердження місця фактичного проживання позивачки. Повідомила, що нею оскаржено постанову про відкриття виконавчого провадження в порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців та підготовлено позов про визнання виконавчого напису № 115092 від 22.12.2020 таким, що не підлягає виконанню. Надала аналогічні усні пояснення, просила позов задовольнити.

На підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до даних паспорта громадянина України народилася та з 25.05.1990 її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

12 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» укладено кредитний договір № МФ-3171800000831.

22 грудня 2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинив виконавчий напис № 115092 щодо кредитного договору МФ-3171800000831, укладеного 12.08.2018 між ТзОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 . У виконавчому написі вказано, правонаступником всіх прав та обов`язків банку на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами є ТзОВ «Вердикт Капітал», загальна сума, що підлягає стягненню складає 51 555, 28 грн. Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником за кредитним договором вказано ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 .

12 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до приватного виконавця із заявою № 13797282 від 24 грудня 2020 року про примусове виконання рішення (описаного вище виконавчого напису), у якій вказано такі реквізити боржника ОСОБА_1 : ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_4 .

13 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна винесено постанову ВП № 64103684 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 115092 від 22.12.2020. Відповідно до цієї постанови боржником є ОСОБА_1 ; у постанові зазначено такі реквізити боржника: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Після відкриття виконавчого провадження № 64103684 приватним виконавцем також винесено постанови:

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 13.01.2021 в сумі 669,00 грн;

- про стягнення з боржника основної винагороди від 13.01.2021 в сумі 5155,53 грн;

- про стягнення звернення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16.01.2021.

Позивачка не погоджується із постановою про відкриття виконавчого провадження № 64103684 від 13.01.2021, відтак звернулася із цим позовом до суду про визнання її протиправною та скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частинами 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа, відповідно до яких у виконавчому документі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч. 4 ст. 4 цього Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 наведеного Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

На підставі ч. 1 ст. 28 вказаного Закону копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1403-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону № 1403-VIII у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частинами 1 і 2 ст. 25 Закону № 1403-VIII визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003 (далі - Закон № 1382-IV) установлено, що «місце перебування» - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; «місце проживання» - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; «реєстрація» - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частиною 2 ст. 2 цього Закону визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин; далі - Інструкція), визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ІІІ Інструкції у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

Абзацом 4 п. 3 розділу ІІІ вказаної Інструкції визначено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Згідно з п.4 розділу ІІІ Інструкції виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з п. 10 розділу ІІІ Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

За змістом п. 13 розділу ІІІ Інструкції приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою (додаток 3).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджено наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин; далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 1 та 2 глави 12 розділу І Порядку захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна.

Згідно з пп. 2.1., 2.2 п. 2 глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

- відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;

- дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

- строк, за який має провадитися стягнення;

- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Пунктом 4 глави 16 розділу II Порядку визначено зміст виконавчого напису, зокрема, найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб).

Відповідно до пп. 7.1, 7.6 глави 16 розділу II Порядку у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису. Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.

Аналіз положень Закону України № 1404-VIII дозволяє дійти висновку, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 804/6996/17, від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19.

Таким чином, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, у яких зазначено місце проживання/перебування боржника або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться в межах його виконавчого округу.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі обов`язково зазначається адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Водночас, законодавець, визначаючи місце виконання рішення, вживає поняття «місце проживання» та «місце перебування», під якими розуміються відповідно адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, та житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Оскільки за приписами ч. 2 ст. 2 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, то законодавець розрізняє поняття «місце проживання», «місце перебування» і «місце реєстрації».

Отже, визначальне значення для визначення місце виконання рішення має саме місце проживання/перебування боржника-фізичної особи, а не місце його реєстрації, а також місцезнаходження майна боржника.

На підставі ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII постанови про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Виходячи із системного тлумачення ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 28 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі має бути зазначено адресу місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться у межах виконавчого округу приватного виконавця. Саме за зазначеною у виконавчому документі адресою приватний виконавець в силу положень ч. 1 ст. 28 вказаного Закону зобов`язаний надіслати, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, положення ст. 28 Закону № 1404-VIII встановлюють імперативний обов`язок приватного виконавця надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження саме за адресою, зазначеною у виконавчому документі, що обумовлює відсутність меж розсуду у приватного виконавця при визначенні адреси боржника.

Такий висновок про необхідність направлення постанов про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 19.08.2020 у справі № 520/9978/18 (пункти 52-53), від 08.04.2020 у справі № 804/6996/17 (пункт 39).

Отже, при надходженні виконавчого документа приватний виконавець зобов`язаний перевірити наявність в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, зокрема, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У випадку, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання, тобто якщо адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), що вказана у виконавчому документі, або місцезнаходження майна боржника не знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, він зобов`язаний повернути виконавчий документ без виконання відповідно до приписів п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII.

Абзацом 6 розділу 3 Інструкції визначено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ/копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

Таким чином, ураховуючи вищенаведене нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону України «Про виконавче провадження» є правомірним.

Якщо ж адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться поза межами виконавчого округу приватного виконавця, приватний виконавець зобов`язаний повернути такий виконавчий документ.

У випадку пред`явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна боржника, на стягувача покладено обов`язок надати документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Як встановлено судом, у виконавчому написі № 115092 від 22.12.2020, який виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., вказано адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_4 . Таку ж адресу місця проживання боржника зазначено у заяві ТзОВ «Вердик Капітал» про примусове виконання рішення.

Оскільки виконавчий напис № 115092 від 22.12.2020 було пред`явлено за місцем проживання боржника - ОСОБА_1 , яке не відрізнялося від адреси, зазначеної у виконавчому документі, у стягувача був відсутній обов`язок долучати будь-які документи на підтвердження місця проживання боржника.

Частиною 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, несе нотаріус як особа, яка вчиняє виконавчий напис.

Перевірка ж майнового стану боржника, розшук боржника та/або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні (ч.ч. 2 і 4 ст. 13, ч. 7 ст. 26, ст. 36, ч. 8 ст. 48 Закону № 1404-VIII).

Таким чином, на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 115092 від 22.12.2020, у якому вказано адресу місця проживання боржника: АДРЕСА_4 , що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру приватних виконавців знаходиться в межах відповідного виконавчого округу відповідача, у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової Марії Вікторівни були всі визначені законом підстави для його відкриття.

У розглядуваній справі позивачкою визначено єдину підставу заявленого позову - відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження ВП № 64103684 внаслідок пред`явлення виконавчого напису не за місцем виконання.

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що місце проживання боржника ( АДРЕСА_2 ) вказано у виконавчому документі - виконавчому написі № 115092 від 22.12.2020, який є чинним, відсутні підстави вважати, що виконавчий документ прийнято відповідачем не за місцем виконання.

Аналогічні висновки щодо правомірності прийняття до виконання виконавчих документів містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі № 460/3537/20, які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають обов`язковому врахуванню судом під час вирішення наведеного спору.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, закріпленому в статті 2 КАС України, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 287 КАС України подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.П. Качур