Ухвала суду № 95607406, 18.03.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 березня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/601/21

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Борзаниці С.В.

за участю секретаря судового засідання Печегіної Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Управління поліції охорони в Луганській області про залишення позовної заяву без розгляду, заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі також – позивач), в інтересах якого звернувся адвокат Солодовніков Олександр Петрович (далі також – представник позивача), до Управління поліції охорони в Луганській області (далі також – відповідач, УПО в Луганській області), відповідно до якої просить: стягнути з Управління поліції охорони в Луганській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2020 по 24.12.2020 на загальну суму 64 209 грн.

Також просить стягнути з Управління поліції охорони в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

19.02.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), оскільки до суду з позовом позивач звернувся 04.02.2021, у зв`язку з чим просить залишити позовну заяву без розгляду.

11.03.2021 до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого зазначено таке.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 по справі № 360/2636/20, яке залишено без змін Постановою апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Луганській області щодо не здійснення ОСОБА_1 нарахування та виплату в день звільнення 01.06.2020 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 25 відсотків грошового забезпечення за кожний повний рік служби, з розрахунку вислуги 26 років. Зобов`язано Управління поліції охорони в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 25 відсотків грошового забезпечення за кожний повний рік служби, з розрахунку вислуги 26 років. В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

24.12.2020 на картковий рахунок позивача від відповідача надійшли грошові виплати в сумі 55 663,33 грн та 2 174,13 грн.

З метою отримання інформації представником позивача 14.01.2021 був спрямований адвокатський запит до відповідача.

25.01.2021 на адресу представника позивача надійшла відповідь від 21.01.2021за № 106/43/32/7/01-2021, в якій було зазначено, що на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020 по справі № 360/2636/20 Управлінням 24.12.2020, була перерахована одноразова грошова допомога ОСОБА_1 в сумі 55 663,33 грн, судовий збір в сумі 840,80 грн та відшкодування правової допомоги в розмірі 1 333,33 грн.

Відповідач після звільнення позивача 01.06.2020 тільки 24.12.2020 здійснив остаточний розрахунок з позивачем, здійснивши зарахування на його картковий рахунок одноразову грошову допомога ОСОБА_1 в сумі 55 663,33 грн, судовий збір в сумі 840,80 грн та відшкодування правової допомоги в розмірі 1 333,33 грн, про що позивачу достовірно стало відомо, тільки після отримання відповіді на адвокатський запит яку він отримав 25.01.2021 за № 106/43/32/7/01-2021 від 21.01.2021.

Згідно вимог частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно позивач повинен був звернутися до суду в місячний термін, який розпочинає свій відлік з 24.12.2020, то позивач повинен був звернутися до суду в місячний строк тобто до 24.01.2021, але останній звернувся до суду лише 03.02.2021, тобто з пропуском місячного строку.

Але враховуючи, що позивач дізнався про припинення порушення своїх прав відповідачем лише 25.01.2021, то керуючись вимогами частини третьої статті 122 КАС України, позивач мав право подати позов в місячний строк з 25.01.2021 по 25.02.2021, тобто в місячний строк, що ним і було здійснено 03.02.2021.

15.03.2021 від представника відповідача надійшов відзив на заяву про поновлення строку звернення до суду, в якому просить залишити заяву про поновлення строку звернення до суду без задоволення, у відповідності до приписів частини третьої статті 122 КАС України залишити позов ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні без розгляду (арк. спр. 95-98).

Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення цього клопотання з таких підстав.

Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Статтею 233 КЗпП передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу дійшов таких висновків.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на наведене Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

В пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 викладено такий правовий висновок щодо застосування норм права: «За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати».

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20 відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30.01.2019 (справа № 806/2164/16), від 11.02.2020 (справа № 420/2934/19), від 13.03.2019 (справа № 813/1001/17), та одночасно погодився з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 (справа № 815/2681/17) і від 22.01.2020 (справа № 620/1982/19).

Отже, у спірних правовідносинах для визначення строку звернення до суду підлягає застосуванню частина п`ята статті 122 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 по справі № 360/2636/20, яке залишено без змін Постановою апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Луганській області щодо не здійснення ОСОБА_1 нарахування та виплату в день звільнення 01.06.2020 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 25 відсотків грошового забезпечення за кожний повний рік служби, з розрахунку вислуги 26 років. Зобов`язано Управління поліції охорони в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 25 відсотків грошового забезпечення за кожний повний рік служби, з розрахунку вислуги 26 років. В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем проведено 24.12.2020, про що свідчать платіжне доручення від 24.12.2020 № 171035, від 24.12.2020 № 0500233001 (арк. спр. 48, 49, 75).

Отже, виплата середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні була здійснена 24.12.2020, тобто з 25.12.2020 починається перебіг місячного строку, визначеного статтею 122 КАС України, та закінчується 25.01.2021.

04.02.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, яка направлена поштою 03.02.2021.

Однак слід зазначити, що 14.01.2021 представник позивача звернувся до УПО в Луганській області з адвокатським запитом, в якому, серед іншого, просив надати роз`яснення щодо надходжень на картковий рахунок ОСОБА_1 від відповідача 24.12.2020 грошових коштів в сумі 55 663,33 грн та 2 174,13 грн, роз`яснивши, за що нараховані та виплачені зазначені суми коштів.

На адресу представника позивача надійшла відповідь УПО в Луганській області від 21.01.2021 за № 106/43/32/7/01-2021, в якій зазначено, що на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2020 по справі № 360/2636/20 Управлінням 24.12.2020, була перерахована одноразова грошова допомога ОСОБА_1 в сумі 55 663,33 грн, судовий збір в сумі 840,80 грн та відшкодування правової допомоги в розмірі 1 333,33 грн.

З огляду на вищезазначене, суд вважає поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки достоменно про припинення порушення своїх прав відповідачем позивач дізнався лише 25.01.2021.

У зв`язку з викладеним, судом встановлено, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом до Управління поліції охорони в Луганській області про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

У задоволенні клопотання представника управління поліції охорони в Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.В. Борзаниця