Рішення № 95606806, 16.03.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року Справа № 280/581/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити коригування в інформаційній системі обліку платежів інтегрованій картці платника ОСОБА_1 шляхом списання грошового зобов`язання з єдиного внеску станом на 14.12.2020 на суму 26539,26 грн., нарахованого відповідно до скасованої в судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-104909-56 від 11.11.2019.

Ухвалою суду від 26.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без виклику представників сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.11.2019 контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-104909-56, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 26539,26 грн. Позивач зазначає, що вимога №Ф-104909-56 від 11.11.2019 була скасована за постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 по справі №280/6129/19. Разом з тим, позивач зазначає, що не зважаючи на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) скасована за рішенням суду, сума недоїмки продовжує обліковуватись в особовій картці платника податків, а також органом ВДВС вживаються заходи щодо примусового стягнення таких коштів. Позивач вважає, що оскільки рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено протиправність нарахування позивачу єдиного внеску, то наявні підстави для списання грошового зобов`язання з єдиного внеску станом на 14.12.2020 на суму 26539,26 грн., нарахованого відповідно до скасованої в судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-104909-56 від 11.11.2019. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що ОСОБА_1 з 31.03.1995 до 03.12.2019 перебувала на обліку, як фізична особа – підприємець, а відповідно являлась платником внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до Закону №2464. Відповідач зазначає, що Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) внесено зміни до Закону №2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями. Вказує, що з 01.01.2017 року, у зв`язку зі змінами внесеними до Закону України «Про збір та облік і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у фізичних осіб-підприємців які перебувають на загальній системі оподаткування, у тому числі і позивача, виник обов`язок визначати базу нарахування та сплачувати єдиний внесок. Відповідач вказує на те, що позивачем починаючи з 01.01.2017 обов`язок зі сплати єдиного внеску не виконував, що спричинило виникнення недоїмки зі сплати єдиного внеску, яка обліковуються в інтегрованій картці. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань встановлено, що з 31.03.1995 ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа – підприємець за видом діяльності – роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (Код КВЕД 47.89).

03.12.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 11.11.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу №Ф-104909-56 про сплату боргу (недоїмки), якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на суму 26539,26, які обліковується станом на 31.10.2019.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2020 №280/6129/19 визнано протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-104909-56.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, на момент виникнення спірних правовідносин сума в розмірі 26539,26 грн. продовжує обліковуватись за позивачем, як недоїмка, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (надалі – Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, в разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тобто відповідно до положень статті 7 Закону №2464-VI для фізичних осіб – підприємців, незалежно від того на якій системі оподаткування перебуває такий підприємець, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, не залежно від розміру отриманого доходу.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 4 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, переліченими нормами чинного законодавства встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи – підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

При цьому, з 01.01.2017 в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд враховую обставини встановлені Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 11.06.2020 по справі №280/6129/19, зокрема такий висновок: «Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження у ОСОБА_1 статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом».

Отже, ухвалюючи рішення від 11.06.2020 суд фактично встановив, що з 01.01.2017 по дату прийняття спірної вимоги ОСОБА_1 не мала статусу ФОП, а відповідно не брала участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом, що виключає нарахуванню їй єдиного внеску.

Тобто, рішенням суду, що набрало законної сили, фактично встановлено протиправність нарахування позивачу єдиного внеску на суму 26539,26 грн., що і призвело до скасування вимоги, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку.

Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок №422), який визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Згідно пункту 2 підрозділу 1 розділу І Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

Відповідно до пункту 1 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку №422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Аналіз наведених положень Порядку №422 свідчить, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально - правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права товариства є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

При цьому, суд зазначає, що фактично вимога про сплату боргу (недоїмки) формується контролюючим органом на підставі даних ІКП, а не навпаки, а тому наявність в ІКП інформації про наявність у позивача недоїмки на суму 26539,26 грн. безумовно порушує права позивача, оскільки наявність такої інформації може стати підставою для повторного формування вимоги.

За таких обставин, оскільки під час розгляду даної адміністративної справи, з урахуванням висновків апеляційного суду по справі №280/6129/19, підтверджено неправомірність нарахування позивачу суми єдиного внеску в розмірі 26539,26 грн., то суд вважає за необхідне зобов`язати контролюючий орган здійснити коригування в інтегрованій картці платника по єдиному внеску ОСОБА_1 шляхом виключення грошового зобов`язання (недоїмки) з єдиного внеску на суму 26539,26 грн.

При цьому, суд вважає помилковими позовні вимоги в частині того, що недоїмка нарахована відповідно до скасованої в судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-104909-56 від 11.11.2019, оскільки як зазначалось судом вище вимога не є тим документом на підставі якого нараховується зобов`язання з єдиного внеску.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування в інтегрованій картці платника – ОСОБА_1 по єдиному внеску шляхом виключення грошового зобов`язання (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 26539,26 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова