Рішення № 95606454, 17.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 р. Справа№200/11115/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання – Гуменної В.П.,

представниці відповідача – Кододової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимог про сплату боргу № Ф-163869-47 від 27.09.2018, від 10.11.2020, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимог про сплату боргу № Ф-163869-47 від 27.09.2018, від 10.11.2020.

Обґрунтовуючи протиправність вимоги податкового органу ОСОБА_1 зазначив, що звільнений від сплати єдиного внеску, оскільки на момент винесення спірної вимоги він був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція. Отже, згідно з п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , яким внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на час проведення антитерористичної операції до її закінчення звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у вказаний період до нього не застосовуються. Водночас, в порушення вказаних норм відповідач надіслав йому вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-163869-47 від 27.09.2018, від 10.11.2020.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 просить суд скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-163869-47 від 27.09.2018 на суму 13 117, 38 грн, та № Ф-163869-47 від 10.11.2020 на суму 10 281, 07 грн.

В обґрунтування незгоди з позовними вимогами представник відповідача зазначає, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Несвоєчасно не сплачена сума є недоїмкою та стягується з застосуванням штрафів. Обставини несвоєчасної сплати єдиного внеску позивачем не заперечуються, тому відповідачем, на його думку, правомірно були винесені спірні вимоги. Згідно з обліковими даними, наданими відповідачем, у позивача була наявна заборгованість, тому Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовані вимоги на вказану суму боргу. Відповідач вказує, що зміни, внесені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року до розділу VIIІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 згідно з п.28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIIІ від 24.12.2015 повинні застосовуватись до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції.

Із зазначених причин представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 30.11.2020 суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребував у відповідача докази по справі. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимог про сплату боргу № Ф -163869-47 від 27.09.2018, від 10.11.2020 та відкрив провадження по справі № 200/11115/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/11115/20-а визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27.01.2021 суд виніс ухвалу, якою задовольнив клопотання представника відповідача про надання додаткового строку для подання відзиву та доказів на його підтвердження, а також надіслання його копії на адресу позивача. Встановив додатковий строк для надання відзиву, - п`ятнадцять днів з дня одержання даної ухвали суду. Задовольнив клопотання представника Головного управління ДПС у Донецькій області про проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Розгляд адміністративної справи № 200/11115/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимог про сплату боргу № Ф-163869-47 від 27.09.2018, від 10.11.2020 визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 10:00 год. 24 лютого 2021 року. Застосував до Головного управління ДПС у Донецькій області заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнув з Головного управління ДПС у Донецькій області в дохід Державного бюджету України штраф в сумі 681, 00 (шістсот вісімдесят одна) грн. Витребував у Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області копію рішення про застосування відносно ОСОБА_1 штрафних санкцій за несплату (несвоєчасну) сплату єдиного внеску у розмірі 340, 00 грн. Продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів з власної ініціативи.

24.02.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд по суті на 12 год 00 хв 17.03.2021, про що виніс відповідну ухвалу.

Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце проведення судового засідання, на судове засідання не прибув.

Представниця відповідача на судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадський формувань (а.с. 12).

У період з 15.03.2001 по 10.11.2017 позивач був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, що відображено у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який розміщено на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України.

Позивач перебував на обліку у Слов`янській державній податковій інспекції Головного управління ДПС у Донецькій області як платник податків та платник єдиного внеску.

Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об`єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Рішеннями Управління Пенсійного фонду України в м. Слов`янську та Слов`янському районі Донецької області № 2766 та № 2767 від 27.05.2013 до позивача застосовано штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на загальну суму 340, 00 грн (а.с.55-56).

27 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-163869-47 щодо сплати позивачем недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 13 117, 38 гривень, а також штрафу 340, 00 гривень. Вказана вимога отримана позивачем 30.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.30).

10 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-163869-47 щодо сплати позивачем недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 9 941, 07 гривень, а також штрафу 340, 00 гривень (а.с.7).

Згідно з розрахунками зі спірних вимог, податковий борг позивача виник за період з 27.06.2013 по 20.10.2014 року (а.с.63-65).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд вважає за необхідне розглянути правомірність кожної зі спірних вимог окремо.

Так, в першу чергу необхідне дослідити вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 163869-47 від 27 вересня 2018 року.

В першу чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне застосовувати норми права, які були чинні в момент винесення спірної вимоги про сплату боргу від 27.09.2018.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 2464).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з приписами пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно зі ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» було внесено зміни до Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону № 2464 не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

При цьому слід зазначити, що з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно з п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (надалі - Закон № 1669) (в редакції, чинної у спірний період), відповідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час виникнення спірних правовідносин, Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Слов`янськ.

Отже, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

Суд наголошує, що доповнення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 911). Дійсно, зазначена норма з 01 січня 2016 року втратила чинність, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, разом з тим зберіглася в Законі № 2464. Пункт 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжував свою дію в часі.

Суд зазначає, що відсутність у позивача обов`язку своєчасної сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги за період з 14.04.2014.

Із розрахунку вказаної вимоги вбачається, що податковий борг на суму 10 921, 48 грн виник до 14.04.2014, а тому у позивача був беззаперечний обов`язок зі сплати єдиного внеску. При цьому, пільга щодо відстрочення сплати єдиного внеску, яка визначена п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 поширюється лише на податковий борг, який виник після початку АТО (з 14.04.2014).

Відтак, формування спірної вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої несплати на суму 2 535, 90 грн є протиправним.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога № Ф-163869-47 від 27.09.2018 на суму 2 535, 90 грн винесена відповідачем всупереч вимогам діючого на час її винесення законодавства, оскільки частина суми недоїмки, зазначеної у вказаній вимозі, нарахована відповідачем за період, який включає час проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

Поряд з цим, суд зазначає, що ОСОБА_1 просить суд лише скасувати спірну вимогу, але враховуючи приписи ст. ст. 9 та 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати вимогу в цій частині.

По-друге, суд має дослідити вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-163869-47 від 10 листопада 2020 року.

Оскільки у період дії припису п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 позивач мав відстрочку щодо сплати єдиного внеску, вказане унеможливлювало заходи впливу за порушення Закону № 2464-VІ.

Суд наголошує, що з 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи».

Отже, пункт 9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 був діючим по 12 лютого 2020 року включно.

З правового аналізу наведених законодавчих норм слідує, що до 13 лютого 2020 року факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, був підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати. При цьому, вказані норми не скасовували обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.

З огляду на наведене, позивач з 14 квітня 2014 року по 12 лютого 2020 року включно внаслідок проведення антитерористичної операції був звільнений від своєчасного виконання обов`язків платника єдиного внеску.

При цьому, приписи Закону № 2464 не звільняли повністю від виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску, адже вони надавали пільгу щодо відстрочки сплати судового збору.

З огляду на наведене, позовна вимога ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про в частині скасування вимоги про сплату боргу № Ф-163869-47 від 10.11.2020 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем за подання до адміністративного суду позову було сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн., згідно з квитанцією № 70749 від 27.11.2020 (а.с.5).

Згідно з положеннями частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Доказів понесення інших витрат позивачем до суду не надано.

Таким чином, судовий збір у розмірі 25, 36 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про скасування вимог про сплату боргу № Ф-163869-47 від 27.09.2018, від 10.11.2020, - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Донецькій області № Ф-163869-47 від 27.09.2018, яка винесена відносно ОСОБА_1 , зі сплати єдиного внеску у розмірі 2 535, 90 грн (дві тисячі п`ятсот тридцять п`ять гривень дев`яносто копійок).

В решті заявлених вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 25,36 грн (двадцять п`ять гривень тридцять шість копійок).

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб