Рішення № 95606423, 04.03.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2021 р. Справа№200/9683/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В., при секретарі судового засідання Заїченко Я.В.,

за участю сторін:

Представник позивача Дементьєва Н.В.,

Представник позивача Дементьєв Д.М.,

Представник відповідача Винятинська І.М.

розглянув в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» до Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2020 року на адресу суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» до Головного управління Держпраці у Донецькій області та просить суд:

Визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень № ДЦ 26543/2061/АВ/П від 06 жовтня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь позивача судові витрати.

Заявою від 29 жовтня 2020 року представником позивача змінено предмет позову, а саме просить:

1) визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень № ДЦ 26543/2061/АВ/П від 06 жовтня 2020 року;

2) визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ДЦ26543/2061/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 15 жовтня 2020 року.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

В період з 15 вересня 2020 року по 28 вересня 2020 року інспектори праці провели інспекційне відвідування позивача. За результатами інспекційного відвідування інспектори праці дійшли висновку, що позивач використовує працю кола громадян, трудові відносини з якими не оформлені у встановлено законом порядку та щодо яких не подано повідомлення про прийняття працівника на роботу. 06 жовтня 2020 року позивачем отримано припис від 06 жовтня 2020 року про усунення виявлених порушень, яким позивача зобов`язано належним чином оформити працівниками товариства громадян у строк до 15 жовтня 2020 року. 15 жовтня 2020 Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ26543/2061/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, яким до позивача застосований штраф на суму 300 000, 00 грн. Позивач вважає цю постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, за твердженням позивача, висновки, викладені в акті інспекційного відвідування та в постанові, яка є предметом спору, є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, просив відмовити в позові.

Відповідач доводив, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством. Відповідач стверджував, що інспекційне відвідування проведено з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823. За наслідками інспекційного відвідування інспектори праці встановили факт допуску позивачем до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 працювали на об`єкті підвищеної небезпеки, проте без оформлення трудових відносин. Посилаючись на ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідач доводив, що чинним законодавством передбачена санкція у вигляді штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Для наявності складу правопорушення, яке передбачає застосування санкції у фіксованому розмірі за кожного працівника, визначальним фактором є ототожнення особи, яка виконує роботу, з працівником відповідного підприємства, з обов`язковим зазначенням елементів підпорядкування та окресленням кола обов`язків.

Відповідач вважав, що, враховуючи матеріали відеофіксації, усні та письмові пояснення осіб, які чітко визнали себе працівниками позивача, без сумнівів зауважували про всі елементи, притаманні саме трудовим відносинам, а також за наявності чинного договору на виконання робіт на вказаному об`єкті, висновок ГУ Держпраці у Донецькій області про порушення позивачем вимог ст. ст. 24 КЗпП України підтверджений достатніми та узгодженими між собою доказами.

В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, просили відмовити в позові.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю “МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ” (ідентифікаційний код 38081945, місцезнаходження: 87502, Донецька область, м. Маріуполь, пр.. Перемоги, буд. 16/22, кім. 4) зареєстроване як юридична особа 30 березня 2012 року.

Основним видом економічної діяльності позивача є код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Відповідач – Головне управління Держпраці у Донецькій області (ідентифікаційний код 39790445, місцезнаходження: 85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82) зареєстроване як юридична особа 14 травня 2015 року, про що свідчать відомості ЄДР.

У період з 15.09.2020 по 28.09.2020 відповідачем було проведено інспекційне відвідування позивача. Під час проведення інспекційного відвідування відповідачем встановлено порушення частин 3 статті 24 КЗпП України та Порядку повідомлення Державній податкової службі та її територіальним органом про прийняття працівників на роботу, Затвердженого постановою КМУ від 17 червня 2015 року № 413, а саме працівники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 станом на 11 год. 35 хв. 15 вересня 2020 року , були допущенні до виконання робіт підвищеної небезпеки на об`єкті підвищеної небезпеки за професіями зварник-різальник, газорізальник, електрозварник, слюсар – ремонтник, без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу , та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку , встановленому КМУ. За наслідками інспекційного відвідування складено акт від 28.09.2020 № ДЦ 26543/2061/АВ. Акт підписано позивачем 28.09.2020 о 16.00. Також міститься запис що зауваження до акту будуть надані в продовж трьох робочих днів. В акті відсутня відмітка про залучення аудіо – фото – відео фіксації (а.с.23-50)

Згідно з копією наказу відповідача від 10 вересня 2020 № 1033, відповідно до пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у п. 1,2,4-7 цього пункту, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі ратифікованою Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та статті 259 КЗпП України, працівникам відділу нагляду на виробництвах підвищеної небезпеки у м. Маріуполь провести інспекційне відвідування позивача з питань виявлення неоформлених трудових відносин. (а.с. 18)

Відповідачем було виписано направлення (копія у матеріалах справи) на проведення інспекційного відвідування позивача від 10.09.2020 №703/05.6/15-33, на направленні міститься запис директора позивача, про незгоду з проведенням інспекційних заходів, та що копію направлення отримав 15.09.2020 о 13.00. (а.с. 179-180)

Вимогою відповідача від 17.09.2020 № ДЦ 26543/2061/ПД про надання /поновлення документів позивача зобов`язано у строк до 09 год. 00 хв. 21.09.2020 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. Позивач отримав вимогу 21.09.2020, про що міститься відмітка на вимозі. (а.с. 22)

Позивачем були надані заперечення на акт інспекційного відвідування від 30 вересня 2020 року № 630/09. Відповідачем заперечення були отримані 01.10.2020 (а.с. 51-56)

Листом від 05 жовтня 2020 року № 04.1-11-8/6/20 відповідачем було надано відповідь щодо заперечень до акту інспекційного відвідування. (а.с. 57-61)

06 жовтня 2020 року о 13.45 позивачем було отримано припис №ДЦ26543/2061/АВ/П від 06 жовтня 2020 року про усунення виявлених порушень, яким позивача зобов`язано належним чином оформити працівниками товариства громадян у строк до 15 жовтня 2020 року. (а.с. 62)

Відповідач повідомленням про дату одержання документів від 09.10.2020 №04.1-36-9/7043/20 повідомив позивача що акт інспекційного відвідування отримано 05.10.2020, справа про накладення штрафу буде розглянута у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абз. 3-7 п.2 Порядку.(а.с. 101)

15 жовтня 2020 відповідачем було прийнято Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ДЦ26543/2061/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою до позивача на підставі абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України застосований штраф на суму 300 000, 00 грн. (а.с. 98-100)

Згідно з копією договору підряду від 01.07.2020 укладеного між позивачем «Замовником» та ОСОБА_5 «Виконавцем», Виконавець зобов`язується на власний ризик виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договором, а саме: Ремонт обладнання КХЛ в строк з 01.07.2020 до 31.12.2020. У п.1.2 розділу 1 договору зазначено, що Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а сам організовує процес виконання робіт. (а.с. 64-65)

Згідно заяви ОСОБА_5 від 01.07.2020 він не бажає перебувати в трудових відносинах з позивачем, підкорятися трудовому розпорядку, перебувати у відносинах підпорядкування, тому що бажає вільно розпоряджатись своїм часом і плануванням способу заробляти собі на життя, самостійно організовувати процес виконання робіт. Просив оформити цівільно – правові відносини шляхом укладання договору підряду. (а.с. 66)

Згідно акту прийняття –передачі виконаних робіт від 09.10.2020 в період з 01.07.2020 по 09.10.2020 Виконавець виконав та передав роботи по ремонту обладнання КХП а саме: - виготовлення захисних екранів, майданчиків і огорож КБ-3. Замовник прийняв вказані роботи по обсягу та якості. Вартість робіт становить 14400,00 грн. Відповідно до п.п.2.3 договору з суми вартості робіт вираховується податок з доходів фізичних осіб 18% у сумі 2592,00 та військовий збір 1,5% у сумі 216,00 грн. В період виконання робіт були здійснені авансові виплати 22.07.2020 -3864,00 грн., 21.08.2020 – 3864,00 грн., 21.09.2020 – 3864,00 грн. (а.с. 67)

З наданих позивачем копій договорів укладених з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , , ОСОБА_6 , судом встановлено, що всі вони укладені 01.07.2020, мають однаковий предмет що й договір укладений з ОСОБА_5 .. Від кожного написані заяви про укладення з ними цивільно-правового договору. Є підписані сторонами акти прийняття- передачі виконаних робіт. (а.с. 64-88)

Також відповідно звіту позивача про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 4) за вересень 2020 року вбачається, що суми нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами та додаткової бази нарахування, на яку нараховується єдиний внесок, усього (р. 2.1 + р. 2.2 + р. 2.3 + р. 2.4 + р. 2.5) – 332532,26 грн. Нараховано єдиного внеску, усього (р. 3.1 + р. 3.2 + р. 3.3 + р. 3.4+ р. 3.5) – 71770,93 грн.

Відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення ) застрахованим особам за звітний місяць вересень 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 нараховано заробітну плату. (а.с. 108-112)

Спір виник з приводу правомірності прийняття відповідачем припису від 06 жовтня 2020 року №ДЦ26543/2061/АВ/П та Постанови від 15.10.2020 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ДЦ26543/2061/АВ/П/ПТ/ТД-ФС.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства з боку позивача, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, з правового аналізу зазначеної норми права випливає, що трудовий договір характеризується зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

За змістом ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Суд вважає за потрібне зазначити, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Оскільки законодавство не містить обов`язкових приписів у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд дійшов переконання, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення правових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. При цьому сторони дотримались обов`язкової вимоги щодо письмової форми договору.

Як встановлено судом, що Договори підряду від 01 липня 2020 року які підписані між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 предметом договорів було ремонт обладнання КХП в строк 01.07.2020 до 31.12.2020.

Відповідач в акті зазначає, що між позивачем та вказаними вище особами мали місце систематичний та довготривалий характер праці з того, що зазначені особи мали наряди –допуски на виконання робіт підвищеної небезпеки, наряду допуску на проведення робіт в газонебезпечних місцях, відомості щодо проведення інструктажу на робочому місці до нарядів-допусків по коксовому та обжимному цехам ПРАТ «Азовсталь» та дані стосовно термінів видачі тимчасових перепусток на ім`я зазначених осіб, із зазначенням на перепустці, у полі «наименовання сторонней или подрядной организации» «Мехєнергоремонт». В акті перевірки також зазначено, що зазначеним особам були видані перепустки, а організація, що видала перепустку ПрАТ «МК «Азовсталь». У зв`язку з чим відповідач робить висновок, що вищевказані цивільно-правові договори (договори підряду) не спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових відносин.

Суд дослідивши зміст та обсяг договорів, дійшов висновку про те, що у даному випадку передбачено отримання винагороди за надання послуг виконавцями, без фіксації конкретного графіку роботи, з самостійною організацією роботи, з терміном виконання роботи та необхідністю дотримання виконавцем діючого законодавства в рамках виконання робіт.

Судом встановлено, що оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за договором, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня, про що свідчать акти виконаних робіт.

Наявність тимчасових перепусток, наряди –допуски на виконання робіт підвищеної небезпеки, наряду допуску на проведення робіт в газонебезпечних місцях, відомості щодо проведення інструктажу на робочому місці до нарядів-допусків по коксовому та обжимному цехам ПРАТ «Азовсталь», не може бути беззаперечним доказом того, що між позивачем та зазначеними особами трудові відносини, а не цівільно – правові.

Судом були досліджені фото та диск DVD надані відповідачем, але суд не може їх оцінювати як доказ, оскільки фото не містять інформації де вони були зроблені, відсутня дата та час. Суд погоджується з доводом позивача, що ці матеріали не підтверджують факт наявності саме трудових відносин.

Також, суд зауважує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору підряду виконання робіт (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Враховуючи предмет укладеного договору та поняття трудового договору, доводи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та виконавцями не знайшли свого підтвердження.

Щодо наказу відповідача від 10 вересня 2020 № 1033, яким було призначено інспекційне відвідування позивача, суд зазначає наступне.

В наказі зазначено, що його прийнято відповідно до пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю». Згідно з пп.3 п.5 Порядку однією з підстав для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту, між тим в наказі відсутні відомості яка інформація, з яких джерел була проаналізована відповідачем, та у зв`язку з чим відповідач прийняв рішення провести інспекційне відвідування позивача з питань виявлення неоформлених трудових відносин позивача.

Відсутні відомості щодо підстав для проведення інспекційного відвідування й в направленні на проведення інспекційного відвідування, що є порушенням п.3 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно з чим у посвідченні (направленні) на проведення заходу між іншим зазначаються підстави для здійснення заходу.

Згідно з п.2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», тимчасово, по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), але не раніше 30 червня 2020 року, забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, крім державного нагляду (контролю): за діяльністю суб`єктів господарювання, які відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику; у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Крім того, відповідно до пп.4 п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», установити, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (надалі постанова КМУ №641), з 01 серпня по 31 грудня 2020 року на території України, у тому числі на території Донецької області установлено карантин.

Порядком №823 проведення позапланових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не передбачено.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частин першої статті 4 КАС України).

Відтак, припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а відтак, мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

З огляду на правову природу припису, такий породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, а відтак, наділений рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому "законність" припису передбачає його обґрунтованість.

Враховуючи те що підчас судового розгляду висновки акту інспекційного відвідування не знайшли свого підтвердження, відповідно прийнята відповідачем постанова від 15 жовтня 2020 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ДЦ26543/2061/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою до позивача на підставі абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України застосований штраф на суму 300 000, 00 грн., є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, суд відзначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, про те, що спірні припис та постанова відповідача не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 6602,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 296, пунктом 15.5 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» (Код ЄДРПОУ 38081945, 87502, м. Маріуполь, пр. Перемоги, 16/22 оф. 4) до Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (код ЄДРПОУ 43866127, 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82) про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про усунення виявлених порушень № ДЦ 26543/2061/АВ/П від 06 жовтня 2020 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ДЦ26543/2061/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 15 жовтня 2020 року.

Стягнути з Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕХЕНЕРГОРЕМОНТ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6602,00 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошено у судовому засіданні 04 березня 2021 року. Повний текст рішення складено та підписано 15 березня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя І.В. Шинкарьова