Рішення № 95606018, 12.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року Справа № 160/12695/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1302, Військової частини А1962 про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.10.2020 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А1302 (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини А1302 (51272, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Черкаське, вул. Дачна, 5, код ЄДРПОУ 07946341) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно;

- зобов`язати Військову частину А1302 (код ЄДРПОУ 07946341) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за не отримане під час проходження військової служби речове майно;

- визнати протиправними дії Військової частини А1302 (51272, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Черкаське, вул. Дачна, 5, код ЄДРПОУ 07946341) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;

- зобов`язати Військову частину А1302 (51272, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Черкаське, вул. Дачна, 5, код ЄДРПОУ 07946341) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1302 (51272, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Черкаське, вул. Дачна, 5, код ЄДРПОУ 07946341) щодо не проведення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу Військової частини.

- визнати протиправними дії військової частини А1302 (51272, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Черкаське, вул. Дачна, 5, код ЄДРПОУ 07946341) щодо нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні;

- зобов`язати Військову частину А1302 (51272, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Черкаське, вул. Дачна, 5, код ЄДРПОУ 07946341) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за період з 11.08.2020 року по дату винесення рішення судом у даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 04.11.2020 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

23.11.2020 року на адресу суду від Військової частини А1302 надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року в задоволенні клопотання Військової частини А1302 про заміну неналежного відповідача у справі №160/12695/20 відмовлено, залучено до участі у справі у якості співвідповідача Військову частину А1962 (вул. Дачна, буд.5, смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51272, код ЄДРПОУ 24973411).

Крім того, даною ухвалою витребувано у Військової частини А1962:

- інформацію та докази на її підтвердження щодо того, якою саме Військовою частиною А1962 чи А1302 здійснюється нарахування та забезпечення виплати грошового забезпечення посадовим особам військової частини А1962;

- інформацію щодо забезпечення ОСОБА_1 під час проходження ним служби речовим майном та докази на підтвердження цього;

- інформацію та докази на її підтвердження щодо проведення індексації доходів ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.

Зобов`язати Військову частину А1962 надати витребувані докази до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк до 05.01.2021 року.

Розгляд адміністративної справи №160/12695/20 розпочато спочатку, призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 05 січня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді заступника командира ремонтно-відновлювального батальйону з озброєння Військової частини А1962. На підставі наказу від 11.08.2020 року №180 його звільнено з військової служби у запас та з 11.08.2020 року виключено із списків особового складу частини, знято з всіх видів забезпечення. Позивач зазначає, що відповідачем не проведено з ним своєчасно розрахунок при звільненні, зокрема, не виплачено у день виключення із списків військової частини компенсації за неотримане речове майно. При цьому, відповідач у період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року протиправно не здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та вказує, що січень 2008 року є місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому відповідно до Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців. На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України та просить стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що оскільки спеціальним законом порядок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не визначений, то слід застосовувати норми Кодексу законів про працю України.

Відповідачі правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, в матеріалах справи наявні докази їх належного повідомлення, з клопотаннями про продовження строку на подачу відзиву до суду не зверталися.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А1962 на посаді заступника командира ремонтно-відновлювального батальйону з озброєння.

Відповідно до наказу командира Військової частини А1962 №180 від 11.08.2020 року (по стройовій частині), на підставі наказу командувача військ оперативного командування «Схід» (по особовому складу) №213 від 05.08.2020 року, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з 11.08.2020 року виключено із списків особового складу частини, знято з всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Новомосковського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Дніпропетровської області.

Також, наказом №180 визначено необхідність здійснення наступних виплат:

- виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 47% від посадового окладу з 01.01.2020 року по 11.08.2020 року;

- надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу та військовим званням та надбавки за вислугу років;

- щорічну основну відпустку за 2020 рік;

- грошову компенсацію за невикористані 17 діб щорічної основної відпустки за 2020 рік;

- грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій;

- грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік;

- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань;

- грошову компенсацію за неотримане речове майно;

- надбавку за роботу з таємними документами у розмірі 10 % з 01 серпня 2020 року по 11.08.2020 року.

Разом з тим, грошова компенсація за неотримане речове майно в день виключення із списків особового складу – 11.08.2020 року ОСОБА_1 здійснена не була.

При цьому, доказів відшкодування позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно відповідачами не надано.

Судом встановлено, що 29.08.2020 року ОСОБА_1 направив на адресу Військової частини А1302 заяву про нарахування та виплату індексації за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року, а також про нарахування та виплату суми середнього заробітку за час з моменту звільнення по день останнього розрахунку.

Проте, відповідь на вказану заяву позивачем отримана не була.

Вважаючи, що відповідачі протиправно не виплатили йому компенсацію за неотримане речове майно, не нарахували та не виплатили індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, та не виплатили суму середнього заробітку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України №2011-ХІІ від 20.12.1991р. «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (далі - Закон), Порядком виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за не отримане майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016р. (далі - Порядок №178).

Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.16р. № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Відповідно до п. 4 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Указом Президента України від 10.12.08р. № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п. 240 Положення військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров`я документи про його звільнення з військової служби оформляються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.

Відповідно до п. 242 Положення, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З аналізу викладеного вбачається, що при звільненні з військової служби та виключенню зі списків особового складу військової частини із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, без проведення остаточного з ним розрахунку, можливе лише за його письмовою згодою.

Крім того, вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Тобто, для реалізації свого права на отримання грошової компенсації за речове майно при звільненні, позивач зобов`язаний звернутись до відповідача із заявою (рапортом), в якому висловити своє відповідне бажання.

Саме з фактом волевиявлення позивачем способу компенсації (отримати майно чи грошові кошти) пов`язаний обов`язок відповідача здійснити розрахунок при звільненні.

Під час розгляду справи судом встановлено, що з 11.08.2020 року позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

В позовній заяві позивач зазначає, що під час звільнення з ним не було проведено розрахунок, зокрема, не виплачено у день виключення із списків військової частини компенсації за неотримане речове майно.

Разом з тим, доказів того, що позивач звертався до відповідача із відповідною заявою (рапортом), як це передбачено п. 4 Порядку №178, останнім суду не надано.

Так, у матеріалах справи відсутні заява (рапорт) позивача про видачу речового майна, яке не було ним отримано на день звільнення, або виплату грошової компенсації за нього.

Враховуючи, що Порядок №178 чітко визначає, що речове майно або грошова компенсація виплачується за бажанням військовослужбовця за місцем військової служби, за їх заявою (рапортом), а судом встановлено, що позивач з такою заявою (рапортом до відповідача не звертався), тому і бездіяльність відповідача щодо невиплати такої компенсації відсутня, а відповідне право позивача ще не є порушеним.

Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Водночас, умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі №825/1732/17.

Крім того, суд звертає увагу, що Порядок №178 не визначає виплату компенсації за неотримане речове майно як таку, що підлягає виплаті саме у день звільнення. Порядок №178 не містить імперативного припису щодо виплати грошової компенсації за речове майно чи його видачі на день звільнення, а передбачає лише таку можливість, реалізація якої залежить від виявлення ініціативи особою, яка звільняється.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання протиправними дії Військової частини А1302 щодо невиплати грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та зобов`язання виплатити компенсацію вартості неотриманого речового майна, є передчасними.

В даному випадку, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача виплатити суму компенсації, враховуючи відсутність поданої заяви (рапорту), у зв`язку із чим суд відмовляє в задоволенні даних позовних вимог.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутись до відповідача із заявою про виплату йому грошової компенсації замість неотриманого речового майна особистого користування, а у разі відмови в такій виплаті, звернутись до суду в установленому порядку.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправними дії Військової частини А1302 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року та зобов`язання Військової частини А1302 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

В позовній заяві позивач зазначає, що за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Відповідачами, доказів на спростування зазначених обставин суду не надано.

З даного приводу позивач звернувся із заявою до Військової частини А1302, проте відповіді на своє звернення не отримав.

З приводу права позивача на проведення індексації його грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. (ст.9 Закону).

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, - виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) Індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З огляду на викладене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

При цьому, відповідачами не надано доказів проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що така бездіяльність відповідача – Військової частини А1962, щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року є протиправною, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зобов`язати саме Військову частину А1962 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, оскільки саме на службі у цій частині перебував позивач та був з неї звільнений.

Щодо вимоги позивача про нарахування належної суми із виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, суд зазначає наступне.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно із п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи.

В межах розгляду даної справи судом встановлено порушення прав позивача та визнано протиправною бездіяльність відповідача – Військової частини А1962 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року. Однак, суд зазначає, що саме в процесі виконання рішення суду відповідачем, в порядку встановленому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Окрім того, суд зазначає, що захисту підлягає лише вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо здійснення нарахування суми індексації грошового забезпечення виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, є передчасною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини А1302 щодо не проведення з позивачем остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу Військової частини, суд зазначає, що у позовній заяві позивач вказує на те, що з боку відповідача мало місце порушення строків розрахунку при звільненні, а саме йому не було виплачено грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Доказів того, що з позивачем не були проведені інші виплати позивачем суду не надано.

Разом з тим, в даному рішенні судом вже зазначалось, що Порядок №178, яким визначається порядок виплати грошової компенсації, не визначає виплату компенсації за неотримане речове майно як таку, що підлягає виплаті саме у день звільнення. Так, Порядок №178 не містить імперативного припису щодо виплати грошової компенсації за речове майно чи його видачі на день звільнення, а передбачає лише таку можливість, реалізація якої залежить від виявлення ініціативи особою, яка звільняється.

Отже, порушення строків розрахунку при звільненні, що мало місце з боку відповідача, судом в ході розгляду справи не встановлено.

Таким чином, враховуючи, що виплата компенсації за неотримане речове майно не є такою, що підлягає виплаті саме у день звільнення, при цьому з відповідною заявою про його отримання позивач не звертався, а доказів не проведення будь-яких інших виплат з ним при звільненні позивачем суду в ході розгляду справи не надано, суд дійшов висновку, що вимога в даній частині є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині не проведення з позивачем остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу, вимоги в частині визнання протиправними дії щодо не нарахування та не виплати середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за період з 11.08.2020 року по дату винесення рішення судом у даній справі, також є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Військової частини А1302 (51272, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське, вул. Дачна, буд. 5, код ЄДРПОУ 07946341), Військової частини А1962 (51272, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Черкаське, вул. Дачна, буд. 5, код ЄДРПОУ 24973411) про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1962 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року включно.

Зобов`язати Військову частину А1962 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець