Рішення № 95606015, 20.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Справа № 160/13242/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської міської ради, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Дніпровської міської ради щодо здійснення перерахунку допомоги ОСОБА_1 на дітей одиноким матерям та державної соціальної допомоги ОСОБА_1 малозабезпеченим сім`ям за період з 01.12.2017 р. по 30.11.2019 р.;

- визнати протиправними дії Дніпровської міської ради щодо встановлення переплати соціальної допомоги ОСОБА_1 за період з 01.12.2017 р. по 30.11.2019 р. у розмірі:

- Допомоги на дітей одиноким матерям - 606,18 грн.;

- Державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям - 8322,72 грн.

- визнати протиправними дії Дніпровської міської ради щодо самостійного утримання з допомоги на дітей одиноким матерям переплати соціальної допомоги;

- визнати протиправними дії Дніпровської міської ради щодо припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям;

- зобов`язати Дніпропетровську міську раду повернути ОСОБА_1 утриману допомогу на дітей одиноким матерям;

- зобов`язати Дніпропетровську міську раду поновити ОСОБА_1 виплату допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року.

- стягнути з Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

- стягнути з Дніпропетровської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката в розмірі 2000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що з грудня 2017 року отримує аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при примусовому виконанні виконавчого листа №175/1752/17 Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 р. в рамках виконавчого провадження №546162 Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). З березня 2020 р. отримує аліменти в порядку п. 3 ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом самостійного надсилання виконавчого документа безпосередньо підприємству, в якому боржник знаходиться в трудових відносинах, що підтверджується наданою до позовної заяви довідкою про доходи № Ф-2020-000352 від 18.08.2020 р. та постанови від 25.02.2020 р. про повернення виконавчого документа стягувачу.

В серпні 2020 р. від Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради позивач отримав лист №П-75/1 від 12.08.2020 р. про те, що на запити Лівобережного управління було отримано відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми отриманих доходів та довідки з державної виконавчої служби щодо розміру отриманих аліментів. З вказаних документів Лівобережне управління дійшло висновку, що розмір аліментів збільшився в більшу сторону.

Рішенням Управлінням від 18.12.2019 р. було здійснено перерахунок за період з 01.12.2017 р. по 30.11.2019 р. допомоги на дітей одиноким матерям та державної допомоги допомоги малозабезпеченим сім`ям. В результаті перерахунку Лівобережним управлінням встановлена переплата за період з 01.12.2017 р. по 30.11.2019 р. у розмірі 8 928,90 грн., а саме: допомоги на дітей одиноким матерям - 606,18 грн. та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям - 8 322,72 грн .

Позивач вважає, що дії відповідача, пов`язані з перерахунком допомоги на дітей одиноким матерям, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з 01.12.2017 р. по 30.11.2019 р., самостійним утриманням з допомоги на дітей одиноким матерям переплати та припинення виплати ОСОБА_1 допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 р. по даний час є неправомірними, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 21.10.2020 р. задоволено клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання даного адміністративного позову до ухвалення судового рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Витребувано від Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75) завірені належним чином копії документів, на підставі яких:

- проводився перерахунок соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_1 та допомоги на дітей одиноким матерям;

- встановлено переплату соціальної допомоги ОСОБА_1 , як малозабезпеченій сім`ї та одинокій матері;

- утримано грошові суми з допомоги на дітей ОСОБА_1 , як одинокої матері;

- припинено виплату на дітей одиноким матерям.

Витребувано від Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 2) інформацію щодо суми стягнутих аліментів на користь ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 546162 з виконання виконавчого листа №175/1752/17 від 25.07.2017.

11.11.2020 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що між позивачем та Лівобережним управлінням виникли спірні правовідносини, що підтверджуються наданими позивачем листами від Лівобережного управлінням, тобто перерахунок та утримання коштів ОСОБА_1 були виконані Лівобережним управлінням та надалі позивач зверталася зі своїм зверненням до вищезазначеного управління.

В канцелярії Дніпровської міської ради відсутні будь-які звернення позивача та не надано до суду належних доказів, того, що позивач звертався до міської ради, і, як наслідок, отримав відмову з роз`ясненнями щодо вирішення зазначеного спору. Крім того, позивачем не доведено, що саме Дніпровською міською радою було порушено права та інтереси позивача, а тому відповідачем по справі має бути Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради.

Також було зазначено, що вимога щодо зобов`язання Дніпровської міської ради повернути ОСОБА_1 утриману допомогу на дітей одиноким матерям, зобов`язати Дніпровську міську раду поновити ОСОБА_1 виплату допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року, не може бути виконана Дніпровською міською радою, оскільки міська рада не є розпорядником бюджетних коштів, що виділяються Державою для покриття витрат на виплату державної допомоги сім`ям з дітьми та вирішення зазначених питань не відноситься до компетенції Дніпровської міської ради.

17.11.2020 р. від позивача до суду надійшло клопотання, в якому він просив замінити первісного відповідача - Дніпровську міську раду на належного відповідача Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389, м. Дніпро, пр. Петра Калнишевського, 55).

Ухвалою суду від 20.11.2020 р. клопотання позивача про заміну первісного відповідача задоволено, замінено первинного відповідача - Дніпровську міську раду належним відповідачем - Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42788389, м. Дніпро, пр. Петра Калнишевського, 55).

26.11.2020 року представником позивача до суду подано клопотання про витребування від Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради завірених належним чином копій документів, на підставі яких: проводився перерахунок соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_1 та допомоги на дітей одиноким матерям, встановлено переплату соціальної допомоги ОСОБА_1 , як малозабезпеченій сім`ї та одинокій матері, утримано грошові суми з допомоги на дітей. ОСОБА_1 , як одинокої матері, припинено виплату на дітей одиноким матерям.

Ухвалою суду від 30.11.2020 р. витребувано від Дніпропетровської міської ради завірені належним чином копії документів, а саме: на підставі яких проводився перерахунок соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї ОСОБА_1 та допомоги на дітей одиноким матерям, встановлено переплату соціальної допомоги ОСОБА_1 , як малозабезпеченій сім`ї та одинокій матері, утримано грошові суми з допомоги на дітей ОСОБА_1 , як одинокої матері, припинено виплату на дітей одиноким матерям. Витребувано від Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) інформацію щодо суми стягнутих аліментів на користь ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження №546162 з виконання виконавчого листа №175/1752/17 від 25.07.2017.

21.12.2020 року на виконання ухвали суду від 30.11.2020 р. Лівобережним управлінням надано запитувану інформацію та витребувані документи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю, виховує доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , утримує їх в тому числі за рахунок наданої державної допомоги та аліментів.

Позивач отримує державну допомогу на дітей одиноким матерям та державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з 01.12.2017 року.

З грудня 2017 року ОСОБА_1 отримує аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 при примусовому виконанні виконавчого листа №175/1752/17 Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 р. в рамках виконавчого провадження №546162 Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). З березня 2020 р. отримує аліменти в порядку п. 3 ч. 1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом самостійного надсилання виконавчого документа безпосередньо підприємству, в якому боржник знаходиться в трудових відносинах, що підтверджується наданою до позовної заяви довідкою про доходи № Ф-2020-000352 від 18.08.2020 р. та постанови від 25.02.2020 р. про повернення виконавчого документа стягувачу.

В серпні 2020 р. ОСОБА_1 від Лівобережного управління отримала лист №П-75/1 від 12.08.2020 р. про те, що на запити Лівобережного управління було отримано відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми отриманих доходів та довідки з державної виконавчої служби щодо розміру отриманих аліментів. З вказаних документів Лівобережне управління дійшло висновку, що розмір аліментів збільшився.

Рішенням Лівобережного управління від 18.12.2019 р. було здійснено перерахунок за період з 01.12.2017 р. по 30.11.2019 р. допомоги на дітей одиноким матерям та державної допомоги допомоги малозабезпеченим сім`ям. В результаті перерахунку Лівобережним управлінням встановлена переплата за період з 01.12.2017 р. по 30.11.2019 р. у розмірі 8 928,90 грн., а саме: допомоги на дітей одиноким матерям - 606,18 грн. та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям - 8 322,72 грн

Станом на 11.08.2020 р. залишок переплати складав 7 995,78 грн. у зв`язку з утриманням з допомоги на дітей одиноким матерям щомісячно по 20% .

Згідно довідки Лівобережного управління від 08.10.2020 р. № 1538/2, ОСОБА_1 припинено виплати допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року по даний час. Таким чином, із довідки вбачається, що Лівобережним управлінням за період з 18.12.2019 р. по 11.08.2020 р. самостійно утримано з допомоги позивача на дітей одиноким матерям 8 928,90 - 7 995,78=933,12 (грн.).

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Щодо вирішення позовних вимог щодо нарахування та виплати державної допомоги одиноким матерям та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі, зокрема, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, тощо.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлює Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2811-XII, громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення (ч.ч. 4, 5 ст. 1 Закону № 2811-XII).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 2811-XII, сім`я з дітьми - поєднане родинними зв`язками та зобов`язаннями щодо утримання коло осіб, у якому виховуються рідні, усиновлені діти, а також діти, над якими встановлено опіку чи піклування, прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу.

Стаття 3 Закону № 2811-XII передбачає такі види державної допомоги сім`ям з дітьми: 1) допомога у зв`язку з вагітністю та пологами; 2) допомога при народженні дитини, одноразова натуральна допомога "пакунок малюка"; 2-1) допомога при усиновленні дитини; 4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 5) допомога на дітей одиноким матерям.

Відповідно до ч. 1 ст. 18-1 Закону № 2811-XII, право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

За змістом ст. 18-2 Закону № 2811-XII, допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 18-3 Закону № 2811-XII передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Згідно зі ст. 23 Закону № 2811-XII рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку.

Умови призначення і виплати допомоги на дітей одиноким матерям, передбаченої Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" визначені Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Пунктом 2 абзацу 5 Порядку № 1751 передбачено, що призначення і виплата державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за зареєстрованим місцем проживання або місцем проживання заявника.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається в розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців (п. 32 Порядку № 1751).

Згідно з абзацем другим п. 34 Порядку №1751 (у редакції до 01.07.2020), середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До складу сім`ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім`ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Згідно із п. 35 Порядку № 1751 (в редакції до 01.07.2020):

1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку;

3) копія свідоцтва про народження дитини;

4) довідка про реєстрацію місця проживання матері та дитини. У разі неможливості одержати таку довідку допомога призначається на підставі висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім`ї, наданого центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір`ю. Якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, подається довідка про реєстрацію місця проживання матері та довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування (навчання) дитини.

Пунктом 36 Порядку № 1751 (в редакції до 01.07.2020) - Допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні соціальної допомоги на дітей одиноким матерям стали відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми отриманих доходів та довідки з державної виконавчої служби щодо розміру отриманих аліментів.

З положень норм Порядку № 1751 та підтверджено відповідачем у листі №7/2-2208 від 21.12.2020, позивачем подавалися декларації та заяви, на підставі яких і було визначено середньомісячний дохід позивача, розмір якого дозволяв отримувати такий вид соціальної допомоги.

Однак до суду, ні позивачем, ні відповідачем декларацій позивача про доходи та майновий стан за період, за який здійснено перерахунок з 01.12.2017 р. по 30.11.2019, не надано. Поряд з тим, позивачем не зазначається й про суми задекларованих доходів та не спростовуються доводи відповідача. До суду надано відомості про доходи позивача та довідка про доходи платника аліментів гр. ОСОБА_4 , з якою вбачається сплата аліментів у сумі 73 010,57 грн. за період з грудня 2017 року до грудня 2019 року.

Крім того, відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (далі - Закон № 1768-ІІІ), державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1768-ІІІ, право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім`ї, які постійно проживають на території України.

Згідно ст. 4 цього Закону призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім`ї.

Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 затверджено Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (далі - Порядок).

Згідно з п. 6 Порядку, для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу праці та соціального захисту населення, зокрема, декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї).

Абзацем 2 п. 25 Порядку визначено, що виплата раніше призначеної соціальної допомоги припиняється, якщо сім`єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, з місяця, в якому виявлено порушення.

Отже, умовою для припинення виплати отриманої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям є наявність встановленого факту умисних дій особи (сім`ї) щодо подання недостовірних даних, в тому числі про доходи і майновий стан, які вплинули або могли вплинути на встановлення права на таку допомогу і на визначення її розміру.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверджується Мінсоцполітики, Мінекономрозвитку, Мінфіном, Держстатом, МОНмолодьспортом.

Така, Методика обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 15.11.2001 №486/202/524/455/3370, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.02.2002 за №112/6400 (надалі - Методика).

Згідно з пунктом 4 Методики, при визначенні сукупного доходу органи, що призначають допомогу, користуються усіма офіційними джерелами, які містять інформацію про доходи громадян, у тому числі інформацією органів державних податкових адміністрацій.

Відповідно до пункту 5 Методики, до сукупного доходу сімей (одержувачів) входять:

5.1) нарахована заробітна плата, у тому числі за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі і вихідні дні та за роботу за сумісництвом; плата за роботу в колективному сільськогосподарському підприємстві; надбавки і доплати всіх видів; премії, установлені за системами оплати праці на підприємстві, в установі, організації, незалежно від періодичності і джерел їх виплати; відсоткові надбавки і щорічна винагорода з фонду матеріального заохочення за підсумками роботи за рік підприємства, установи чи організації. Премії і щорічні винагороди включаються до сукупного доходу на час їх нарахування, при цьому за рік ураховується не більше однієї винагороди за вислугу років;

5.2) інші грошові виплати, які мають систематичний характер (польове забезпечення, доплати за роз`їзний та рухомий характер роботи тощо, крім виплат на відрядження);

5.3) стипендії, пенсії, допомога (крім частини допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, частини допомоги при усиновленні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, допомоги на поховання, одноразової допомоги, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форм власності), допомога на навчання, безпосередньо отримана особою від підприємства, установи чи організації, за винятком коштів, отриманих на умовах позики чи кредитів та щомісячні компенсаційні виплати. При цьому до сукупного доходу не включається відповідна допомога, для призначення якої обчислюється сукупний дохід. При зверненні за призначенням декількох видів допомоги, розмір яких визначається з урахуванням сукупного доходу, до сукупного доходу сім`ї входять розміри призначених на дату звернення зазначених видів допомоги, крім допомоги, для призначення якої обчислюється сукупний дохід;

5.4) доходи від підприємницької діяльності та іншої незалежної професійної діяльності, у тому числі доходи адвокатів, приватних нотаріусів та від заняття літературною, художньою, музичною, артистичною та іншою творчою діяльністю. Доходи осіб, які займаються зазначеною діяльністю, визначаються на підставі даних державних податкових адміністрацій. За відсутності цих даних доходи фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, визначаються на підставі даних книги обліку доходів і витрат за встановленою формою;

5.5) усі види винагород, які виплачуються штатним (позаштатним) літературним працівникам, художникам, фотокореспондентам та іншим особам з фонду авторського гонорару, а також винагороди, які виплачуються за публічне виконання творів; при цьому розмір доходу визначається як середньомісячний розмір гонорару за рік, що передує зверненню за призначенням допомоги, з урахуванням коефіцієнта зростання середньомісячної номінальної заробітної плати працівників, зайнятих в економіці;

5.6) матеріальне забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття";

5.7) доходи від здавання житлового приміщення (будинку) або інших будов у найм або в оренду (на підставі довідок органів державних податкових адміністрацій);

5.8) натуральна оплата праці;

5.9) грошове забезпечення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби;

5.10) суми, які виплачуються в порядку відшкодування шкоди, заподіяної працівникові за ушкодження його здоров`я, що пов`язане з виконанням ним трудових обов`язків;

5.11) заробіток учнів та студентів, які поєднують навчання з постійною роботою на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання;

5.12) суми, які виплачувалися за час вимушеного прогулу та суми за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника;

5.13) одержані аліменти;

5.14) фактичний заробіток осіб, які працювали у фізичних осіб. При цьому натуральна частина заробітної плати цих осіб також включається до їх сукупного доходу;

5.15) суми індексації грошових доходів населення та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів їх виплати;

5.16) доходи від особистого селянського господарства, земельних ділянок, наданих для ведення городництва (садівництва), сінокосіння, випасання худоби, та земельної частки (паю), виділеної внаслідок розпаювання землі;

5.17) допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю;

5.18) доходи від продажу власної продукції тваринного походження;

5.19) доходи від продажу об`єктів нерухомого майна та транспортних засобів (за виключенням сум, які були використані на лікування або подолання наслідків надзвичайної ситуації у розмірі не менше 10 прожиткових мінімумів на одну особу з розрахунку на місяць, за умови документального підтвердження);

5.20) інші доходи, які підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства.

Таким чином, на підставі підпунктів 5.3 та 5.13 пункту 5 Методики соціальна допомога та аліменти входять до сукупного доходу сімей.

В свою чергу, пунктом 8 Методики визначено, що до сукупного доходу сімей (одержувачів) не включається:

8.1) сплачувані особою аліменти;

8.2) частина допомоги при народженні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, частина допомоги при усиновленні дитини, виплата якої здійснюється одноразово, допомога на поховання, одноразова допомога, яка надається відповідно до законодавства або за рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, організацій незалежно від форм власності;

8.3) житлова субсидія;

8.4) грошове забезпечення військовослужбовців строкової служби;

8.5) розрахункова сума доходу від земельної частки (паю), виділеної внаслідок розпаювання землі, що не використовується з поважних причин (зокрема внаслідок похилого віку, інвалідності, наявності малолітніх дітей тощо) сім`ями, які складаються з осіб похилого віку, інвалідів, а також багатодітними сім`ями з малолітніми дітьми;

8.6) суми, які сплачуються підприємствами, установами та організаціями за договорами добровільного медичного страхування своїх працівників;

8.7) допомога громадських та благодійних організацій;

8.8) одноразова винагорода жінкам, яким присвоєно почесне звання України "Мати-героїня";

8.9) оплата праці членів виборчої комісії, а також осіб, які залучаються до роботи в комісії, у тому числі в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів;

8.10) вартість безоплатно отриманих санаторно-курортних путівок, протезно-ортопедичних виробів, засобів реабілітації, дитячих новорічних подарунків.

Відповідачем також надані розрахунки середньомісячного доходу сім`ї позивача на підставі яких ним було визначено відсутність різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу для отримання допомоги одинокій матері.

Таким чином, позивачем не доведений факт порушення відповідачем порядку призначення та виплати допомоги одиноким матерям та отриманої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з підстав неправильного визначення сукупного доходу сім`ї та відсутності підстав для припинення таких виплат.

Поряд з тим, відповідачем не доведений факт здійснення позивачем умисних дій щодо подання недостовірних даних та наявності підстав для самостійного утримання цих сум.

Також відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо підвищення соціальних гарантій для окремих категорій осіб" від 02.06.2020 року №646-ІХ допомога одиноким матерям з 01 липня 2020 року призначається за новим Порядком, за інформацією, яку надає Державна податкова служба України про доходи та сплачені податки.

Також п.34, 35 Порядку №1751 викладено в новій редакції:

« 35. Для призначення допомоги на дітей одиноким матерям подаються такі документи:

1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

2) декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - декларація);

3) довідка про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

4) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави для внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або виданий компетентним органом іноземної держави документ про народження, в якому відсутні відомості про батька, за умови легалізації такого документа в установленому законодавством порядку;

5) копія свідоцтва про народження дитини…»

Порядок доповнено пунктом 35-1 і 2 такого змісту:

« 35-1. Допомога на дітей одиноким матерям, яку призначено за умовами, що діяли до 30 червня 2020 р. (включно), виплачується до закінчення строку її призначення.»

Таким чином, за умовами призначення допомога на дітей одиноким матерям, з 01.07.2020 вимагає звернення до органу призначення із визначеним перелікам документів при відповідності всім умовам для такого призначення. Судом не встановлено факту такого звернення позивачем та протиправної відмови у її призначенні.

З огляду на це, позовна вимога стосовно зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 виплату допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року не підлягає задоволенню.

Поряд з тим, позовні вимоги стосовно визнання дій відповідача щодо встановлення переплати соціальної допомоги ОСОБА_1 за період з 01.12.2017 р. по 30.11.2019 р. у розмірі: допомоги на дітей одиноким матерям - 606,18 грн. та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям - 8322,72 грн. та самостійного утримання з допомоги на дітей одиноким матерям переплати соціальної допомоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі №6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року у справі №545/163/17 (провадження N 61-33727сво18).

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради для підтвердження правомірності здійснення перерахунку та утримання 8928,90 грн. суми надмірно сплаченої допомоги не доведено наявність рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату чи недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Отже, така виплата не може бути повернена у судовому порядку на підставі положень ст. 1215 ЦК України.

Оскільки згідно довідки Лівобережного управління від 08.10.2020 р. №1538/2 ОСОБА_1 припинено виплати допомоги на дітей одиноким матерям з липня 2020 року по даний час, а за період з 18.12.2019 р. по 11.08.2020 р. самостійно утримано з допомоги позивача на дітей одиноким матерям 8 928,90 - 7 995,78=933,12 грн., то сума, яка самостійно стягнута відповідачем, підлягає поверненню.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд приходить до висновку про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.95 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз. 2 п. 5 постанови).

Суд зазначає, що позивач не надав доказів, які підтвердили б спричинення протиправними діями/бездіяльністю відповідачів йому моральних страждань.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. та судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Скибою В.В.

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: копію договору №10 від 19.05.2016 р. про надання правової допомоги щодо правової експертизи правочинів, дій та документів, а також представництва позивача у кримінальному провадженні, додаткова угода до договору №10, копія свідоцтва про право на заняття адвокатську діяльність, ордер серії ДП №192/004 від 15.10.2020 р., рахунок на оплату, акт виконаних робіт від 15.10.2020 р., копія квитанції до прибуткового ордеру №11 від 15.10.2020 р. про отримання 2000,00 грн. гонорару, опис виконаних адвокатом робіт.

З предмету договору №10 від 19.05.2016 року не вбачається надання правової допомоги саме у справі щодо визнання дій протиправними Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради чи Дніпровської міської ради та здійснення оплати гонорару саме з цього приводу, відтак, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Щодо розподілу сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частина третя ст. 139 КАС України - при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем було заявлено 5 немайнових вимог та 2 майнові вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 10000,00 грн. та повернення нарахованої переплати у сумі 8928,90 грн.

Частиною третьою Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За ставками, визначеними ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» - за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою або фізичною особою - підприємцем майнового характеру, який подано: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

За подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою немайнового характеру, - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» зазначається, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позовна заява подана у 2020 році, прожитковий мінімум встановлений у розмірі 2102 грн.

Таким чином, за подання позову до сплати підлягав судовий збір у розмірі: 4204,00 грн. за немайнові вимоги та 1681,6 грн. - за майнові, загалом у сумі 5885,6 грн.

Ухвалою суду від 21.10.2020 р. ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання даного адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі статті 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5885,6 грн. та присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме, у розмірі 2942,8 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 139, 193, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради щодо встановлення переплати соціальної допомоги ОСОБА_1 за період з 01.12.2017 р. по 30.11.2019 р. у розмірі:

- допомоги на дітей одиноким матерям - 606,18 грн.;

- державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям - 8322,72 грн.

Визнати протиправними дії Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської щодо самостійного утримання з допомоги на дітей одиноким матерям переплати соціальної допомоги.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради (49051, м.Дніпро, просп. Петра Калнишевського, буд. 55, код ЄДРПОУ 42788389) 933,12 грн. самостійно утриманої допомоги на дітей одиноким матерям.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5885,6 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2942,8 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.В. Кальник

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя В.В. Кальник

20.01.2021

Рішення не набрало законної сили 20 січня 2021 р.

суддя В.В. Кальник