Рішення № 95606013, 13.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Справа № 185/6096/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди та заборгованості з виплати пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на виконання ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року надійшли матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії на 22.07.2020 року – 16 709, 00 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 06.02.2010 року він отримує пенсію за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 року на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було стягнуто 33 412, 00 грн. компенсації втрат за несвоєчасну виплату пенсії. Позивач посилається на факт порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ст. 47 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», положень ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів з порушенням строків їх виплати» в частині несвоєчасної виплати суми компенсації в розмірі 33 412, 00 грн., які фактично були перераховані ОСОБА_1 лише 22.07.2020 року. Крім того, позивач посилається на тривалі судові процеси, пов`язані з несвоєчасною виплатою пенсії, у зв`язку із чим позивачу завдаються постійні емоційні стреси, відбувається перевтомлення нервової системи, він вимушений звертатись за допомогою до медичних установ. Позивач вважає, що протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області йому завдано моральну шкоду, яку також просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

11.11.2020 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якій відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог, з огляду те, що чинним законодавством не передбачено виплату компенсації за несвоєчасно виплачену компенсацію. Разом з тим, відповідач зазначає, що відсутній факт порушення строків виплати позивачу компенсаційних втрат у розмірі 33 412,00 грн., згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 року, яке набрало законної сили 14.05.2020 року із прийняттям постанови Третім апеляційним адміністративним судом, якою було залишено без змін рішення суду першої інстанції. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області виплатило суму компенсації відразу після отримання вищезазначеної копії постанови апеляційної інстанції. Також у відзиві містяться посилання на неправомірність заявлених позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки, на думку відповідача, дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не призвели до будь-яких ушкоджень здоров`я та нормальних життєвих зв`язків для активного громадського життя ОСОБА_1

13.01.2021 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області було подано відзив на позовну заяву, в якому наведено позицію щодо незгоди із заявленими вимогами ОСОБА_1 така позиція ґрунтується на тому, що ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області являється самостійною юридичною особою, жодним чином не має відношення до правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, а тому позовні вимоги до ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області є протиправними. Крім того, відповідач зазначив про безпідставність вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди, оскільки до матеріалів позовної заяви не додано жодних доказів понесення моральних страждань, зумовлених діями відповідачів по справі.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та до 08.02.2010 року отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб». З 08.02.2010 року позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 року (справа №185/515/16-а) було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 : стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 33 412, 00 грн. компенсації за несвоєчасну виплату пенсії за період з лютого 2010 року по листопад 2015 року та судовий збір, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 року (справа №185/515/16-а) було залишено без змін.

Відповідно до службової записки Начальника відділу представництва інтересів в судах та інших органах №5 юридичного управління ГУ ПФУ в Дніпропетровській області Шульги С.М. від 12.06.2020 року №1548/08-16, начальнику відділу з питань виплати пенсій №15 управління з питань виплати пенсій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області ОСОБА_2 було направлено до виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.11.2019 року та Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 року (по справі №185/515/16-а).

Згідно протоколу виплат за період 01.06.2020-30.06.2020, ОСОБА_1 нараховано до виплати 33 412,00 грн.

Як встановлено судом, фактично грошові кошти в розмірі 33 412,00 грн. надійшли на рахунок ОСОБА_1 22 липня 2020 року, що підтверджено як позивачем так і відповідачем – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 року (далі - Закон № 2050-ІІІ ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159 (далі – Порядок №159).

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем компенсації пенсії, що носило триваючий характер.

У зв`язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З огляду на вищезазначені положення, компенсація за несвоєчасну виплату пенсії відноситься до грошових доходів, за порушення строку виплати яких передбачена компенсація згідно пункту 2 Порядку № 159.

Використане у статті 3 Закону № 2050-III та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд висловив у постанові від 07.05.2020 року (справа № 420/703/19).

Враховуючи викладене, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Суд зауважує, що відповідно до матеріалів справи, рішення суду про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату пенсії в розмірі 33 412,00 грн., набрало законної сили 14.05.2020 року, із прийняттям постанови Третім апеляційним адміністративним судом у справі №185/515/16-а. Отримання відповідачем судового рішення, нарахування згідно його резолютивної частини розміру пенсії позивачу відбулось у червні 2020 року, а фактична виплата компенсації згідно судового рішення у справі №185/515/16-а здійснена 22.07.2020 року.

Таким чином, судом не встановлено порушення строків виплати відповідачем грошових доходів на користь позивача в розмірі 33 412, 00 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по виплаті пенсії в розмірі 16 709, 00 грн. не підлягають задоволенню судом.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Позивач просить суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., яка спричинена протиправними діями відповідача.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з`ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, позивачем не зазначено жодних обґрунтованих обставин на підтвердження заподіяння відповідачем моральної шкоди та не доведено факту заподіяння йому моральних та фізичних страждань, а отже не підтверджено наявність причинного зв`язку між заявленою моральною шкодою та тривалими судовими спорами із ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

При цьому, суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У зв`язку з тим, що в задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди та заборгованості з виплати пенсії - відмовити.

Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.В. Кальник

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя В.В. Кальник

13.01.2021

Рішення не набрало законної сили 13 січня 2021 р.

Суддя В.В. Кальник