Рішення № 95605345, 10.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2021 м. КиївСправа № 910/15673/20

За позовом: фізичної особи-підприємця ТКАЧЕНКО ВОЛОДИМИРА ПЕТРОВИЧА;

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА Т.В.П.";

про: стягнення 822.420,96 грн.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Легка А.С.

Представники:

позивача: Реус Д.С.;

відповідача: не з`явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Фізична особа-підприємець ТКАЧЕНКО ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА Т.В.П." (далі - відповідач) про стягнення 853.396,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором поставки товарів від 03.01.2017 № 17.М-01-03, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 853.396,21 грн., з яких: 653.525,00 грн. - основна заборгованість, 131.689,76 грн. - пеня, 35.505,20 грн. - 3 % річних та 32.676,25 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15673/20 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною. Вказаною ухвалою судом встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - п`ять днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2020, за заявою відповідача, подальший розгляд справи № 910/15673/20 здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 23.11.2020.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням: здійсненої часткової оплати за договором поставки товарів від 03.01.2017 № 17.М-01-03; повідомлення позивача листом про допущені відповідачем помилки у призначенні платежу в окремих платіжних дорученнях на підставі укладених між сторонами спору інших договорів поставки; відсутність укладення між сторонами частини видаткових накладних; застосування позовної давності до вимог про стягнення пені; нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на неіснуючу заборгованість.

До господарського суду надійшла заява відповідача про витребування оригіналів письмових доказів.

До господарського суду надійшла заява відповідача про застосування строку позовної давності.

До господарського суду надійшли доповнення відповідача на відзив, в яких зазначено про те, що уповноважений представник відповідача не брав участь в укладенні первинних документів з позивачем (видаткових накладних).

До господарського суду надійшло клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

До господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

В підготовчому засіданні 23.11.2020 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 14.12.2020.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив про наявність у позивача всіх оригіналів видаткових накладних, укладених з відповідачем; відсутності помилок у призначенні платежу в платіжних дорученнях; наявність печатки на всіх видаткових накладних, укладених між сторонами; вірний розрахунок сум, заявлених до стягнення.

До господарського суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив позивач зменшив розмір заявлених вимог до 822.420,96 грн., з яких: 629.767,50 грн. - основна заборгованість, 126.934,17 грн. - пеня, 34.223,04 грн. - 3 % річних та 31.496,25 грн. - інфляційні втрати.

До господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

До господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою-повідомленням від 16.12.2020 № 910/15673/20 сторони процесу повідомлені про призначення підготовчого засідання на 18.01.2021.

До господарського суду надійшло клопотання позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 13.01.2021 № 910/15673/20 у задоволенні клопотання позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відео конференції відмовлено з підстав, викладених у вказаній ухвалі.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких в черговий раз зазначив про невірно вказані дані у призначенні платежу в окремих платіжних дорученнях; відсутність факту отримання товару представниками відповідача; відсутність подання позивачем до суду доказів отримання відповідачем товару.

До господарського суду надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

До господарського суду надійшла заява відповідача про витребування доказів.

В підготовчому засіданні 18.01.2021 суд на місці, зокрема, ухвалив:

- прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог;

- оголосити перерву в підготовчому засіданні до 27.01.2021.

В підготовчому засіданні 27.01.2021 суд на місці ухвалив:

- клопотання про витребування доказів відхилити, оскільки при поданні такого клопотання не дотримані вимоги приписів статті 81 Господарського процесуального кодексу України;

- зобов`язати позивача надати суду для огляду оригінали документів;

- відмовити у задоволенні клопотання про призначення експертизи у зв`язку з відсутністю підстав для її призначення;

- закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.02.2021.

До господарського суду надійшла заява відповідача про відвід судді Балац С.В.

Положеннями частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Ухвалою господарського суду від 02.02.2021 № 910/15673/20 заявлений відповідачем відвід судді Балац С.В. від розгляду справи № 910/15673/20 визнати необґрунтованим та передано заяву відповідача про відвід судді Балац С.В. від розгляду справи № 910/15673/20 для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

В результаті автоматизованого розподілу, матеріали заяви про відвід судді Балац С.В. передано на розгляд судді Алєєвій І.В.

Ухвалою господарського суду від 04.02.2021 № 910/15673/20 у задоволенні заяви відповідача про відвід судді Балац С.В. відмовлено, з підстав викладених у вказаній ухвалі.

До господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

До господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 10.02.2021 суд на місці ухвалив: відкласти судове засідання на 22.02.2021.

До господарського суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких останній вказав про відсутність заборгованості перед позивачем та наявність підстав для застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

В судовому засіданні 22.02.2021 суд на місці ухвалив:

- клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилити на підставі пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України;

- оголосити перерву в судовому засіданні до 10.03.2021.

До господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 10.03.2021 суд на місці ухвалив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилити на підставі пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України;

В судовому засіданні 10.03.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши уповноваженого представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки товарів від 03.01.2017 № 17.М-01-03 (далі - Договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених Договором, позивач зобов`язується передати у власність відповідача товар, а відповідач в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується прийняти та оплатити товар (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.2 Договору визначено, що отримання товару відповідачем та вивезення його зі складу позивача здійснюється транспортом перевізника. Право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент фактичного отримання товару, про що свідчить належним чином оформлені документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні завірені підписами та печатками підприємств).

Положеннями пункту 6.1 Договору передбачений порядок розрахунків, а саме: оплата проводиться протягом 365 календарних днів після поставки товару.

Відповідно до пункту 7.7 Договору, відповідач за порушення обов`язку, визначеного у п. 6.1 Договору, за вимогою позивача зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що на виконання своїх зобов`язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 720.850,00 грн., проте грошове зобов`язання виконано відповідачем частково в сумі 91.082,50 грн., що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 629.767,50 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 126.934,17 грн., а також про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 34.223,04 грн. та інфляційних втрат в сумі 31.496,25 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов`язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 696.550,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме:

- від 20.01.2017 № 170120 на суму 10.000,00 грн.;

- від 06.03.2017 № 170306 на суму 23.220,00 грн.;

- від 04.04.2017 № 170404 на суму 18.850,00 грн.;

- від 07.04.2017 № 170407 на суму 16.200,00 грн.;

- від 12.04.2017 № 170412 на суму 16.200,00 грн.;

- від 14.04.2017 № 170414 на суму 16.200,00 грн.;

- від 24.04.2017 № 170424 на суму 24.300,00 грн.;

- від 26.04.2017 № 170426 на суму 24.300,00 грн.;

- від 28.04.2017 № 170428 на суму 24.300,00 грн.;

- від 05.05.2017 № 170505 на суму 36.290,00 грн.;

- від 08.05.2017 № 170508 на суму 36.400,00 грн.;

- від 12.05.2017 № 170512 на суму 36.000,00 грн.;

- від 17.05.2017 № 170517 на суму 35.100,00 грн.;

- від 22.05.2017 № 170522 на суму 37.200,00 грн.;

- від 26.05.2017 № 170526 на суму 36.750,00 грн.;

- від 31.05.2017 № 170531 на суму 36.630,00 грн.;

- від 01.06.2017 № 170601 на суму 32.660,00 грн.;

- від 12.06.2017 № 170612 на суму 30.960,00 грн.;

- від 16.06.2017 № 170616 на суму 30.960,00 грн.;

- від 03.07.2017 № 170703 на суму 15.885,00 грн.;

- від 07.07.2017 № 170707 на суму 30.960,00 грн.;

- від 17.07.2017 № 170717 на суму 30.960,00 грн.;

- від 14.08.2017 № 170814 на суму 28.380,00 грн.;

- від 23.08.2017 № 170823 на суму 13.000,00 грн.;

- від 02.10.2017 № 171002 на суму 30.480,00 грн.;

- від 02.11.2017 № 171102 на суму 20.900,00 грн.;

- від 15.12.2017 № 171215 на суму 3.465,00 грн.

Вказана в позові та заяві про зменшення позовних вимог видаткова накладна від 20.04.2017 № 170420 - відсутня, відтак не враховується судом при встановленні загальної суми поставленого товару за Договором.

Відповідачем здійснена часткова оплата за вказаними вище видатковими накладними в сумі 91.082,50 грн.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем документально підтверджена на суму 605.467,50 грн.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 605.467,50 грн. сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості підлягає задоволенню частково в сумі 605.467,50 грн.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені за порушення грошового зобов`язання за укладеним між сторонами спору Договором суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов`язання мало бути виконано, а також виходячи з припису частини 6 статті 232 ГК України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов`язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Враховуючи положення пункту 6.1 Договору та дату останньої накладної, кінцевим строком оплати товару є 16.12.2018.

Відтак, виходячи з припису частини 6 статті 232 ГК України, строк нарахування пені за прострочення грошового зобов`язанні відповідача почався з 17.12.2018 та закінчився 16.06.2019 (182 дні).

Приймаючи до уваги здійснений позивачем період розрахунку пені (з 08.10.2019 по 07.10.2020) позовна вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 126.934,17 грн. задоволенню не підлягає, оскільки заявлена поза межами періоду нарахування, виходячи з припису частини 6 статті 232 ГК України.

Приймаючи до уваги часткове задоволення суми основної заборгованості, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних є невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми 3 % підлягає задоволенню частково в розмірі 32.902,85 грн., в заявлений позивачем період, з вирахуванням суми 3 % річних, нарахованої на видаткову накладну від 20.04.2017 № 170420, яка відсутня в матеріалах справи, а саме: 34.223,04 грн. - 1.320,19 грн. (24.300,00 грн. Х 3 % / 365 Х 661).

Приймаючи до уваги часткове задоволення суми основної заборгованості, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат є невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат підлягає задоволенню частково в розмірі 30.281,25 грн., в заявлений позивачем період, з вирахуванням суми інфляційних втрат, нарахованої на видаткову накладну від 20.04.2017 № 170420, яка відсутня в матеріалах справи, а саме: 31.496,25 грн. - 1.215,00 грн. (24.300,00 грн. Х 105,00 % - 24.300,00 грн.).

Твердження позивача про переривання строку позовної давності судом відхилені, оскільки часткова оплата товару не може слугувати підставою для переривання строку позовної давності.

Заперечення відповідача з приводу не задоволених судом клопотань судом відхилені в описовій частині даного рішення. Крім того, оцінка таких заперечень наведена в ухвалі господарського суду від 04.02.2021 № 910/15673/20, відповідно до якої у задоволенні заяви відповідача про відвід судді Балац С.В. відмовлено.

Заперечення відповідача про те, що останнім повідомлено позивача листом від 11.11.2020 № 12 про допущені відповідачем помилки у призначенні платежу в окремих платіжних дорученнях на підставі укладених між сторонами спору інших договорів поставки судом відхилені, оскільки

Твердження відповідача про те, що в окремих платіжних дорученнях в призначенні платежу вказаний неіснуючий договір поставки у зв`язку з чим відповідач повідомив позивача листом від 11.11.2020 № 12 про допущені відповідачем помилки у призначенні платежу та змінив призначення платежу в окремих платіжних дорученнях судом відхилені з наступних підстав.

Позивачем в судових засіданнях надані для огляду суду оригінали договорів поставки товару від 01.08.2014 № 2014.08.01 та від 14.01.2015 № 2015.01.14, що свідчить про те, що розрахунки здійснювались на підставі правовідносин сторін за вказаними договороами поставки, які, в свою чергу, не є предметом спору у даній справі.

Касаційний адміністративний суд Верховного суду в адміністративній справі №809/34/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74992539) дослідив питання законності зміни призначення платежу платником після списання банком коштів за платіжним дорученням з рахунку такого платника. В постанові від 19 червня 2018 року Верховний суд виклав правову позицію, відповідно до якої зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами, а платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства.

Зокрема, суд встановив, що згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22, одним з таких інструментів є платіжне доручення, форма якого встановлюються Національним банком України (пункт 6 частини 1 статті 7, пункт 17.1 статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») і обов`язковим реквізитом якого є «призначення платежу», який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Цим же пунктом встановлено, що повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.7 зазначеної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.8 даної Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

З системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.

Водночас, відповідно до пункту 2.29 зазначеної Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі. Для цього платникові необхідно подати до банку, що його обслуговує, документ на відкликання (пункт 23.1 статті 23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Таке відкликання здійснюється у порядку, визначеному внутрішніми правилами банку, і виключно у повній сумі.

Тобто до списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит «Призначення платежу» шляхом відкликання платіжного доручення.

Однак, у випадку, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу», яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку.

Оскільки позивач не надав згоди на зміну призначення платежів, зарахування цих платежів в рахунок погашення заборгованості за спірними накладними в одностороньому порядку не грунтується на нормах закону, а тому зобов`язанн`я відповідача не можуть бути зменшені на цю суму. В той же час відповідач не позбавлений можливості вимагати повернення цих сум як безпідставно отриманих.

Заперечення відповідача з приводу необґрунтованості суми бору за укладеним між сторонами спору Договором судом відхилені з огляду на наявність в матеріалах справи видаткових накладних, які підписані сторонами та засвідчені відбитками їх печаток, оригінали яких оглянуті судом під час дослідження доказів.

Твердження відповідача про те, що уповноважені представники останнього не здійснювали підписання окремих видаткових накладних судом відхилені, оскільки відповідачем подані до суду виключно письмові пояснення таких осіб з даного приводу, що не може слугувати належним та допустимим доказом таких тверджень, як наприклад: нотаріально посвідчена заява свідка.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА Т.В.П." (Україна, 03067, місто Київ, ВУЛИЦЯ МАШИНОБУДІВНА, будинок 50 І, офіс 6, ідентифікаційний код: 21632324) на користь фізичної особи-підприємця ТКАЧЕНКО ВОЛОДИМИРА ПЕТРОВИЧА ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) основну заборгованість в сумі 605.467 (шістсот п`ять тисяч чотириста шістдесят сім) грн. 50 коп., 3 % річних в сумі 32.902 (тридцять дві тисячі дев`ятсот дві) грн. 85 коп., інфляційні втрати в сумі 30.281 (тридцять тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 25 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 10.029 (десять тисяч двадцять дев`ять) грн. 77 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17 березня 2021 року

Cуддя С.В. Балац