Ухвала суду № 95605343, 16.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.03.2021Справа № 910/2163/20Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши

заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО"

про відстрочення виконання рішення

у справі № 910/2163/20

за позовом Відкритого акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності

"УКРІНТЕРЕНЕРГО"

про стягнення 943 753,70 грн

представники учасників процесу:

від позивача: не з`явився

від відповідача (заявника): Атаманюк В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні судді Господарського суду міста Києва Гулевець О.В. перебувала справа №910/2163/20 за позовом ВАТ "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про стягнення 1142558,74 грн., з яких: 976783,17 грн. - заборгованість за надання послуг з розподілу електричної енергії місцевими електромережами, 140255,35 грн. - пеня, 14328,73 грн. - 3%річних, 11191,49 грн. - інфляційне нарахування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/2163/20 позов задоволено частково.

09.09.2020 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/2163/20 видано наказ.

23.02.2021 через відділ діловодства суду від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" надійшла заява про відстрочення виконання рішення, у якій заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/2163/20 на один рік.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 призначено розгляд заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про відстрочення виконання рішення суду по справі №910/2163/20 на 16.03.2021.

16.03.2021 через відділ діловодства суду від Відкритого акціонерного товариства "ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО" надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення суду по справі №910/2163/20.

Представник Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (боржника) надав суду пояснення щодо заяви, просив суд її задовольнити.

Представник позивача (стягувача) в судове засідання 16.03.2021 не з`явився, про дату та час розгляду заяви повідомлений належним чином.

Розглянувши заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/2163/20, суд вирішив відмовити в її задоволенні, з огляду на наступне.

У своїй заяві заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/2163/20 строком на один рік.

В обґрунтування своєї заяви заявник посилається на те, що 21 грудня 2020 року державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенком В.А. було винесено постанову про арешт коштів боржника в рамках виконавчих дій за зведеним виконавчим провадженням № 61493465, якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ДПЗД «Укрінтеренерго», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 69 597 401,29 грн.

Зазначені дії державної виконавчої служби фактично призвели до блокування господарської діяльності Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» через неможливість здійснення виплати заробітної плати, податків та платежів необхідних для виконання підприємством покладених Урядом України спеціальних обов`язків постачальника «останньої надії».

Як зазначено заявником, на підставі положень статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р «Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» постачальником «останньої надії» (із змінами), на ДПЗД «Укрінтеренерго» були покладені спеціальні обов`язки, а саме виконання функцій постачальника «останньої надії» на період з 1 січня 2019 року до 1 січня 2021 року на всій території України. Тобто, постачальник «останньої надії» не має права відмовити будь-якому споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (90 календарних днів).

Також, в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення боржник посилається на те, що згідно Балансу ДПЗД «Укрінтеренерго» станом на 30 вересня 2020 року, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги (код рядка 1125) становить 2 088,86 млн. грн. Станом на 25 січня 2021 року 468 споживачів постачальника «останньої надії» мають дебіторську заборгованість перед ДПЗД «Укрінтеренерго» на суму заборгованості 2 399,94 млн. грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зі змісту приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В запереченнях на заяву, стягувач вказав про те, що Подільським районним відділом ДВС на час здійснення виконавчого провадження № 63370548 частково стягнуто з ДПЗД «Укрінтеренерго» на користь ВАТ «Тернопільобленерго» :

24.11.2020 р. - 297830,41 грн.(платіжне доручення № 31799 від 24.11,2020);

50.11.2020 р. - 39870,56 грн. (платіжне доручення № 33878 від 30.11.2020);

26.02.2021 р. - 27074,43 грн. (платіжне доручення № 47553 від 26.02.2021).

Станом на 01.03.2021 несплачений залишок, стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі № 910/2163/20, заборгованості по даному виконавчому провадженню №63370548 становить 799 799,51 грн.

Отже, за доводами стягувача, відстрочка виконання рішення зупинить погашення боргу перед стягувачам та істотно ускладнить виконання рішення та фінансове становище стягувача.

Окрім того, позивач звернув увагу, що порушення розрахунків та наявність боргу не є разовим випадком договірних відносин ДПЗД «Укрінтеренерго» та ВАТ «Тернопільобленерго», протягом 2020 року ДПЗД «Укрінтеренерго» не виконано зобов`язання по розрахунках перед ВАТ «Тернопільобленерго» на суму 117 765,50 грн та січень- лютий 2021 рік на суму 8 745 429,98 грн.

Також, судом враховано пояснення стягувача, що виконання боржником функцій постачальника електричної енергії є неможливим без належного функціонування ВАТ «Тернопільобленерго» як підприємства, що забезпечує розподіл електроенергії споживачам та без належного забезпечення стану мереж, ДПЗД «Укрінтеренерго» не зможе здійснювати постачання електричної енергії, а отже і не отримуватиме кошти від споживачів та не зможе виконати рішення суду у даній справі.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, оцінивши наведені Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, надані заявником до заяви документи, та заперечення стягувача, суд дійшов висновку що наведені Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» обставини не свідчать про істотне ускладнення виконання рішення або неможливість його виконання в розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може слугувати підставою для невиконання зобов`язання по оплаті.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, подальше ухилення боржника від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси стягувача і завдає йому істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Посилання заявника на наявність заборгованості споживачів перед ДПЗД «Укрінтеренерго» та тяжкий фінансовий стан боржника не є виключними обставинами.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, на виконання судового рішення у справі заявник (боржник) повинен повернути стягувачу належне останньому майно, а саме грошові кошти, оскільки подальше невиконання остаточного судового рішення буде прямим порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, недостатність чи відсутність коштів у боржника не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити.

Надання відстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Також, Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач.

Зокрема, у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, балансу інтересів сторін, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/2163/20.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 у справі №910/2163/20.

Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про відстрочення виконання рішення у справі № 910/2163/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 17.03.2021.

Суддя О.В. Гулевець