Рішення № 95604976, 16.03.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/16/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2021 Справа № 908/231/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/231/21

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, буд. 4)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Капуста А.В., довіреність № 646 від 24.12.2020;

від відповідача: Кобзєва К.О., довіреність № 108 від 14.01.2021

СУТНІСТЬ СПОРУ:

28.01.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 33-33/22 від 26.01.2021) Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя про стягнення 32909,15 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 770,96 грн. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 2048,48 грн. 3% річних, 2750,57 грн. інфляційних втрат, 4883,45 грн. пені.

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 28.01.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/231/21 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.02.2021 у справі № 908/231/21 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

До суду 09.02.2021 від позивача надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.02.2021 суддею Мірошниченко М.В. відкрито провадження у справі № 908/231/21 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/16/21, судове засідання призначене на 16.03.2021.

У судове засідання 16.03.2021 з`явилися представники сторін.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 16.03.2021 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги, згідно з позовною заявою мотивовані таким. Між позивачем та відповідачем укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 02/03 від 02.03.2018. Вказаним договором визначено здійснення відповідачем оплати за договором № 164 від 26.12.2012. Між позивачем та Запорізьким обласним військовим комісаріатом м. Запоріжжя укладений договір про постачання електричної енергії № 164 від 26.12.2012. За вказаним договором відповідно до акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електроенергію за грудень 2018 спожито електроенергії на 12795 кВт.год. на суму 32909,15 грн. Споживачу був виставлений відповідний рахунок, який оплачений не був. Також був виставлений рахунок за перетікання реактивної енергії за грудень 2018 на суму 770,96 грн., який також сплачений не був. Окрім вказаної заборгованості позивач також просив стягнути з відповідача 2048,48 грн. 3% річних, 2750,57 грн. інфляційних втрат, 4883,45 грн. пені. Позов обґрунтований ст.ст. 275, 276 ГК України, ст.ст. 11, 15, 16, 230, 525, 526, 530, 625 ЦК України, умовами договорів № 164 від 26.12.2021, № 02/03 від 02.03.2018.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши у відзиві щодо не проведення заходів досудового врегулювання спору про що зазначено у позові, що було підставою для повернення заяви. Додатковими угодами до договору № 02/03 у 2018 році зменшувались обсяги постачання товару. Через вивільнені кошти грудня 2018 відповідач мав провести закупівлю електроенергії на грудень 2018 з новим постачальником електроенергії. Станом на 31.12.2018 договір № 02/03 вважається розірваним. За бухгалтерським обліком відповідача заборгованість за договором № 02/03 відсутня. Тобто усі умови договору № 02/03 відповідачем виконані у повному обсязі. Зазначає, що відповідач не є стороною правовідношень на підставі п. 4.2.1 договору № 164. Відсутні докази, які підтверджують виконання позивачем своїх зобов`язань за договором у частині виконання п.п. 4.2, 4.3 договору № 02/03. У задоволенні позову просив відмовити повністю.

04.03.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2012 між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго”, новим найменуванням якого відповідно до розділу 1 нової редакції статуту ПАТ “Запоріжжяобленерго” є Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії за договором, позивач у справі) та Запорізьким обласним військовим комісаріатом (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії № 164 (далі – Договір № 164).

За умовами Договору № 164 (розділ 1) постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 “Точки продажу електричної енергії споживачу”.

Згідно з п. 2.3.4 вказаного Договору споживач зобов`язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».

Згідно з п. 2.3.5 споживач зобов`язався здійснювався оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».

До Договору № 164 сторонами, зокрема, підписаний додаток № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» пунктом 7 якого визначено, що за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Рахунки або платіжні вимоги-доручення віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою постачальника журналі або направляються постачальником споживачу поштою рекомендованим листом (пункт 10 додатку № 4). Споживач зобов`язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснити сплату (пункт 11 додатку № 4).

У п. 4 додатку № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії» визначено, що за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Сума платежу визначається з обсягів фактично спожитої та генерованої споживачем реактивної електричної енергії, згідно наданих споживачем «Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж постачальника в мережі споживача протягом розрахункового періоду», «Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж споживача в мережі постачальника протягом розрахункового періоду» та умов цього додатку з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача. Рахунки або платіжні вимоги-доручення направляються постачальником споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою постачальника журналі.

Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається: при направленні рекомендованим листом – дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту – 3 дні, по області – 5 днів, по Україні – 7 днів); у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі – дата, зазначена у журналі; при направленні нарочним – дата вручення споживачу (п. 5 додатку № 6).

02.03.2018 між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії, позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя (замовник, відповідач) укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 02/03 (далі – Договір № 02/03).

Предметом вказаного договору є закупівля товару – електрична енергія код згідно з ДК 021:2015-09310000-5 – електрична енергія). Постачальник електричної енергії зобов`язався у 2018 році постачати замовнику електричну енергію (далі товар) на об`єкти, зазначені в договорах про постачання електричної енергії, укладених між ПАТ «Запоріжжяобленерго» та військовими установами ЗСУ по Запоріжжю та Запорізькій області згідно додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору (далі договори про постачання), а замовник зобов`язався здійснити оплату використаної (купленої) електричної енергії та інших платежів згідно з умовами договорів на постачання (п. 1.1).

Обсяг товару за цим договором становить 8600000 кВт*год. (п. 1.3). Ціна договору становить 20785071,04 грн. (п. 3.1).

У додатку № 1 до вказаного договору визначений перелік договорів про постачання електричної енергії, зокрема, лот 19 – Запорізький ОВК договір на постачання електроенергії № 164 від 26.12.2012.

Додатковою угодою № 1 від 02.03.2018 сторони виклали пункти 1.3, 3.1 договору визначивши, що обсяг товару за цим договором наведено у додатку № 2 та становить 7288286 кВт*год. Ціна договору становить 17659572,02 грн.

Додатковою угодою № 2 від б/д сторони виклали пункти 1.3, 3.1 договору визначивши, що обсяг товару за цим договором наведено у додатку № 2 та становить 6585834 кВт*год. Ціна договору становить 16459572,02 грн.

Додатковою угодою № 3 від б/д сторони виклали пункти 1.3, 3.1 договору визначивши, що обсяг товару за цим договором наведено у додатку № 2 та становить 6419697кВт*год. Ціна договору становить 15992380,14 грн.

У пункті 5.3 договору № 02/03 визначено, що обсяг товару, що постачається, визначений п. 1.3 цього договору, є орієнтовним. Остаточний обсяг поставки товару та його вартість визначаються згідно умов договорів про постачання, залежно від тарифів, визначених відповідними Постановами НКРЕ України.

За умовами п. 5.4 замовник самостійно контролює обсяг споживання електроенергії та забезпечує споживання в межах затверджених бюджетних асигнувань. У разі перевищення обсягу спожитої електроенергії понад величину, зазначену у пункті 1.3 цього договору, замовник самостійно повністю знеструмлює струмоприймачі, на які здійснюється постачання за даним договором, та забезпечує повне припинення споживання електричної енергії, про що сповіщає постачальника електричної енергії (п. 5.5).

Як слідує з матеріалів справи за договором № 164 від 26.12.2012 позивачем були виписані: рахунок № 164/12а від 31.12.2018 на суму 32909,15 грн. за спожиту у грудні 2018 електроенергію (рахунок отриманий 04.01.2019, Запорізьким обласним військовим комісаріатом підписаний акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за грудень 2018 – 12795 кВт.год.); рахунок № 164/12р від 31.12.2018 на суму 770,96 грн. плати за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії у грудні 2018 (рахунок отриманий 04.01.2019, позивачем складений розрахунок розміру плати за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії за грудень 2018).

Відповідач вказані рахунки не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Вирішуючи спір по суті суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № 02/03 від 02.03.2018 та відповідно за договором № 164 від 26.12.2012 підтверджено матеріалами справи.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказів оплати суми боргу 32909,15 грн. за спожиту активну електроенергію, 770,96 грн. за спожиту реактивну електроенергію суду не подано.

Заперечення відповідача спростовуються судом на підставі викладених вище норм законодавства та умов договорів, що покладені у підставу позову. Зокрема, укладення Договорів №№ 164, 02/3 та споживання електроенергії відповідач не заперечив, контррозрахунку боргу суду не подав.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів на підтвердження виконання позивачем зобов`язань за п.п. 4.2, 4.3 договору № 02/03 від 02.03.2018, суд зауважує, що сторони погодили у п. 4.2 Договору № 02/03, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред`явлення постачальником електричної енергії рахунка на оплату товару, у порядку та на умовах, визначених договорами про постачання. Відповідно до п. 4.3 даного договору постачальник електричної енергії видає рахунок, оформивши його належним чином, який має бути сплачений у строк, встановлений договорами про постачання.

Таким чином, оплату спожитої електричної енергії та інших платежів за договором відповідач здійснює на умовах договору постачання, зокрема щодо строків оплати рахунків, які обчислюються з дати отримання їх саме споживачем.

Оскільки споживач фактично спожив заявлений ним обсяг електричної енергії, зазначений в акті про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію та не заперечив обсягів перетікання реактивної електричної енергії за спірний період, і відповідачем не було вжито заходів щодо припинення споживання електричної енергії в обсязі, забезпеченому бюджетними асигнуваннями, відповідач має оплатити пред`явлену до стягнення заборгованість в сумі 32909,15 грн. за спожиту активну електроенергію, 770,96 грн. за спожиту реактивну електроенергію.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 32909,15 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 770,96 грн. боргу за спожиту реактивну електроенергію.

Стосовно не здійснення позивачем заходів досудового врегулювання спору, по що зазначено у відзиві відповідачем, суд зазначає таке.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 справа № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачене обов`язкове направлення претензії, що безумовно повинно передувати переданню спору на розгляд господарського суду. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 15-рп/2002 право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, порушення, на думку відповідача, досудового врегулювання спору не позбавляє позивача права на звернення до суду та не звільняє відповідача від обов`язку оплатити нараховану суму, яка заявлена до стягнення, і визнана судом обґрунтованою.

У зв`язку з порушенням відповідачем термінів оплати за договорами позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 4883,45 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору № 02/03 передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів постачальник сплачує замовнику пеню у відповідності до умов договорів про постачання.

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору № 164 за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Таким чином, договором встановлений період нарахування пені - по день фактичної оплати.

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати поставленої активної та реактивної електричної енергії матеріалами дійсної справи доведено.

Розрахунок пені зроблений позивачем виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України окремо по кожному рахунку.

Перевіривши розрахунок пені, поданий позивачем, судом встановлено, що він містить арифметичні помилки та позивачем неправильно визначений початок періоду нарахування пені по рахунку № 164/12р. - 15.01.2019, тоді як початком нарахування пені є 09.01.2019, оскільки відповідно до п. 5 додатку № 6 оплата здійснюється у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка. При цьому суд враховує положення норми ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, із відповідача на користь позивача стягується 4883,45 грн. пені.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення 2048,48 грн. 3% річних та 2750,57 інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат за період із лютого 2019 по грудень 2020 включно.

Розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, судом перевірений та визнається правильним. Із відповідача на користь позивача стягується 2750,57 грн. інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних, зроблений позивачем, містить арифметичні помилки, аналогічні помилкам при нарахуванні пені (через неправильне визначення початку нарахування 3% річних).

Однак суд не виходить за межі позовних вимог, із відповідача на користь позивача стягується 2048,48 грн. 3% річних.

Щодо доводів відповідача про те, що за умовами Договору № 02/03 він не зобов`язаний сплачувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати, суд зазначає, що відповідно до п. 7.1 Договору № 02/03 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором. При цьому, за умовами п. 1.2 даного договору замовник зобов`язався здійснити оплату не тільки використаної (купленої) електричної енергії, а й інших платежів згідно з умовами договорів на постачання.

Отже, у відповідача також виникає обов`язок сплатити пеню, 3% річних та інфляційні втрати у разі порушення строку оплати електричної енергії.

Таким чином, на підставі викладеного вище позовні вимоги у цілому задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 2270,00 грн. покладається відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, буд. 4, код ЄДРПОУ 07809992) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926 на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ “Метабанк”, МФО 313582) 32909 (тридцять дві тисячі дев`ятсот дев`ять) грн. 15 коп. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 770 (сімсот сімдесят) грн. 96 коп. боргу за спожиту реактивну електричну енергію, 4883 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 45 коп. пені, 2750 (дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 57 коп. інфляційних втрат, 2048 (дві тисячі сорок вісім) грн. 48 коп. 3% річних, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 18 березня 2021.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко