Ухвала суду № 95602615, 16.03.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4650/21

Провадження № 2/161/2048/21

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

16 березня 2021 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд в складі:

головуючого-судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Денисюка І.В.,

розглянувши заяву представника позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» Єрмолова Євгена Миколайовича про забезпечення позову в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марчук Петро Олександрович, про визнання об`єкта нерухомості предметом іпотеки,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» Єрмолов Євген Миколайович звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марчук Петро Олександрович, про визнання об`єкта нерухомості предметом іпотеки.

Одночасно з позовною заявою від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов шляхом заборони старшому державному виконавцю Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марчуку Петру Олександровичу вчиняти виконавчі дії у виконавчих провадженнях № 60266856, № 63863533 та № 63879674.

Заяву обґрунтовує тим, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання об`єкта нерухомості предметом іпотеки. Так, на підставі договору іпотеки від 27.12.2016 року, посвідченою 27.12.2006 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. та зареєстрований реєстрі за №4315 у позивача виникло право іпотеки на належну відповідачу трьохкімнатну квартиру загальною площею 81.40 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , в якості забезпечення виконання зобов`язань відповідача за кредитним договором № VOYOGK02991149 від 22.11.2006 року. Відповідач змінив статус переданої в іпотеку квартири на нежитлове приміщення магазин промислових товарів та зареєстрував право власності на цей магазин, що встановлено рішенням суду у справі № 161/13596/15-ц. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 листопада 2014 року стягнуто з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” заборгованість в розмірі – 121 163 (сто двадцять одна тисяча сто шістдесят три) доларів США 02 центи, що в національній валюті становить – 1 588 447 (один мільйон п`ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок сім) грн. 19 коп., згідно кредитного договору №VOY0GK02991149 від 22.11.2006 року (в тому числі: 88947,33 дол. США – борг за кредитним договором, 17949,57 дол. США – борг про процентам за користування кредитом, 4000 дол. США – борг по комісії за користування кредитом, 10 266,12 дол. США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань). На примусове виконання рішення суду відкрито виконавче провадження № 60266856. В ході проведення виконавчих дій в рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт на належний відповідачу магазин промислових товарів. Постановою від 09.12.2020 року виконавче провадження № 60266856 було об`єднано з виконавчими провадженням № 63863533 у зведене № 63879674. державний виконавець не визнає право іпотеки позивача на арештований магазин, оскільки в Державному реєстрі іпотек наявний запис про обтяження іпотекою квартири, а не магазину, у зв`язку із чим державний виконавець має намір за рахунок продажу магазину погасити заборгованість відповідача за іншими виконавчими провадженнями. Позивач вважає, що вчинення виконавчих дій в рамках вказаних виконавчих проваджень, зокрема реалізація магазину промислових товарів та неправомірне розподілення коштів, отриманих від такої реалізації, призведе до порушення прав позивача як іпотеко держателя за договором іпотеки.

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто, однією із причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення, у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише уразі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2020 по справі № 381/4019/18, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини свідчить вчинення відповідачами дій відносно предмета спору, які можуть у подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Предметом спору в даній справі є визнання нерухомого майна, а саме, магазину промислових товарів (приміщення з №16-1 по №16-4) /літер А-3/. загальною площею 84.1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 предметом іпотеки.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову суд враховує, що заявник не надав доказів реальності загрози відчуження відповідачем майна, з приводу якого в суді наявний спір. Фактично доводи заяви про забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях заявника та нічим не підтверджені.

Заявником не доведено, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди їх правам та інтересам, захист яких може стати неможливим без прийняття вищезазначених заходів забезпечення позову та для відновлення цих прав необхідні будуть значні зусилля та витрати.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марчука Петра Олександровича від 16 листопада 2020 року в межах виконавчого провадження ВП № 60266856 накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , а саме, магазин промислових товарів (приміщення з №16-1 по №16-4) /літер А-3/, загальною площею 84.1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі Постанова) судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів (постанова ВС від 3 квітня 2019 року у справі № 211/129/18-ц).

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень.

Права й обов`язки державного виконавця, визначені в ст.18 закону «Про виконавче провадження». За змістом цієї норми, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд не може заборонити державному виконавцеві вживати необхідних заходів щодо своєчасного й повного виконання рішення. Такий висновок зробив ВС в постанові №211/129/18-ц.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти державному виконавцю виконавчі дії в межах виконавчих проваджень призведе до зупинення здійснювати покладені на нього згідно із законодавством повноважень. що є не допустимим..

Враховуючи викладене та норми законодавства, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову ґрунтується лише на необґрунтованих припущеннях та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» Єрмолова Євгена Миколайовича про забезпечення позову в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Марчук Петро Олександрович, про визнання об`єкта нерухомості предметом іпотеки.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту ухвали – 16 березня 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк