Рішення № 95601466, 09.03.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18251/16-ц

Провадження № 2/761/67/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притула Н.Г.

при секретарі: Гриб Д.В.,

за участю позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря Київської міської станції швидкої медичної допомоги Вершигори Анатолія Васильовича, Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю,-

В С Т А Н О В И В:

16 травня 2016 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - головного лікаря Київської міської станції швидкої медичної допомоги, Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю. Вказана позовна заява була розподілена судді Макаренко І.О.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідачів на користь позивача для компенсації завданої здоров`ю шкоди 25 000,00 грн.

Вимоги обгрунтовані тим, що 16.05.2016 року позивач перебувала в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва за адресою: м.Київ, вул.Білоруська, 13 та добре себе почувала. Потім після оголошення постанови судом з нею стався гіпертонічний криз та її сестра ОСОБА_3 викликала бригаду швидкої медичної допомоги. До суду прибула бригада №69, яка потім була переадресована на вул.Герцена, буд.9 до Шевченківського РУ ГУМВС України в м.Києві, оскільки позивача було доставлено з суду до чергової частини. Як зазначає позивач, бригада швидкої медичної допомоги ввела їй препарат після введення якого у відповідності до його інструкції вона потребувала медичного догляду. Проте замість того щоб її доставили до лікувальної установи, вона була доставлена до спецприймальника ГУМВС України в м.Києві. Як зазначає позивач, фельдшером спецприймальника було встановлено підвищений артеріальний тиск, проте лікування не було, нагляду за її станом здоров`я з боку професійного лікаря не було, як не було спокою в неї та дієти. А тому позивач оцінила шкоду завдану її здоров`ю в сумі 1 000,00 доларів США, яку позивач витратила на подорож для відновлення її стану здоров`я.

Ухвалою від 01.06.2016 року суддя Макаренко І.О. повернула позов позивачу.

Ухвалою від 16.08.2016 року було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою від 17.01.2017 року суддя Макаренко І.О. задовольнила заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді та справа була передана для визначення іншого головуючого судді.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2017 року справа надійшла в провадження судді Притули Н.Г.

Під час слухання справи було залучено до участі у справі Головне управлінням державної казначейської служби України в м.Києві та Державну казначейську службу України.

В позовній заяві із змінами від 21.06.2017 року позивач просить: стягнути з Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва на користь позивача одноразово 26 034,00 грн. для компенсації шкоди, завданої здоров`ю; за рахунок Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) через Головне управління державної казначейської служби України у м.Києві стягнути з місцевого бюджету кошти у відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я шляхом безспірного списання 26 034,00 грн. на користь позивача.

Під час слухання справи неодноразово відбувалась заміна відповідача, а саме: Київська міська станція швидкої медичної допомоги була замінена на Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва, а потім на Комунальне некомерційне підприємство «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (в зв`язку з реорганізацією).

23.09.2016 року до суду надійшли заперечення Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва (є правонаступником Київської міської станції швидкої медичної допомоги) в яких представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі що відповідач не може підтвердити факт виклику та виїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, так як термін зберігання таких документів становить один рік.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва в судовому засіданні не визнала заявлені вимоги та просила відмовити в їх задоволенні так як вони не обґрунтовані. В судове засідання, яке відбулось 09.03.2021 року представник не з`явився, звернувся до суду із заявою про слухання справи в їх відсутність.

Представник Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про слухання справи в їх відсутність.

Представники Державної казначейської служби України таГоловного управління Державної казначейської служби України у м. Києві в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили, відзив на заявлені вимоги не надходив.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Оцінивши надані суду докази в їх сукупності, врахувавши пояснення сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2013 року о 10 год. 45 хв. бригада №617 Швидкої медичної допомоги провела огляд ОСОБА_1 (ксерокопія не містить ініціалів) та було встановлено артеріальний тиск 165/90. Під час надання медичної допомоги внутрішньовенно було введено препарат Ебрантіл. Після застосування препарату тиск становив 120/80.

Як вбачається з матеріалів справи, актом №5 від 04.06.2014 року були вилучені та знищені форми №110/о «Карта виїзду швидкої медичної допомоги» та форми №109/о «Карта виклику швидкої медичної допомоги» за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року в зв`язку із закінченням терміну зберігання.

З листа начальника Шевченківського РУ ГУМВС України в м.Києві від травня 2013 року №59/8853 вбачається, що ОСОБА_1 , яку притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП до 5-ти діб адміністративного арешту 16.05.2013 в 10.25 із залу суду доставлено до Шевченківського РУ ГУМВС України в м.Києві для складання протоколу про адміністративне затримання. В 13.06 ОСОБА_1 відправлено до спецприймальника-розподільника для осіб підданих адміністративному арешту ГУМВС України в м.Києві для виконання постанови суду. Під час перебування в районному управлінні ОСОБА_1 сестра викликала швидку медичну допомогу, але остання від медичної допомоги відмовилась.

Під час перебування в спецприймальнику, ОСОБА_1 зверталась за медичною допомогою щодня з 16.05.2013 року по 20.05.2013 року із скаргами на головний біль, підвищений тиск. Медична допомога надавалась позивачу, що вбачається із витягу з книги медичного обстеження.

Позивач не зверталась до суду із клопотанням про призначення експертизи та встановлення спричинення шкоди її здоров`ю наданим лікуванням (чи його ненаданням), хоча судом було роз`яснено її право звернутись з таким клопотанням.

Позивач зазначає що спричинена їй шкода є моральною шкодою спричиненою їй ушкодженням здоров`я.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Закон пов?язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

Стаття 23 ЦК України встановлює, яку форму може набувати моральна шкода, та в яких випадках вона може бути заподіяна особі. Перелік не має вичерпного характеру.

Оскільки моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди, ЦК не встановлює ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди. Безумовно, моральну шкоду неможливо компенсувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового вираження щиросердечного болю, честі, гідності особи, тому будь-який її розмір буде мати суто умовне вираження. Критерії оцінки, якими можна керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, різноманітні. Головне - щоб за їх допомоги можна було вимірити глибину і тривалість страждань (для людей).

Оскільки відшкодування моральної шкоди є компенсацією за втрати немайнового характеру, вона відшкодовується одноразово.

Судова практика при цьому виходить із положення, що "відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору" (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Під час слухання справи позивачем не доведено у відповідності положень діючого законодавства спричинення їй моральної шкоди, протиправність діяння заподіювача відносно позивача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А тому повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які посилалася позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77-82, 141, 213, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до головного лікаря Київської міської станції швидкої медичної допомоги Вершигори Анатолія Васильовича, Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15 березня 2021 року

Суддя: Н.Г.Притула