Рішення № 95601462, 12.03.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39928/17

Провадження № 2/761/195/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Кутіковій М.Г., Гриб Д.В.,

за участі представника позивача: Берестюк О.В.,

відповідача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, -

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2017 року до суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 28.02.2019 року замінено сторону первісного позивача - Публічне акціонерне товариство «Київенерго» на його правонаступника - Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь 16 365,72 грн. за надані послуги з центрального опалення; 14 324,84 грн. за постачання гарячої води, 3% річних та інфляційну складову боргу в розмірі 8 032,29 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надає позивач. Разом з тим, відповідач не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, яка станом на 01.05.2017 року становить: 16 365,72 грн. - за надані послуги з централізованого опалення; 14 324,84 грн. - заборгованість за послуги з постачання гарячої води; 3% річних та інфляційна складова боргу становить 8 032,29 грн.

12.03.2018 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в яких він просить відмовити в задоволенні заявлених вимог на тій підставі, що між сторонами відсутні договірні відносини та відповідні послуги йому не надаються. Крім того, розрахунки, які надав позивач не обгрунтовані.

06.04.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача заявлені вимоги підтримує та зазначає, що між сторонами фактично виникли договірні відносини оскільки послуги надаються та відповідач їх отримує. Розрахунки обгрунтовані та нараховані у відповідності до вимог чинного законодавства та кількості спожитих послуг.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог на тій підставі, що він не отримує вказані послуги. Крім того відповідач просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , про що свідчить копія Договору купівлі-продажу квартири від 17.11.1999 року.

При цьому, ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надавало ПАТ «Київенерго» (правонаступником якого є позивач).

ПАТ «Київенерго» було визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України №1198-VII від 10.04.2014 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01.07.2014 року.

В той же час, згідно з розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.04.2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності та постачання теплової енергії споживачам. Так, з 01.05.2018 року, КП «Київтеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а отже є виконавцем цих послуг для житлових будинків комунальної форми власності.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відносини між учасниками правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, в частині надання послуг з центрального опалення врегульовано нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положеннями Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

За змістом п.18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з п.21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

Судом встановлено, що ПАТ «Київенерго» (правонаступником якого є позивач) надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що він не отримує послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, проте суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наданих пояснень.

Крім того, варто зауважити, що підведення централізованого опалення до стояка в межах приміщення свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача не отримувати відповідні послуги він не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення приміщення від мережі теплопостачання.

Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеними у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15.

Відповідач не надав суду доказів, що у встановлений діючим законодавством спосіб позивач здійснив відключення від системи опалення та постачання гарячої води.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з наданого розрахунку заборгованості, станом на 01.05.2017, відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання, а тому за ним обліковується заборгованість за період з липня 2014 року по квітень 2017 року, яка становить: 16 365,72 грн. - за надані послуги з централізованого опалення; 14 324,84 грн. - заборгованість за послуги з постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звертався до суду із заявою про застосування строків позовної давності, проте судом встановлено що позивач з дотриманням трирічного строку звернувся до суду з позовом. Крім того, варто зауважити, що позивачем вимоги про стягнення заборгованості за послуги опалення заявлені за останні три роки перед зверненням до суду з позовом. Що ж стосується заборгованості за постачання гарячої води, хоч вони і заявлені більш ніж за три роки, проте в березні 2015 року відповідач сплачував кошти за отримані послуги в розмірі, який нарахований постачальником послуг, що перервало строки позовної давності.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що відповідач належним чином тривалий час не виконував зобов`язання зі сплати спожитих послуг, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому слід позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги, 3% річних та інфляційну складову боргу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 1600,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421, адреса: м.Київ, пл.Івана Франка, буд.5) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за послуги централізованого опалення в сумі 16 365 (шістнадцять тисяч триста шістдесят п`ять) гривень 75 копійки, за послуги з постачання гарячої води в сумі 14 324 (чотирнадцять тисяч триста двадцять чотири) гривни 84 копійки, три відсотки та інфляційну складову боргу в сумі 8 032 (вісім тисяч тридцять дві) гривни 29 копійок та 1 600,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 15 березня 2021 року

Суддя: Н.Г.Притула